Львівський фотоексклюзив

Львів завше був і є багатим на талановитих та креативних людей, особливо молодь, якою варто пишатися. Вони творять і працюють для рідного міста. У цьому списку є й архітектор Микола Кравцов – львів’янин із династії архітекторів. Інтерес до дослідження процесу розвитку архітектури міста Миколі передався від його діда – Віктора Кравцова, відомого у Львові викладача архітектури та містобудування. Окрім того, що Микола проектує середовище для комфортного життя людей, його хобі є фотографія.

Власне ця оригінальна світлина є однією з робіт проекту Миколи Кравцова “Моменти з минулого Львова”, який показує місто Лева давнім і сучасним.

ДО ТЕМИ

“Я за професією архітектор (2009-го закінчив Львівську політехніку) – проектую середовище для комфортного життя людей. Інколи вистачає часу і на фотографію та графічний дизайн. Я є продовжувачем фаху – дідусь був архітектором, батько також архітектор. Пишаюся, що дідусь був досить відомий в архітектурних колах – викладав у Львівській політехніці, – розповідає Микола Кравцов. – Спільно з дідом проектували нові корпуси та студмістечко для Політехніки”.

Він перший у Львові автор, який працює з таким прийомом подачі світлин. Загалом автор зосередився на центральній частині міста. Більшість фото – це початок XX ст., найновіші з них — це 40-ві роки минулого століття. Він творив лише вранці – щойно сходило сонце, себто поки життя ще не гуділо, як у вулику.

Ексклюзивні роботи митця є в інтернеті на сайті автора www.nickolaykravtsov.com, де відвідувачі з особливою теплотою та захопленням відгукуються про них. А ось першим закладом у місті Лева, де виставлені світлини Миколи Кравцова, став ресторан “Прага”. Роботи у красивих рамах дуже гарно вписуються у тамтешній інтер’єр.

Нині “Пошта” спілкується з автором проекту та друкує кілька робіт митця. З іншими творами архітектора-фотографа можна буде ознайомитися у наступних числах видання.

– Ваш проект “Моменти з минулого” зародився у процесі дослідження архітектури міста Львова. Прошу сказати, звідки з’явилася така оригінальна, цікава та ексклюзивна ідея?

– Ідея виникла торік навесні. На таку технологію виконання світлин натрапив в інтернеті – мені дуже сподобалися оригінальні фото старого і нового Нью-Йорка, передусім із позиції архітектурного подання. В Україні, зокрема й у місті Лева, чогось подібного до цього часу не робили. Насправді це дуже цікаве заняття! Завдяки проекту дістав чимале творче задоволення!

Зазначу, що цьому проекту передувало те, що я з особливим інтересом збирав старі фото Львова. Мені завжди було цікаво, як місто змінюється – як воно раніше виглядало, які процеси відбуваються у містобудівельному плані, через що змінюється середовище міста.

– Скільки Вам знадобилося часу, щоб зробити таку велику кількість фотографій?

– Кілька місяців.

– Чи пам’ятаєте, яку світлину зробили першою?

– Так, на пл. Григоренка, де зараз є пам’ятник Св. Юрію Змієборцю. А колись там був пам'ятник Францишеку Смольці – депутатові австро-угорського сейму від Львова та ініціатору створення кургану Люблінської унії (той, на якому оглядовий майданчик Високого Замку). Його спорудили у 1913 р. Загалом це фото має найбільше відгуків у соцмережах.

– Що Ви почерпнули з цього проекту як архітектор? Якщо порівнювати минуле і сучасне, скажіть, будь ласка, наскільки Львів змінився – у кращий чи гірший бік?

– Найбільше, що впадає в очі стосовно простору міста, це присутність сьогодні реклами, що, на мою думку, сильно засмічує середовище та псує вигляд Львова. Немає акцентів безпосередньо на архітектурі. Звісно, на старих фото видно, що колись також була реклама, але тоді вона більш органічно та акуратно вписувалася у фасади крамниць. Переглядаючи старі фото, бачимо, що колись, особливо за Австро-Угорської імперії, багато уваги приділяли зеленим насадженням, за якими завше слідкували.

– Скажіть, будь ласка, а які з фоторобіт Вам найбільше подобаються та є найбільш цінними?

– Оскільки я про кожну фотографію старався знайти цікаву інформацію, то про всі світлини є що розповісти. Звісно, є серед них і найбільш ефектні. Так досить цікавим є фото, де біля театру ім. Заньковецької у 1887 – 1888 рр. тривало будівництво колектора для Полтви. Цікавим є те, що ліворуч старе русло Полтви, а справа саме будують нове, по якому вона тече і зараз. Завдяки перенесенню і закриттю русла звільнилась площа на якій у 1897 – 1900 рр. звели Оперний театр. До речі, старих фото Полтви є дуже мало.

Також мені подобається фотографія, де бачимо, як на Головному залізничному вокзалі Львова добудували другий поверх. Ось що відомо з історії: у 1892-му залізниця перейшла у власність держави, тому виникла потреба в новій великій будівлі вокзалу. Відкритий у 1904-му вокзал був найсучаснішим у Європі на той час. Спочатку трамвайні колії провели до самої будівлі вокзалу і трамвай зупинявся напроти головного входу. Але головний вокзал німці розбомбили одразу ж у перший день Другої світової війни – 1 вересня 1939-го, коли Німеччина напала на Польщу. Будівля сильно постраждала, і після війни деякий час тривали суперечки: відновлювати попередній вигляд вокзалу чи знести залишки і побудувати новий. Як компроміс, вирішили ззовні відновити будівлю, а інтер’єри зробити вже в стилі сталінського ампіру. Схоже, що тоді й вирішили зробити будівлю двоповерховою.

– Пане Миколо, а на яких із Ваших робіт можна побачити найбільш разючу відмінність сучасного і минулого?

– Це тодішній пасаж Міколяша, що був на вул. Коперника. Ось що відомо з історії: пасаж побудували для фірми “Доктор Міколяш, Піч, Левинський і спілка”, якій належав будинок з аптекою на вул. Коперника, 1. У пасажі були кафе і кав’ярні, два кінотеатри, різні торгові площі. На жаль, пасаж Міколяша зруйнувала 22 червня 1941 р. німецька авіабомба.

– На Вашу думку, чи реально нині відновити цей пасаж?

– Цьому ніщо не заважає. Ця площа зараз не забудована.

– Прошу сказати, чи досягли Ви тієї мети, що запланували на початку проекту “Моменти з минулого Львова”?

– Безперечно, що так. Заняття проектом дало несподіваний ефект – я чимало дослідив із історії Львова. Як архітектор побачив як змінювалося середовище.

– Ваші роботи можна переглянути в інтернеті, зокрема, у соцмережах дуже гарні відгуки про Ваш проект. Одні кажуть, що “це популяризація Львова і добре донесений контекст історичного минулого із чудовими світлинами”, інші називають його “дивовижно захопливим та винятковим проектом”. А чи не виникала ідея свої роботи втілити, скажімо, у листівках чи фотоальбомах?

– Звичайно, була така думка, але для її реалізації потрібно приділити багато часу і вкласти немалі гроші. Оскільки я намагаюся зосередитися на архітектурному проектуванні, то ця ідея наразі відійшла на другий план.

– Можливо, у планах маєте виставки робіт?

– Поки що проект викладений лише в інтернеті, і це в наш час має перевагу над реальними виставками, зважаючи на кількість відвідувачів. Наприклад, найпопулярніша з фотографій має вже майже чотири мільйони переглядів. Хоча виставка була б цікавим способом перенести цей проект у реальний світ.

– Прошу сказати, чи позитивні відгуки є стимулом до продовження роботи? Напевно, напередодні Євро-2012 посадовці цікавилися Вашим проектом?

– Тішуся, що мені вдалося зробити якісний продукт для рідного міста, який показує його у досить неординарному ракурсі. Чи цікавлять ці напрацювання когось із львівської влади – це вже інше питання. Звісно, якщо хтось зацікавиться і щось запропонує, то я на це відреагую.

– Багато талановитої львівської молоді подається до Києва чи за кордон. Те, що Ви працюєте у Львові – супер!

– Відповім лаконічно: мені цікаво працювати у Львові і я люблю рідне місто!

Пасаж Міколяша, що був на вул. Коперника

Просп. Свободи. Пам'ятник королю Яну ІІІ Собєському встановили тут у 1898 р. як герою Віденської відсічі. Відтоді це місце стало улюбленим об'єктом для фотографій. У 1950 р. пам'ятник перевезли до Польщі і встановили у Ґданську.

Пл. Ринок. Вхід до ратуші із скульптурною групою. У 1880 р. на честь візиту австрійського імператора Франца Йосифа до Львова над входом у ратушу встановили скульптурну групу з алегоріями Гостинності, Мужності й Патріотизму. Також перед входом встановили двох левів із гербами міста. Портал демонтували поляки в 1928 р. під час реставрації ратуші.

Початок вул. Зеленої. 1944 р. Радянські солдати ведуть бої під час Львівсько-Сандомирської операції, завдяки якій від німецьких військ було звільнено Західну Україну та частину Польщі. Операцію провели дуже швидко, тому німці, які відступали, навіть не встигли підірвати замінований ними Львів.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти