До питання ґендерних стосунків шведів (нотатки)

Погодьмося, "шведи" і "шведський" викликають у нашого загалу зовсім не платонічні асоціації. Від "шведського столу" до "шведського ліжка" і родини не завжди тягнеться історична колія з портретами Карла XII і Мазепи. (Звісно, добре, якщо така колія існує, хоч саме вона, за моїми спостереженнями, і служить тим "вмикачем", що жене ґендерну тьму за спорохнявілі шухляди із мотлохом нерозібраних архівів колишньої української слави).

Власне, "шведське ліжко". Кумедна історія трапилась мені, коли орендувала помешкання у Варшаві. Одним з чинників "люксовості" та "елегантності" було, зокрема, так зване шведське, себто двоповерхове ліжко, засинаючи в якому, мусила пам'ятати, що звичайне бажання "взути тапочки" може обернутися трагедією, і не меншою проблемою було тримати в пам'яті те, що від стелі моє тіло відділяли всього п'ятдесят сантиметрів... Зізнаюсь, у мені була готовність страждати, підтримуючи польське запобігання перед кращим, бо шведським (!), навіть з огляду на незручності. Але коли знайомий швед не без іронії пояснив, що ця незграбна споруда не має нічого спільного зі "шведським ліжком", довелось задуматися. Над українськими тапками, польськими мешканнями і шведським питанням...

Адже чим відрізняється секс пошведськи, попольськи і поукраїнськи? Шведи збираються і влаштовують оргію, поляки купують журнал, в якому описується, як оргіазують шведи, а українці розповідають у колі друзів про те, що були знайомі з поляками, які привезли шведський журнал... І причина тут не в нордичності української раси, європейськості польської чи похітливості шведської. Останні мають специфічне розуміння тіла і парності, родини і суспільства, природи і мистецтва. Звичайно, історично вмотивовані.

Наприклад, жінка в суспільстві. Швеція на весь світ відома своїм пошануванням жінок і дітей. Їх охороняє закон з такою ретельністю, що будьякий прояв некоректності (погляд; статева дискримінація, тобто недооцінка жінки як "кращої" у суспільстві; фізичне покарання жінок чи дітей) може легко привести у тюрму. Чоловіків, звичайно. Приміром, п'ятнична вечірка, яка обов'язково закінчиться розгулом (вже протягом кількох годин, шляхом малопомітних, але виразних для обох статей знаків уваги буде вирішено: хто з ким і як), зранку виявиться похмільною суботою в чужому помешканні, і ось тут жінка в недоброму гуморі може повестися цілком адекватно: якщо їй спаде на думку, що вона була силоміць (!) привезена сюди, шведка може подзвонити в поліцію, і нещасному "ґвалтівникові" гарантовано щонайменше три роки тюрми... Щодо "силоміць". Мені важко уявити типову шведку, яку насильно привозять. Пригадується епізод із "Старшої Едди", там, де Зиґмунд бився із Брунгільдою і перемогти її зміг тільки обманом. Історична сага присвячує кілька сторінок опису битви, у тому числі неймовірній силі й витривалості Брунгільди. Обходячи нудні суперечки про етнічну належність останньої, подивимось на типову сучасну шведку віком від 20 до 40, себто періоду сексуальної зацікавленості. Загальне враження, що цій країні бракує праски і гігієнічних засобів: пом'яті сорочки, неохайне взуття, нечесане волосся, повна відсутність догляду за обличчям. Бо - для чого? Жінка вибирає, хто буде з нею сьогодні. І вона зупиниться на найкращих з­поміж найкращих, гіршим залишиться "інший запит" або самотня п'ятниця...

Жінка прагне реалізуватися: держава підтримує її (на вищих керівних посадах тут перебувають здебільшого жінки). Спочатку вона хоче реалізуватися в кар'єрі, потім у родині. Про кохання не йдеться. Сексу вона має досить уже від 12 - 13 років (дівчаткам такого віку лікарі радять запобігати вагітності за допомогою контрацептивних пігулок - і рясно видають рецепти), адже організм потребує нормального розвитку... Організм. Може, саме в цьому і суть проблеми? Діти - організм, який росте, жінка - голодний організм, природа - організм, ми всі - організми природи... Так, десь на периферії відведене певне місце і найкращим організмам маскулінного типу, найкращим - для репродукції нації. (Між тим, ще в середині ХХ століття тут була дозволена стерилізація осіб із "поганою генетикою" - чим не сталінське рішення? Біоінженерія в дії!).

Секс жінки охороняє закон: у Швеції немає проституції, навіть нелегальної (остання інформація про двох сутенерок, які продавали дитячий секс, викликала шок і скандал; в електричці довелось спостерігати, як усі пасажири, наче брати і сестри, читали одну статтю дармової газети: про небезпеку секспослуг в Інтернеті - небезпеку, знову­таки, для чоловіків!). Відсутність проституції - це відсутність конкуренції на ринку краси, що означає тотальну неувагу до тіла і обличчя ("полюбиш і таку"). Можливо, шведки мають власний стиль? Можемо шукати тут якісь англосаксонські впливи, американську недбалість... Але це означало б тільки одне: не довіряти своїм очам.

Етика та естетика тісно переплітаються в іміджі кожної країни. Обидва концепти важко критикувати, не зачепивши колективний егрегор, так званий дух нації, і не образивши членів цього монолітного суспільства. Природний відбір (і клопіт держави) стимулював розквіт міцної, клубастої, коренастої раси, яка любить будьяку погоду, шанує приморські осінні урагани і всміхається раптовому сонцю у проміжку між холодними зливами (шведська приказка каже: "Немає поганої погоди, є погане вбрання"). Природна витривалість сприймається тут як краса - наче десятки століть тому, коли людство не на життя, а на смерть боролося із первісними стихіями. І приборкати їх було не так просто. Доводилось поступово "вписуватися" в картину світу. Саме тому повсюди у маленьких і великих містах - охайні вазончики, парки дерев і скульптур, а два на два метри присадибного простору геть заповнені запашними квітами, карликовими деревами, акцентованими декоративним камінням. Краса, якої навчилися у природи. Адже природа дає тільки благо: вітер для електричних млинів, воду для пиття, чудову рибу, зерно, ягоди. Зв'язок з природою тут не переривався ніколи. І, можливо, дике (як за українськими критеріями) сексуальне життя - лише одне із дзеркал світу природного?.. А груповий секс - натуральне рішення ідеї спільної роботи?..

Людський організм, як знати, - своєрідний інструмент, що потребує для кращої роботи (і особливо для колективної, яка міцно об'єднує згадану націю) повноцінних компонентів (їжа, одяг, секс). Часи Сьорена К'єркегора, видатного екзистенціаліста, який страждав від неузгодження сексуальних бажань і ментального життя, минули давно. Коли психологи тільки ставили діагноз "невроз", шведські лікарі уже розробили мастурбатор, зрозумівши, що "незадоволена жінка" - корінь суспільного зла. Більше 50 відсотків жінок у самій Швеції користуються цим витвором шведського ж генія, наполягаючи на своїй самостійності і цільності і тим самим неухильно руйнуючи ґендерну рівновагу.

Відтак, маємо дивовижний різновид матріархату, де жінка є очільником нації, продовжувачем раси, підтримувана і заохочена, вільна й незалежна, самобутня і самодостатня... але чомусь не дуже щаслива. Можливо, тому що самотня?..