Ладіслав Граділ, генеральний консул Чеської Республіки у Львові, про себе, про нас і взаємні контакти

Минулої п'ятниці, після двох місяців ремонтних робіт, нарешті відновило свою роботу Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові. Багато хто  сподівається, що за гарним фасадом грядуть і добрі внутрішні зміни. Але зміни, як відомо, не стаються самі собою - їх хтось мусить продумувати, на них працювати. Тож ми запросили до розмови генерального консула Чеської Республіки у Львові Ладіслава Граділа, який, приступивши до своїх обов'язків 1 листопада минулого року, уже має, чим похвалитися і що сказати.

- Маргарет Тетчер неодноразово зізнавалась газетярам: "Коли мені було 15 років, усві­домила, що немає нічого, чого б я не змогла досягнути. Важливо тільки зрозуміти, чого хочу". А коли до вас прийшло усвідомлення, що консульська служба - це ваше?

- Не у 15 років - це однозначно, тоді я ще остаточно не вирішив, чим хочу займатися. Після закінчення середньої школи вступив до університету, здобув освіту юриста. Однак тільки зо п'ять років після того розглянув пропозицію попрацювати в МЗС. А відтак - спочатку Чехія, тоді - Москва і ось я тут. Думаю, що затримаюся в Україні на кілька років.

- Коли ви кажете про когось, що він - хороший консул, які професійні якості маєте на увазі?

- Що така людина вміє спілкуватися, розуміє проблеми інших і готова у них вникати. Фахівця високого рівня також не буває без знань законів як Чеської Республіки, так і країни, де працює. Але визначальним є його ставлення до інших, бо головна консульська робота - це допомога людям.

- Гостям, які вперше приїжджають в Україну, наша держава завжди готує сюрпризи та несподіванки  - приємні і не дуже. Що вас  здивувало?

- Відколи я сюди приїхав, цих сюрпризів було стільки, що навіть багато що вже забулося. Скажімо, коли тільки готувався до поїздки, то наслухався від знайомих і начитався в Інтернеті, що, мовляв,  на Заході України до іноземців ставляться насторожено та відсторонено і що російською тут бажано ні до кого не звертатись. Але усі ці попередні "знання" виявилися міфом. І я справді щасливий, що помилявся. Люди в Україні дуже хороші й добрі. Я уже встиг навіть набути тут не тільки знайомих, а й друзів. А відтак завжди прошу вибачення в українців за те, що наразі українською ще не говорю. Однак зроблю усе, щоби це виправити.

- У нас кажуть, нова мітла по-новому мете. Уже за вашого керівництва консульство відремонтували. Чи будуть зміни у його внутрішньому житті?

- Звичайно, однак лише у бік "плюса", а не "мінуса". Я приїхав сюди з бажанням працювати  і намагаюся це бажання реалізувати максимально. Сьогодні умови прийому відвідувачів у нас уже значно кращі, ніж були. Саме через це ми й затіювали ремонт. Коли раніше громадян приймали лише у чотирьох віконечках, то тепер прийматимуть в одинадцяти. Мені страшенно не подобалось і гнітило, що навколо консульства крутилося чимало підозрілих осіб, які намагалися у своїх інтересах використати бажання людей відкрити чеську візу. Адже насправді Чехія дуже зацікавлена, аби до нас їхали як туристи, так і охочі працювати, оскільки це позитивно впливає на економіку нашої країни. Інша справа, що Чехія зацікавлена у легальних візитах і легальній праці. Аби дати усьому цьому хоча б якийсь лад, ми почали працювати за новою системою, об'єднавши свої зусилля з Інформаційним центром візової підтримки. Відтепер усі охочі подати документи на візу, мають зареєструватися для отримання дати та часу подання документів. Списки формують, виходячи з того, що в день консульство може приймати близько триста осіб.

- Чехія має свої консульства у Львові, Києві та Донецьку. Як вважаєте, цього достатньо, аби забезпечити потреби мешканців України?

- Цілком. До речі, у Львові чеське консульство уже працювало - від 1921 року аж до Другої світової війни. Отож у вашого міста із нашою державою давні контакти.

- "Некоронований король Чехії", як його називали,  Томаш Масарик твердив: "Людина має повірити в себе, і тоді вона зможе все. У свою зорю я вірю!". Услід за ним ви можете повторити ці слова про власне життя?

- Вочевидь, так. Але для того, щоб людина усе змогла, має бути ще одна не менш важлива річ - її сім'я. Адже робота і особисте життя тісно пов'язані. Маючи гармонійні взаємини та затишок удома, є не лише можливість, а й бажання здобути успіхи на роботі. І я тішуся, що в моєму випадку це так і є.