Днями у Києві відкрили Державний центр інноваційних біо­технологій та лабораторію з розробки вакцин від онкологічних та інфекційних захворювань. Цікавим є той факт, що саме вакцина від раку "Лейкозав", яку розробив учений, академік УААН Анатолій Завірюха і яку роками вперто відкидали українські медики, навіть не дослідивши, підштовхнула уряд до створення цього центру.

- Віталію Олеговичу, як Ви дізналися про вакцину академіка Завірюхи?

- Про неї розповів один із друзів, якого так само, як і багатьох інших, офіційна медицина "списала" помирати. Після добровільного застосування вакцини протягом шести місяців він повністю позбувся недуги. Це скидалося на диво, а чутки про диво поширюються швидко. В результаті з'ясувалося, що людей, які фактично повернулися з того світу, насправді сотні.

Так інформація про препарат академіка Завірюхи докотилася до Кабінету Міністрів. Юлія Тимошенко ініціювала зустріч з Анатолієм Івановичем. Академік прийшов із валізою експертних висновків до і після лікування хворих на рак і листів подяки від тих, кому він повернув радість життя. Перше, що кинулося в очі, були руки вченого - натруджені, в опіках від хімреактивів. Вразив і потертий костюм академіка. Стало зрозуміло, що перед нами людина, захоплена своєю справою, для якої головне - зробити препарат доступним для людей, дати їм надію на одужання. Прем'єр-міністр була настільки вражена, що доручила мені визначити потреби, необхідні для промислового виробництва "Лейкозаву".

- І що Ви з'ясували?

- Мене важко  здивувати, але того разу я був  просто шокований, коли побачив, у яких нелюдських умовах перебуває вітчизняна наука. Та найбільше мене вразило, що в умовах холоду, критичного дефіциту обладнання і реактивів, за яких під знаком питання опиняється сам факт формального виконання наукових обов'язків, подвижники в особі Анатолія Івановича та його колег примудряються досягати захмарних наукових висот.

Ще під час стадії доклінічних досліджень вакцини прем'єр провела низку нарад, з'ясувала думку найвпливовіших учених Національної академії наук України, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук і погодилася з ідеєю створення Державного центру інноваційних біотехнологій, який покликаний об'єднати вчених, котрі володіють перспективними розробками в системі охорони здоров'я, але з огляду на чиновницьке небажання вникати в суть справи роками не можуть зрушити суспільно корисні напрацювання з мертвої точки.

- Як довго триватимуть клінічні дослідження "Лейкозаву"? На них потрібен час. Чи не планують дозволити академікові випробовувати вакцину на хворих-добровольцях, яких уже "списала" офіційна медицина?

- Доклінічні дослідження довели, що препарат "Лейкозав" є нетоксичним, немутогенним і нешкідливим. Іншими словами, доклінічні дослідження майже завершено і з'явилась можливість провести необхідні клінічні дослідження, які будуть здійснені  відповідно до норм чинного законодавства.

Що  стосується часу, то ми всі зацікавлені у максимальній оперативності, бо добре усвідомлюємо, що йдеться про мільйони життів співвітчизників і людей в усьому світі.

- Як ставляться до винаходу академіка-ветеринара в медичних колах? Адже раніше, навіть не випробувавши вакцину, вони категорично її відкидали. Чи не відчуваєте Ви спротиву з боку медиків? Бо це зачіпає їхні амбіції - як це ветеринар щось пропонує для лікування людей?

- У представників медичної галузі можуть бути які завгодно амбіції, але це не в змозі піддати сумніву усталений стан речей - проведення основної частини доклінічних досліджень здійснюється в основному ветеринарами. За відсутності ж доклінічних досліджень неможливо перейти до фази клінічного тестування препаратів. Таким чином, медики і ветеринари подібні до сіамських близнюків: вони утворюють нероз'ємний симбіоз, який робить можливим і взаємовигідним впровадження новітніх фармакологічних розробок.

- Чи не ставлять палиці в колеса представники фармацевтичних компаній? Коли з'ясується, що за допомогою порівняно недорогої вакцини можна лікувати онкохворих, то їхній бізнес може зазнати краху.

 - Тут Ви ближче до істини, однак коректніше вести мову не про представників фармацевтичних компаній, а про особливості вітчизняного лобізму в цій галузі: на жаль, доводиться констатувати, що вся вертикаль виробництва, закупівлі та розповсюдження медпрепаратів  в Україні монополізована кількома родинами і центрами впливу, які сприймають в штики навіть натяк на зміну такого збоченого стану речей.

- Чи не випробовуватимуть у центрі й "Онкотест-2" іншого українського лікаря-онколога Віталія Владімірова, який твердить, що за допомогою його тесту за аналізом крові з вени можна виявляти людей, в яких ще немає раку, але вже розпочався процес злоякісного переродження?

- Я не готовий вести мову про кожен персональний випадок. Можу підтвердити лише принцип, покладений в основу створення центру - дати можливість здійснити клінічні випробування будь-якій перспективній розробці.

- Розкажіть, будь ласка, докладніше про сам центр: на які гроші збудований? Які перед ним стоять завдання? Хто його очолюватиме? Які ще цікаві розробки проходитимуть у ньому дослідження?

- Уряд виділив близько 13 млн  грн на проведення ремонтних  робіт і закупівлю обладнання,  потрібного для високоякісного  тестування новітніх розробок у сфері біотехнологій. Насамперед йдеться про профілактику і лікування раку, а також інноваційні розробки для ефективної боротьби зі СНІДом, різновидами гепатитів, ГРВІ тощо. Розуміючи всю складність означеної проблематики, уряд підпорядкував центр безпосередньо Кабінету Міністрів, аби унеможливити чиновницький саботаж. На базі центру створено Наукову раду, яку очолив академік Завірюха.