Про стихію, яка місяць тому не пошкодувала нікого, тут і досі пригадують у кожній розмові. Навіть ті, кого особисто біда минула. Демонструють знищене й урятоване. Радіють відновленому. Шкодують за непоправним. Гуцульщина - один із тих регіонів, який найбільше постраждав від повені наприкінці липня. Кореспондент "Пошти" побувала в карпатському регіоні через місяць після лиха.

Велика вода не лише забрала людські життя та завдала мільйонних збитків, але й суттєво "підмочила" репутацію "зеленого" туризму, який щойно в останні роки почав набирати обертів у гірських районах. Для власників агроосель цей літній сезон важко назвати вдалим. "Спершу туристів відлякували проливні дощі, потім - повінь та її наслідки", - скаржиться пані Марія, яка вже кілька років приймає гостей у Шешорах. Лише теплі сонячні дні у середині серпня знову привабили в карпатський край туристів, незважаючи на те, що кілька тижнів тому епідеміологи Івано-Франківщини почали бити на сполох, побоюючись спалахів усіх можливих інфекційних хвороб: від лептоспірозу до тифу. Нині чимало відпочивальників безтурботно засмагають на берегах гірських річок. Звісно, не біля тих, які змінили русло і сьогодні більше нагадують каменеломні.

Найбільшою проблемою в регіоні є транспортне сполучення. Більшість розмитих доріг - невідновлені або їх відремонтували лише частково. А найбільше ускладнює ситуацію відсутність мостів, які забрала вода і які не поспішає відбудовувати місцева влада. Так, упродовж кількох тижнів доводилося в об'їзд діставатися на знаменитий косівський базар, аж доки зовсім недавно вщент зруйновний міст замінили тимчасовим. А от неподалік Коломиї - дорогою на Запруття - міст не можуть відновити й досі. Найбільше від бездіяльності відповідального за ремонт франківського "Облавтодору" потерпають мешканці села Корнич. Кажуть, якщо міст не відремонтують до першого вересня, вони не пускатимуть дітей до школи, яка  за рікою Прут. Адже зараз подолати її можна лише вбрід.

Мешканці сусідніх сіл Тростянка та Грушів намагаються подолати опір природи й чиновників як активними пікетами, так і міні-ремонтами самотужки. Зокрема, засипають найбільші вибоїни на дорогах. Фактично, відрізаними від світу через бездоріжжя залишаються і Космач, і Криворівня - місця паломництва туристів. А от "лінія води" найбільш виразно помітна дорогою з Коломиї на Снятин та далі, на Чернівці - більшість хат у придорожніх селах і досі не підсохла, про нещодавнє лихо нагадує облуплена штукатурка та потемнілі до половини стіни. Водночас їх власники стверджують: матеріальну підтримку від держави, нехай і мінімальну, вони вже отримали. Нагадаємо, і за першим, і за другим траншем саме Івано-Франківщина з усіх п'яти постраждалих областей виплатила допомогу найбільшій кількості осіб - понад 30 тисячам. Проте переважно ці кошти не здатні компенсувати збитки, завдані стихією.

У смт Печеніжин Коломийського району повінь зруйнувала майже всі будинки на вулиці Набережній. Найбільше постраждала родина Бойчуків, у якій незадовго до лиха народилася двійня, - їх обійстя повністю поглинула під своє нове русло річка Сопівка. Все ще не можуть прийти до тями й мешканці села Воскресинці: тут вода прорвала дамбу, тож не одному довелося провести кілька днів на дахах власних будинків. З даху довелося знімати "беркутівцям" і вагітну Любов Яцків у Шепарівцях...

Ці життєві історії, на основі яких підприємливі кінопродюсери вже давно не полінувалися б зняти фільм катастроф, очевидці розповідають з притаманними гуцулам спокоєм та розважливістю. Немов і не про себе. Часто називають лихо сусіда більшим за своє. Хоча траплялися випадки, коли, прикриваючись "ліквідацією наслідків стихії", розбивали "улюбленим" сусідам загорожі та робили інші збитки, проте випадків мародерства у регіоні зафіксовано не було. Незважаючи на масштаби руйнівної стихії, Гуцульщина доволі швидко повернулася у звичний ритм життя. Не стали переносити навіть традиційний міжнародний з'їзд гуцулів - він відбудеться наприкінці цього тижня у Вижниці.

Коломия - Косів - Львів.