Опитування

- Привіт, Стефку! Що нового в світі?

Є кілька речей, підкинутих буквально днями, що змушують по-іншому глянути на наш світ і на провідників, які ведуть його: до світлого майбутнього чи до прірви, у цьому випадку, - несуттєво. Потенційний прем'єр-міністр Ізраїлю Ціпі Лівні, яку вже встигли назвали "другою Ґолдою Мейєр", підтримує ідею співіснування двох держав - єврейської та палестинської. Водночас найпослідовніше палестинське об'єднання ХАМАС дорікає пані Лівні за наміри продовжити анексії арабських територій.

Чи може уряд Буша-невдахи - стомлений від постійної критики через Ірак і який постійно поглядає у бік виходу - дати раду з росій­ськими танками, які зараз здійснюють контроль над по­ділом Республіки Грузія, прийняти виклик, який Росія вирішила кинути вільному світові?

Уже кілька вітчизняних аналітиків відверто говорять про сумнівну легітимність чи не всіх інституцій української влади. Це - не перебільшення і не іронічний вибрик. Це - закономірний вислід боротьби з державністю, яку послідовно і з подиву гідною затятістю провадять ті, кому акурат доручено цю державність оберігати.

Перше і найважливіше з того, що доводиться кожного разу освоювати, коли їдеш за кордон, а потім коли повертаєшся, - це вміння переходити вулицю. Мені завжди потрібно кілька днів для того, аби звикнути до різкого скреготу гальм на дорогах, коли вартує лише поставити ногу на пішохідну смугу, і відразу ж машини терпляче зупиняються і чекають, поки ти перейдеш дорогу. Часом, коли гальмують особливо різко, стає ніяково за створені незручності.

Сергій Грабовський в одному зі своїх частеньких коментарів для радіо "Свобода" уживає термін, який, мабуть, дуже пасує для нинішніх настроїв українського загалу - виборчий клієнтизм. Тобто йдеться про справжню налаштованість вітчизняного електорату обирати парламент чи президента не за ідеологічними рисами об'єкта електоральної прихильності, а в системі "голос в обмін на блага".

Опалювальний сезон загострює світосприйняття. У теплу пору року ніби до лампочки борюкання фракцій біля мікрофона і випади со­ціалістів з приводу агресивної суті НАТО. Навіть нарікання демократів на те, що хабарі за цієї влади зростають швидше, ніж щось там іще, не шикують вас у чиїхось лавах.

Краса врятує світ. Так, напевно, було б, якби люди не перетворили красу на бізнес. А так, маємо тепер в додаток до краси ще кілька неприємних речей: хамство, здирництво і все те, що можна об'єднати під тер­міном "туристична інфраструктура". Це про те, що стосується Криму.

На місці великоголових полі­тологів і ремісників дрібнішого штибу, які намагаються передбачити, що ж трапиться в Україні найближчим часом, я б даремно не мудрував. Нікколо Макіавеллі вже колись написав: "Аби дізнатися, що має відбутися, достатньо простежити, що вже було... Людські справи робляться людьми, які мали і завжди матимуть одні і ті ж пристрасті, а тому неодмінно даватимуть одні й ті ж результати". Мабуть, з цього і слід починати будь-який прогноз.