Під час чергового саміту об’єднана Європа шукала шляхів виходу з кількох непростих ситуацій

Насамперед Європейська співдружність прагне нарешті визначити новий формат своєї організації, пов'язаний із введенням у дію Лісабонської угоди. Нагального вирішення потребує і проблема фінансування заходів, спрямованих на боротьбу з кліматичними змінами. Крім цього, саміт був покликаний завершити процес формування спільної стратегії європейських держав у боротьбі з глобальною фінансово­економічною кри­зою. Неформальна частина зустрічі глав держав та урядів ЄС була присвячена пошукові кандидатів на посаду майбутнього президента Європейської співдружності.

Головним завданням цього саміту було покласти край тривалій інституційній кризі, яка розпочалася ще у 2005 році провалом європейської конституції на референдумах у Франції та Нідерландах. Питання врегулювання нового формату ЄС стосується введення в дію принципів Лісабонської угоди. Наразі цей документ не може набути чинності через те, що його не ратифікувала Чехія. Запеклого противника Лісабонської угоди, чеського президента Вацлава Клауса, підтримує група консервативних сенаторів, які й подали позов до місцевого Конституційного суду про суперечливість цього документа інтересам Чехії. Відомий євроскептик Вацлав Клаус вважає, що Лісабонська угода ставить під загрозу дотримання так званих декретів Бенеша. За цими декретами, після Другої світової війни було націоналізовано майно німців та угорців, які наприкінці весни 1945го були змушені покинути територію тоді ще єдиної Чехословаччини. Вацлав Клаус вважає, що Лісабонська угода дасть можливість нащадкам колишніх власників вимагати відшкодування за конфісковане майно.

На саміті, власне, і йшлося про компроміс із Чехією задля того, щоб остання таки поставила свій підпис під угодою. Пришвидшити цей процес вимагають й інші обставини. 1 листопада закінчується мандат нинішньої Єврокомісії на чолі із Жозефом Мануелем Баррозу. Швеція, яка зараз головує в ЄС, прагне якнайшвидшого інституційного оформлення, адже планувала покласти принципи Лісабонської угоди в основу концепції свого керівництва Європейським Союзом.

Крім того, перед об'єднаною Європою постає необхідність вибору першого президента. Наразі фаворитом на цю посаду вважають колишнього прем'єра Британії Тоні Блера. Водночас на саміті називали й інші кандидатури. Зокрема, йшлося про прем'єр­міністра Люксембурга Жана­Клода Юнкера, прем'єра Нідерландів Яна Петера Балкененде, колишнього австрійського канцлера Вольфґанґа Шюсселя та екс­прем'єра Бельгії Ґі Верховстадта. Проте остаточного рішення так і не ухвалили.

Мало не кульмінацією саміту стало питання фінансування заходів, спрямованих на боротьбу з кліматичними змінами. Після того, як на позачерговому саміті у Пітсбурзі керівники держав "двадцятки" не змогли назвати конкретних сум на вирішення цієї проблеми, ініціатива об'єднаної Європи набирає вирішального значення. Водночас країни ЄС не демонструють злагодженості у вирішенні кліматичної проблеми. Конфронтація так званих багатих і бідних держав в цьому питанні створювала додаткову напругу саміту. Так, Польща і ще вісім держав відмовилися назвати конкретні цифри, побоюючись надмірних витрат. Німеччина і Франція ж відверто зволікають, а тому не обіцяють великих сум наперед, а пропонують на майбутній кліматичній конференції, що відбудеться в Копенгагені, представити тільки загальні принципові зобов'язання. Тим часом, так звані бідні держави скаржаться на відсутність коштів і закликають платити тих, хто забруднює найбільше, тобто розвинені країни.

Серед інших важливих тем європейського саміту було ухвалення шведської ініціативи "Стратегія регіону Балтійського моря". Також чільне місце в обговоренні зайняли пропозиції Єврокомісії щодо впорядкування ситуації з біженцями та боротьбою з нелегальними іммігрантами. На завершення керівники держав Євросоюзу вже традиційно обговорили наслідки економічного спаду і визначили нові рамки нагляду за системою фінансів ЄС.