Моя подруга, синові якої нещодавно виповнилося сімнадцять, вважає, що подорожувати з малими дітьми немає сенсу, адже задоволення від цього не отримують ні діти, ні батьки. На її думку, неповнолітніх дітей слід залишати вдома, а повнолітніх уже можна брати зі собою. Її майже повнолітній син вважає, що батьки могли б частіше брати його зі собою у дитинстві, але зараз уже відмовляється їздити з ними.

Інші мої знайомі всюди возять зі собою дітей від грудного віку і вважають, що тільки так і правильно, адже культура подорожування має сформуватися ще у дитинстві. Я не знаю правильної відповіді на це запитання, але зрозуміло, що, подорожуючи з дитиною, мабуть, слід обирати трохи інші маршрути і об'єкти для розглядання, ніж ті, які ви обирали б для себе. І при цьому можна цілковито несподівано відкрити для себе речі, яких ніколи б не побачив за інших обставин.

Цього разу наша подорож пролягала за маршрутом Краків - Гамбурґ. Класичним туризмом передбачено у такому маршруті відвідання Вавеля, Казімєжа, прогулянка краківським Ринком, обід у ресторані (для любителів ностальгійної екзотики - у молочному барі), замріяне споглядання вечірньої Вісли. Тоді зупинка у Вроцлаві, прогулянка історичним центром, огляд Рацлавіцької панорами, обід у кнайпі на Ринку, замріяне споглядання вечірньої Одри. Далі подорож Німеччиною, імовірний заїзд у Берлін (марні пошуки муру, різниць між східною і західною частинами міста, огляд Молекулярної людини, Рейхстаг, Бранденбурзькі ворота, Музейний острів, замріяне споглядання вечірніх Шпрее або Гафеля - на вибір). Тоді оглядини історичного Любека - Томас Манн, Будденброки, марципани, готика і т. д. Ну і нарешті сам Гамбурґ, порт, Чіліхауз, обід у рибному ресторані, замріяне споглядання вечірньої Ельби та каналів.

Але дитячий туризм змусив нас внести корективи. Наприклад, у Кракові можна замінити оглядання Вавеля відправлянням смс­ів Драконові, виготовленому знаменитим скульптором Болеславом Хромим. І після кожного смс­у дракон старанно пускає з пащі справжній вогонь.

Потім можна піднятися на спеціальному туристичному атракціоні - повітряній кулі на рівень до 180 метрів над землею і з цієї висоти поспостерігати панораму міста. Вечеряти, ясна річ, бажано уже після цього атракціону.

Заїзд до Вроцлава, імовірно, варто обмежити візитом до місцевої ІКЕА, зручно розташованої при трасі, точніше, до її їдальні та дитячої кімнати, що дасть можливість усім мандрівникам перепочити, в тому числі одне від одного.

У Німеччині відвідини Берліна скасовувати таки не варто, але до маршрутів доведеться додати подорож на кораблі і відвідання хоча б одного з двох зоопарків, а також численних дитячих майданчиків (один із них дуже зручно розташований у Тірґартені, за музеями Потсдамської площі, куди напевно захочете потрапити ви, але не ваша дитина, тож майданчик може дати таку можливість принаймні одному з вас). Далі дорогою до Гамбурґа варто відвідати Штральзунд, містечко, куди ви навряд чи здогадалися б заїхати не з метою побачити знаменитий музей океану, з його численними макетами кораблів, морських тварин та велетенським акваріумом. А сам Штральзунд несподівано гарний, тож дорогою до Океанікуму варто зазирнути на площу Ринок і обійти велетенську Ратушу з численними дворами і закамарками. Приємно також посидіти біля води на місцевій набережній. Можна погодувати лебедів і качок.

Навіть якби тут не було більше нічого, окрім обіцяних у програмці 100 кнопок, це і так можна було би вважати ідеальним дитячим музеєм. Адже задоволення натиснути на кнопку і поспостерігати, як від цього починають рухатися фігурки, змінюватися декорації, запалюватися, або навпаки, гаснути світло, не зрівняти з усіма іншими задоволеннями. Але тут є значно більше атракцій. Швеція, Австрія, Америка, Скандинавія, Швайцарія, а також сам Гамбурґ у мініатюрі, але не застиглі дрібні копії будівель і вулиць, а рухомі і жваві мережі залізниць, доріг, а у перспективі і літаків, які їздять, зупиняються, курсують із країни в країну, тобто з кімнати до кімнати, з поверха на поверх. У цей час день зміняється ніччю, а посеред темряви однією з кнопок можна запустити НЛО, може виникнути пожежа або обвал у горах, може піти сніг, а можна натиснути на кнопку і запустити у політ ельфів. На мініатюрі Гамбурґа можна послухати дзвони головного міського костелу, поспостерігати за рухом потягів на головному залізничному вокзалі, роздивитися судна у порту. А у зоопарку можна спеціальною кнопкою примусити кількаміліметрових слонів крутити хвостами і хоботами. Для тих, хто приходить сюди вже не вперше, а таких чимало, існує спеціальна забава - роздивлятися і впізнавати крихітних персонажів, задіяних на майданчиках поблизу доріг та залізничних сполучень модельного світу. Уважні можуть знайти тут постраждалих від падіння на лижах, можуть побачити скелет динозавра або нудистів на пляжі, можуть знайти мумію, або учасників лицарського турніру, роздивитися заховану в кущах парочку чи Пеппі Довгапанчоху біля свого плямистого коня.

Забавка, яка спершу здається суто дитячою, поволі втягує, і дорослі теж перестають знуджено супроводжувати дітей із залу в зал, а з ентузіазмом долучаються до розглядання деталей і віддають належне фантазії та перфекціонізму двох братів, які колись таким чином втілили у життя свою дитячу мрію. Мрію, яку мав у дитинстві кожен, - зібрати під одним дахом усі модельні машинки світу. Тепер їхній задум копіюють у багатьох інших містах, але саме гамбурзький модельбан залишається найдавнішою і наразі наймасштабнішою забавкою такого типу у Європі.

Ну а що робити після того, як вам таки вдасться витягти свою дитину з цих дивовижних кімнат? Можна продовжувати у тому ж дусі: кататися на корабликах, які тут є різновидом міського транспорту і вартість входить у ціну добового квитка, випити кави на кавовій фабриці, куди розвантажують мішки із зернами просто з трюмів далеких кораблів, поїсти риби або іншої морської живності у ресторанчику біля фабрики морепродуктів, а заодно подивитися, як виглядають цехи такої фабрики, прогулятися Рибним ринком, куди з'їжджаються колоніальні товари з усього світу, перейтися респектабельним районом вілл під назвою Альтона або ж вулицями значно відомішого району з підозрілою славою - Ріппербан. Оглянути клуби і атракції богемного життя у модному районі Штерншанце. Вечорами цих передріздвяних днів можна влитися у натовп на центральних вулицях, натовп, який пахне гарячим вином, солодкими вафлями і смаженими сосисками. А можна поспостерігати за відблисками новорічних вогнів гігантської ялинки на воді, а потім посидіти в одному з костелів і прислухатися до звуків передріздвяної вечірні.

У принципі, все не так уже сильно і відрізняється від способу проведення часу дорослих без дітей.