Двірець чи історія у камені?
Головний залізничний вокзал Львова відсвяткував 110-ліття. З цієї нагоди “Пошта” довідалась про те, хто і як творив цю “візитівку” нашого міста, хто її руйнував та як і чим вона живе зараз
фото: Андрій Польовий
Перше, що на що звертають увагу приїжджі та гості нашого міста, це на залізничний вокзал. Саме він справляє на них перше враження про Львів, саме він зустрічає людей із різних міст, а то й країн, і багато говорить про те, чого варто чекати їм від самого Львова та його жителів.
Недарма на фасаді будівлі головного залізничного вокзалу розміщені дві знакові величні скульптури – Фортуна з крилатим колесом, що символізує залізницю, та юнак із левом, що є символом гордого й нескореного міста. Львівський вокзал бачив зміни епох, двічі горів і відроджувався з полум’я… Але за 110 років його існування одне залишалося незмінним – гостинність та колоритність.
Колись про прибуття потяга пасажирів повідомляли дзвоном, дудкою чи свистком, а тепер вокзал “говорить” з допомогою комп’ютера, до того ж кількома мовами – українською, англійською, а також польською і російською, коли прибувають потяги з тих країн. Над коліями та перонами лунає український гімн, коли приїздить потяг зі столиці. Збереглися й старовинні інтер’єри та дебаркадери (частина пасажирської платформи залізничного вокзалу під навісом – “Пошта”).
Не просто вокзал – архітектурно-історична пам’ятка!
 |
| фото: Андрій Польовий |
Проект вокзалу розробив ще в 1899 році професор Промислової школи Владислав Садловський. Свій вклад у будівництво величного двірця зробила й спілка будівельників-підприємців Левинського, Захаревича та Сосновського, які, власне, й виконували роботи.
“Львівський вокзал почали будувати ще в 1902 році. Найбільший двірець (так його тоді називали), здали в експлуатацію 26 березня 1904-го. Проте до проекту доклались не лише архітектори – значний внесок зробив і директор залізниці Людвік Вержбицький, бо краще від залізничника ніхто не може знати потреб залізниці. Коли двірець здали в експлуатацію, це був найпередовіший та найгарніший вокзал Європи. Куполи всіх трьох веж і дебаркадер пофарбували люмінесцентною фарбою, тож у темний час доби вони світились”, – розповідає Роман Патик, завідувач Музею історії львівської залізниці.
Раніше вокзал з’єднував великі транспортні артерії Європи та Азії. А нині зі Львова можна виїхати прямим потягом лише до Кракова та Москви
Під час спорудження двірця використовували найкращі досягнення початку ХХ століття: електричне освітлення і вентиляцію, центральне опалення, перші в Україні електричні ліфти та матричні годинники. Однією з інженерних новинок було ажурне перекриття перонів, що завдяки нанесеній на нього емульсії світилося вночі.
Зі слів істориків, головний львівський вокзал руйнували шість разів. Найбільше він постраждав від пожеж під час Першої та Другої світових війн – чомусь здебільшого ліве крило будівлі… “Прикрашали наш вокзал сецесійні інтер’єри Альфреда Захаревича, але в червні 1915 року царські війська відступаючи підпалили його, і вся ця краса вигоріла. Не зберігся й розкішний вітраж роботи львівських майстрів – зображення Архангела Михаїла на тлі панорами Львова. Вокзал кілька разів бомбили. Спочатку від був одноповерховим, а другий вже будували за “небіжки комуни”. Тоді на вокзалі стояли алюмінієві бачки з краниками, на ланцюжку до них було причеплене горнятко, з якого можна було напитися води. Зараз цього вже немає…” – веде далі Роман Патик.
 |
| фото: Андрій Польовий |
“Сьогодні наш штат налічує п’ятсот шістдесят працівників, щоправда, до них входять і працівники приміського вокзалу та центральних залізничних кас. Щоденний пасажиропотік головного вокзалу – 15 тисяч осіб. На прибуття та відправлення є більш ніж 40 пар поїздів. Однак наш вокзал може приймати вдвічі більшу кількість пасажирів. Максимальне навантаження, з котрим доводилось мати справу, припало на час приїзду Папи Римського Івана Павла II до Львова. За кілька днів залізницею до нашого міста прибуло близько одного мільйона пасажирів, чого не було навіть під час Євро-2012!” – переконує Володимир Жемела, начальник вокзалу станції Львів.
 |
| фото: Микола Кравцов |
З його слів, двірець обладнаний п’ятьма перонами та вісьмома коліями. Вихід до перонів забезпечують три підземні переходи і два наземні, створені для зручності інвалідів. “Над усіма перонами зберігся металево-скляний дебаркадер. Востаннє його реконструювали в 2000 році: повністю очистили від старої фарби та іржі, пофарбували. Скло замінили спеціальним пластиком, зменшивши таким чином вагу конструкції на майже 90 тонн”, – пояснює Володимир Жемела.
Раніше наш вокзал дуже активно з’єднував великі транспортні артерії Європи та Азії. А нині зі Львова можна виїхати прямим потягом лише до Кракова та Москви. Проте через станцію Львів проходить потяг “Москва-Будапешт”, а сполучення із Санкт-Петербургом та Вроцлавом ми втратили.
Зі слів істориків, головний львівський вокзал руйнували шість разів. Найбільше він постраждав від пожеж під час Першої та Другої світових війн – чомусь здебільшого ліве крило будівлі
Тепер квитки на потяг можна придбати не лише в залізничній касі, а й через інтернет. Проте до кас і досі звертається більшість пасажирів. “Зараз усі каси обладнані системою запису переговорів, спілкування пасажира із касиром автоматично реєструється. Це дуже допомагає вирішувати різні конфліктні ситуації, що виникають в процесі оформлення документів на проїзд. У разі потреби можна зайти в комп’ютерну систему, послухати запис розмови і зрозуміти, хто помилився, – каже начальник вокзалу. – Якщо це наш працівник, то ми все виправимо. Крім того, за сприяння міськради до Євро-2012 у приміщенні вокзалу відкрили туристичне бюро. Там подають допомогу усім пасажирам, які хочуть замовити туристичну екскурсію Львовом чи, до прикладу, Карпатами. Всі працівники володіють іноземними мовами і можуть надати необхідну інформацію”.
 |
| фото: Андрій Польовий |
“Для цього потрібно ставити ще один екран, але тоді касир буде повністю закритий від пасажира. А якщо пасажир хоче бачити, що друкується і як, на його вимогу касир завжди може повернути монітор. Усією цією системою керує не касир, не вокзал, навіть не Львівський інформаційний центр управління залізниці. Обслуговує її головний інформаційний центр Укрзалізниці. Вся інформація надходить із Києва, і вплинути на неї ми не можемо: відкритий продаж квитків чи закритий – не в нашій компетенції”, – веде далі Володимир Жемела. З його слів, за час незалежності України Львівська залізниця почала активно працювати над задоволенням потреб неповносправних громадян.
“Якщо вдасться знайти кошти і відреставрувати два колишні поштові тунелі, обладнаємо ще два тунелі для візочників. На вокзалі є працівники, які допомагають інвалідам. Чергові по вокзалу знають, коли, з якої станції, до якого перону і в якому вагоні їде інвалід. Завжди маємо попередню інформацію. Тоді наші працівники зустрічають цих людей, допомагають їм вийти з вагона, перейти в тунель. На балансі залізниці є окремі вагони для інвалідів, їх до потягів чіпляють за попередньою заявкою. Такі вагони мають спеціальні підйомні майданчики, великі купе, санвузли, більші проходи. Найчастіше їх замовляли для потяга “Львів-Сімферополь”, – каже начальник вокзалу.
По цікавинки – до Музею історії Львівської залізниці!
 |
| фото: Андрій Польовий |
Його збудували в 1937 році у стилях функціоналізму та конструктивізму. Точиться багато суперечок, як правильно розшифровується ця абревіатура. Більшість схиляється до того, що це Робітниче Об’єднання Колійових Службовців (Спілчан). Але якщо бути достовірнішим, то є фото будівлі з абревіатурою ROXY, і такому розшифруванню воно не відповідає. В ті роки у США була популярна мережа кінотеатрів ROXY. А оскільки поляки дуже орієнтувались на Захід, то, мабуть, створили такий і у Львові. Адже тут і справді раніше був кінотеатр “Рокс”, який існував до 80 років минулого століття”, – розповідає Роман Патик.
В Музеї історії залізниці є все: зразки залізничних колій, проїзні квитки, компостери, апарат Морзе, лічильна машина “Коптомір”, форма залізничників різних часів, фотоальбоми зі старовинними світлинами. Проте, як запевняє Роман Патик, виділити серед експонатів найцінніші неможливо, бо ж ідеться про духовно-історичну цінність.
Спочатку вокзал був одноповерховим, другий збудували за “небіжки комуни”
“Вокзал побудований у трикутнику лінії Мшана – Львів – Клепарів на Великому європейському вододілі. Місцевість була заболочена, тож воду відводили в Білогорщу. За Австрії тут збудували 67 миль залізниці. У 1880 році у Львові звели повітальну арку до приїзду цісаря, а в 1894-ому на цьому ж місці збудували другу арку. На той час у Львові з’явилась промислова електрика, запустили перший електричний трамвай, хоча й кінними ще користувались. Залізниця розвивалася. У 1902 році у нашому місті виникла потреба в новому вокзалі”,– каже завідувач музею.
 |
| фото: Андрій Польовий |
Раніше, коли пасажир заходив у центральну браму двірця, зліва були кіоски з газетами і тютюном, а справа – телеграфне і телефонне відділення. Ліворуч у вестибюлі були каси першого і другого класів, а також почекальні та ресторан, праворуч – каси третього класу. Найкращий вокзал Європи проіснував у своєму первісному вигляді тільки 11 років. Отож, маємо австрійський, польський і радянський періоди, які позначились на будівлі. Проте й зараз головний львівський двірець милує око.
 |  |
Ці оригінальні світлини є одними з робіт архітектора і фотографа Миколи Кравцова, що ввійшли до проекту “Моменти з минулого Львова”, який показує місто Лева давнім і сучасним. Він перший у Львові в такий спосіб почав подавати світлини. Автор зосередився на центральній частині міста. Більшість фото проекту – це початок XX ст., найновіші з них – 40 роки минулого століття. Архітектор Микола Кравцов – львів’янин із династії архітекторів. Інтерес до дослідження процесу розвитку архітектури міста йому передався від діда – Віктора Кравцова, відомого у Львові викладача архітектури та містобудування. “Мені подобається фотографія, на якій бачимо, як на головному залізничному вокзалі Львова добудували другий поверх. Ось що відомо з історії: у 1892 році залізниця перейшла у власність держави, тож виникла потреба в новій великій будівлі вокзалу. Відкритий у 1904-му, він був найсучаснішим у тогочасній Європі. Спочатку трамвайні колії проклали до самої будівлі вокзалу, і трамвай зупинявся напроти головного входу. Але головний вокзал німці розбомбили одразу ж у перший день Другої світової війни – 1 вересня 1939-го, коли Німеччина напала на Польщу. Будівля сильно постраждала. Після війни якийсь час тривали суперечки: відновлювати попередній вигляд вокзалу чи знести руїни і збудувати новий. Як компроміс вирішили зовні відновити будівлю, а інтер’єр виконали вже у стилі сталінського ампіру. Видається, що тоді й вирішили зробити будівлю двоповерховою”, – розповідав у інтерв’ю “Пошті” Микола Кравцов. | |
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
