Пересічний аптекар, який міг би до кінця днів товкти у ступі компоненти панецеї від грипу, однак зміг осягти суспільні протиріччя, - засновник "нової драми" Генрик Ібсен залишив нам сентенцію, яка годиться для нинішніх фігурантів "боротьби за престол" ("Боротьба за престол" - так називалася одна із перших п'єс драматурга). Він радив уникати чорного ходу, коли двері до зали відчинені.

Однак часто змагання за найвищу посаду в Україні розпочинаються акурат із чорного ходу, перетворюючи їх радше на "ляльковий дім" (найвідоміша драма "аптекаря"). І в цьому, мабуть, трагедія тих, хто бере участь у цих перегонах, а відтак - лихо для загалу.

Транспарентність української влади закінчується там, де починаються домовленості, дрібні недомовки, цинічні компроміси, а що найгірше - приховані у прокурорські шухляди стоси компромату на опонентів. Відтак маємо не драму, а суспільний шок, коли виборець, зупинивши погляд на конкретному персонажі з кількох десятків інших, одного дня дізнається про його не надто чисту спідню білизну. На жаль, це ретельно сплановані спецоперації на знищення, це - політика поукраїнськи. Зрештою, не тільки поукраїнськи...

Але сяк­так обравши собі провідника, нація знову ж таки з превеликим подивом спостерігає, як його колишні супротивники, які буквально вчора із піною на губах кричали про ницість актуального фаворита, за будьякої нагоди починають возносити його шляхетність та непересічність, його "історичну місію", його далекозорість... Заради чого? Та задля самозбереження, задля того, аби пережити "окаянні дні" правління "ворога", здатного зараз застосувати проти них усю міць та витонченість державної каральної машини. Так пристосуванство, конформізм і зрада перетворюються на неодмінні атрибути суспільної моралі, перебираються у "лялькові доми" обивателів, в офіси і контори, себто стають загальноприйнятним стандартом. Наприклад, корупція, про боротьбу із якою легко і натхненно розповість вам навіть неотесаний дядечко з будьякого львівського ринку, проникає у найдрібніші клітини суспільного організму, підтримуючи пандемію подвійних стандартів, вибіркового правосуддя, вседозволеності тих, хто на престолі або ж поблизу нього.

На жаль, ці вибори навряд чи змінять звичаї нашого "лялькового дому". На жаль, тому що загал не готовий повірити у щирість та альтруїзм претендентів на корону, а якщо й повірить, то є мало сумнівів, що наступного ж дня після інавгурації переможця, шукатиме у ньому первородний гріх. Гріх безсилля перед системою, яка здатна перемолоти найсильніші натури і найпрекрасніші задуми. Системи, до якої веде тільки "чорний хід".