Нерозважливо, недалекоглядно вдаватися до емоційних оцінок, особливо коли вони стосуються цілого масиву людей, від яких ти залежиш. Ще гірше, коли не знаєш достеменно менталітету цих людей, особливостей їхнього світосприйняття. Президент Ющенко, без сумніву, має право на власну думку, однак його реакції щодо сусідів з будинку на Грушевського, іноді, м'яко кажучи, неадекватні. Іноді глава держави, здається, й має підстави нарікати на підступи прем'єра, однак йому не слід забувати, що кожен його жест трактується за послання нації.

"Прем'єр-міністр вважала, що можна одягти українську сорочку двічі на рік, двічі приїхати на Львівщину, тричі сказати з галицьким акцентом "любі мої", - і Західна Україна на колінах", - каже, зокрема, Віктор Ющенко. Його філіпіка - з подвійним дном. Без сумніву, західняки розчарувалися в Юлі, без сумніву, олії у ватру їхнього розчарування підлило недавнє голосування галицьких бютівців за фактичне запровадження "двоязичія" в державних установах. Але сам Президент - і це треба визнати - не раз і не двічі користався не вельми чесними стосовно бунтівного регіону прийомами. І він вдягав вишиванки, і він обіцяв визнання УПА, і він... та чого він тільки не робив.

Фактично, Ющенко і Тимошенко прекрасно розуміють сентимент Львова і околиць до ідеї незалежності. Вони чудово втямили собі, що цей нарід ладен віддати останнє, направду, "душу й тіло" за політиків, які бодай декларативно, зате вголос скажуть про те, про що галичани змушені були мовчати упродовж довгих десятиліть. Затлумлена образа ятрить душу, і кожен, хто позірно, навіть про людське око, висловить тобі співчуття, - вже симпатичний.

Подвійний стандарт у ставленні до Галичини практикували всі, кому не ліньки. Кучма свого часу здолав Симоненка, застосувавши технологію електоральної безвиході, - і галичани, які урочисто перепоховували останки жертв большевицької катівні на Замарстинові за тиждень до другого туру тодішніх виборів, - щиро плакали від розчулення.

Олександр Мороз напускав на обличчя тінь інтелектуала, спілкуючись з цвітом львівської інте­лігенції, і чимало з її представників, усвідомивши підлість Марчука, закликали земляків голосувати за "рожевого" ошуста.

Нині ж, коли виборці Заходу знову загнані у патову ситуацію, в Києві прогнозують значну радикалізацію електоральних настроїв львів'ян. Мовляв, голосуватимуть за "Свободу". І нема сумніву, що на провідних телеканалах знову крутитимуться сюжети про бандерівців, а знайомі до сліз обличчя переконуватимуть голосувати за порятунок в особі столичних "лібералів".

Цікаво, хто прагне побачити Галичину на колінах?