Ще недавно "зелений" туризм був для українців ноу-хау. Нині ж привітні садиби у селах, що приймали на ночівлю гостей, успішно імітують готелі. Із однією, правда, різницею: замість готельних банальностей, вас зустрінуть вишиті подушки та колоритна національна кухня! Сьогодні туристичний бізнес набирає обертів, і для якісно нового витка розвитку йому потрібна підтримка влади...

Безпрограмний розвиток

Однією з найбільших принад "зеленого" відпочинку для туристів є доступна ціна: в україн­ських Карпатах можна знайти місце від 35 гривень, а для вибагливих - кімнату й за 400 доларів. З іншого боку, для жителів сільських районів, зокрема Прикарпаття, "зелений" бізнес - рятівна соломинка, адже роботи в селі катма.

"Ще років вісім тому місцева молодь масово виїжджала до Італії, а сьогодні може заробити копійчину, не виходячи з власного двору, - розповідає "Пошті" власниця садиби Надія Думанська у селі Верхньому Синьовидному, що на Сколівщині. - Ті, хто зважується на таку відпустку,  отримують омріяний спокій, неосвоєну туристами землю та сіль­ський затишок".

Найбільшою перепоною для піонерів "зеленого" бізнесу є байдужість владоможців. Тільки в липні цього року Львівська облрада зрушила у цій сфері з мертвої точки й ухвалила "Програму розвитку сільського зеленого туризму". Згідно з цим документом, 500 тисяч гривень  повинні були поділити між чотирма районами: Сколівським, Дрогобицьким, Турківським та Старосамбірським. Ці гроші покривали б відсотки за кредити, майстер-класи та навчання "зелених" бізнесменів. Та від часу ухвали про гроші ні слуху, ні духу. Львівські чиновники лише розводять руками, не відаючи, чи нарахували гроші районам. А в районах на запитання "Пошти" про надходження коштів здивувалися ще більше, бо  про жодну програму не чули. Степан Павлюк, начальник відділу туризму і рекреації Сколівської райдержадміністрації, зізнався, що йому про це ще не повідомляли, а ось голова РДА обов'язково повинен знати, та от біда - він у відпустці.

Етновідпочинок

Якщо ви потрапили на садибний курорт, то зранку вас будитиме спів півнів, а господарі будинку ще й обов'язково потішать екзотичними пропози­ціями на кшталт повудити рибу, покататися на конях, взяти напрокат квадроцикл, сани, зас­півати з вертепом (якщо це зима), поспостерігати за в'єтнамською свинею і навіть постригти овець! На всі ці забаганки є свій прейскурант, але  власники запевняють, що ціни не кусатимуть, тим паче, що  усе це буде "по-справжньому", а не так демонстративно, як  на відпочинкових базах. Спокушає туристів і місцевість, де ще не встигли прокласти асфальт, розбудувати ярмарки та  зас­мітити довкілля - лише ви і природа. "Сезон жнив" у зеленому бізнесі настає улітку та під час різдвяних свят, тоді охочих поринути в етнічне товариство, хоч відбавляй. Найбільше ціна підскакує на Новий рік та Різдво, за ці два дні вам доведеться викласти з кишені до 500 гривень, і замовляти кімнату в садибі потрібно не пізніше жовтня.

"За ночівлю на свята ми беремо зазвичай 80 гривень, - ділиться досвідом пані Тетяна Дем'ян, власниця садиби на околиці Сколого. - Але готуємо ще й наїдки, а різдвяний стіл не з дешевих. Тому ще плюс 120 гривень".

Підробляти на мандрівниках пані Тетяна розпочала порівняно недавно. 2004 року зі сім'єю переїхала у триповерхову новобудову, і влітку цього ж року  на нічліг до них попросилося троє туристів.

"А чому б і ні, - згадує власниця садиби. - Ми й гроші тоді з них не взяли, бо поклали їх спати на матрацах просто на підлозі. Та саме вони  спонукали нас розпочати власний бізнес, тим паче, що будинок був величезний і пустував..."

За півроку родина взяла кілька кредитів, зробила ремонт і накупила меблів. Довелося добудувати ще дві ванни та причепурити подвір'я. Третій поверх  цілком належить гостям, другий - це великий зал для більярду та ванна. Замість шпалер, тут українські вишиванки, шаровари, глечики, квіти, зброя та різноманітні дрібниці, словом, своєрідна кімната-музей. На першому поверсі живуть власники, є ще одна ванна, пральня, велика кухня та їдальня. На подвір'ї з'явилися дерев'яний паркан з глечиками, великі плетені стільці та стіл. Прикупили ще землі (вже тоді один квадратний метр курортного ґрунту коштував три тисячі доларів), розчистили смітник та збудували дерев'яний будиночок. Поставили мангал та гойдалку - цими благами клієнти користуються безкоштовно.

На державу сподівайся, а сам...

Щодо допомоги від держави, то Тетяна Дем'ян про неї чула, але чекати "манни небесної" від чиновників не має наміру, хоча й не приховує,  що на допомогу все ж сподівається. До райдержадміністрації ходив її брат Віталій,  та повернувся ні з чим. З нарахуванням грошей зволікали через відпочинок голови Сколівської райдержадміністрації Ігоря Свистуна, крім нього, ніхто не хоче керувати справою. А поки він "на морях", власниця садиби рахує згаяний літній час, коли можна було б узяти кредит, відсотки за який сплачувала б держава, та розбудовувати господарство.

Суб'єктивний погляд

Павло Горішевський, голова правління Івано-Франківської обласної організації Спілки сприяння розвитку сільського "зеленого" туризму в Україні

Кількість садиб на Прикарпатті щороку збільшується. Люди бачать, що до їхніх сусідів, які започаткували "гостинну  садибу", починають приїжджати туристи, то такою ж діяльністю можуть займатися і вони. Завдяки цьому видозмінюється і сам "зелений" туризм, адже конкуренція природно спричиняє боротьбу за вищу якість сервісу. Збільшується кількість відпочивальників, а  це зумовлює зростання доходів сільського населення, що, своєю чергою, впливає на зменшення міграції з сіл, поліпшення благоустрою та впорядкування територій. Серед негативних рис - сільському "зеленому" туризму бракує уваги держави, немає законів, які визначали б певні норми розвитку цього бізнесу. У гонитві за кількістю туристів ми забули про навантаження на природне середовище. Слід підготувати території до масового приїзду людей - це каналізаційні комунікації, очисні споруди, питання утилізації побутового сміття.

Вже зараз у її будинку 13 гостей, серед яких п'ятеро іноземців: американське подружжя, сестри з Польщі та один італієць. Під одним дахом вони зібралися для відпочинку, і якщо спочатку всі хотіли обмежити будь-яке спілкування, то вже через кілька днів залюбки збиралися на спільну вечерю у їдальні на першому поверсі. Українка за походженням Христина Колос живе в Торонто, але раз на кілька років приїжджає на батьківщину відпочивати. До Сколого приїхала вдруге, бо любить Карпати,  а від садиби до гір - рукою подати.

"Ми з чоловіком любимо цю місцевість, - коментує пані Христина. - Гори дуже близько, ми ходимо туди щодня, дуже стомлюємось, але нам подобається. Це той комфорт, якого в Америці годі шукати".

Не відлякала туристів навіть повінь, що завдала шкоди п'ятьом областям України. Деякі регіони згодилися при­ймати гостей зі знижками від 10 % до 20 % у рамках акції "Вдячне Прикарпаття". Щоправда, знижують ціну лише в тих ре­гіонах, де зазнали серйозних втрат. Сколівський район "відбувся" лише втраченими врожаями, порівняно із 2004 роком, коли повінь наробила значно більшого лиха. Тому "сезон знижок" там не оголошували. Бізнесмени кажуть, що підтримали б акцію, якби могли сподіватися на дотації влади. А поки та свою "допомогу" заморозила, зменшувати ціну не можуть. Івано-Франківська область долучилася до справи цілком, незважаючи на те, що акція добровільна, до облдержадміністрації  надійшли заявки від усіх власників садиб на підтримку справи.