Свій до свого по своє - максима непогана, але на сьогодні вже застаріла, і актуальною може бути лише для свідомості патріота-початківця й господарника. Вона відбиває пасивну стратегію активного тактика. Якщо таку максиму сповідував би державотворець, то гріш ціна була б такій державі, шлях до розвитку і процвітання їй закритий, адже вона закликає користуватися лише внут­рішнім ринком, а кожен знає, що для зростання національного доходу треба, аби експорт перевищував імпорт. До цього прагнуть усі держави. Для цього творяться торговельні організації, а для контролю над світовим ринком і домінування над ним давно вже створені трансна­ціональні наддержавні корпорації найбагатших людей планети. Там від­сутні поняття нації, раси чи патріотизму, там від­сутні поняття кордонів і меж, там нема понять моралі. Там працює єдиний закон і поклоняються єдиному богу - ЗИСКУ, або ж надприбутку. І лише у цьому середовищі і нині і прісно актуальний закон: "Свій до свого по своє!" Адже "ворон воронові ока не видзьобає".

Історія людства підтверджує, що для максимального зростання матеріального добробуту одиниці чи групи людей їм вигідно користуватися іншою і дуже давньою максимою, записаною у Торі, Старому Заповіті, даному вибраному народові: "Якщо мене слухатимете, то будете жити у міс­тах вами не побудованих". На це українці дуже організовано відповіли словами Гоголя з "Пропалої грамоти" козацькими устами: "Пий, Петре, пий, та покарай цього проклятого корчмаря, та пусти його за вітром, як він мене пустив".

 Лише 1848 рік трохи протверезив буйні козацькі голови, особливо в Галичині. Постали численні товариства тверезості і хрести у селах на пам'ятку прощання з панщиною і пиятикою.  А там і "Просвіта", "Січ", "Соколи", "Зоря", "Дністер", "Центросоюз", "Маслосоюз", "Народна торгівля", "Самопоміч" та інші просвітні, кооперативні, економічні наші товариства й організації. А все щоби організовано просто і ясно сказати: "Чим ти нас годував проклятий каламарю?" І саме тут, у сфері забезпечення продуктами харчування, вступає в дію оте "Свій до свого по своє", бо ж таки наші продукти найкращі, найздоровіші, найпоживніші, адже такі у нас небо, земля і люди. То ж смішно і ганебно з міста на село везти овочі і ковбаси, а з-за кордону імпортувати цибулю, курятину, м'ясо, крупи та інші продукти харчування. Усі закони і підзаконні акти, які обмежують права наших виробників сільськогосподарської продукції або ставлять їх у залежність від хитрого й корисливого посередника, в якого є одна батьківщина - зиск, є антидержавними, і ними мають займатися СБУ і прокуратура. Усі ті ухвали ВР чи Кабміну, що обмежують національне виробництво, - від лукавого, від Куця.

Козаки Василь та Іван кинули Куця у формі каменя в болото.

- Тяжке стерво.

- Було.

- Зате як булькнуло.

"Пий, пий, та покарай цього проклятого корчмаря, та пусти його за вітром, як він мене пустив"