Опитування

Моя подруга, синові якої нещодавно виповнилося сімнадцять, вважає, що подорожувати з малими дітьми немає сенсу, адже задоволення від цього не отримують ні діти, ні батьки. На її думку, неповнолітніх дітей слід залишати вдома, а повнолітніх уже можна брати зі собою. Її майже повнолітній син вважає, що батьки могли б частіше брати його зі собою у дитинстві, але зараз уже відмовляється їздити з ними.

Чергова виборча фішка Ющенка луснула, як мильна бульбашка. Чинний Президент пожинає збіжжя чи то власних ілюзій, чи завищеної самооцінки, чи просто мусить позичати очі в Сірка через прорахунки своїх політтехнологів.

Ці рядки пишу в переддень "круглого столу" "Школи професійної журналістики "Нова Україна", який заплановано у Львові найближчої суботи, й упродовж якого учасники мали б обмінятися думками про журналістську етику та вибори. Ці нотатки, однак, не стосуватимуться нашого ремесла, а контексту, в якому, як на мене, говорити про етичні засади будьякої діяльності можна тільки умовно.

Шляхи Господні несповідимі. Благенька економіка України, з'їдена не стільки апетитами тубільних підприємців першого покоління "дикого капіталізму", а більше - непомірними амбіціями тубільних же політиків, як з'ясувалося, більш відпірна до несподіваних зиґзагів економічної кризи, ніж омріяний рай, казка для обивателя, ельдорадо для продавців повітря - Дубай.

До штампів у документах у нас ставляться серйозно. Це не потребує доведення. Бо ж звідки взялася ідіома "штамп у паспорті", у патріархальних категоріях мислення ототожнювана з найбільшим прагненням кожної жінки і, відповідно, найбільшою жертвою з боку чоловіка. І цього уявлення ніяк не міняє факт, що патріархальний шлюб вимагає жертв насамперед від жінки.

У дні, коли Європа помпезно святкувала річницю падіння Берлінського муру, я надибав поодиноку саркастичну відповідь необережним мрійникам. Відповідь Хуана Мануеля де Прада, іспанського публіциста, опубліковану АВС і дуже вчасно перекладену Західною аналітичною групою.

Кілька років тому ми разом із хорватською письменницею Руяною Єґер, яка мешкає у Відні, та швейцаркою Юдит Кукардт їхали потягом Варшава - Краків і розмовляли "про жіноче", себто про фемінізм. Руяна розповідала, що живе у не надто престижному кварталі, де мешкає багато біженців із Балкан, а також турків, арабів, інших емігрантів та заробітчан

Сучасна українська історія - це життєпис та архетипи її діячів. Вона ніяк не може вирватися із замкненого трикутника, в якому - і найскандальніші інтриги, і найпарадоксальніші таємниці, і великі гроші, і непомірні амбіції. Звідти, мабуть, є вихід, але, якщо спільнота зацікавлена у його пошуках, то його "кути", - навряд чи. Причин предостатньо - це і потреба самореалізації, й інстинкт самозбереження, і, зрештою, тиск оточення.

Осуд лицемірства, характерного досі в оцінках Другої світової війни, якось плавно починає легалізовуватися на Заході. Дивно, що, "перестрибнувши" через терени колишніх республік та сателітів СРСР, майже не торкнувши історичної пам'яті тутешніх обивателів, він прокидається в оцінках європейських учених, аби, маємо надію, повернутися туди, де мав би бути природним.