Знатися на грузинській кухні - означає передусім добре знатися на м'ясі. Баранина, яловичина, свинина, курятина, індичатина - усі ці види м'яса та птиці на кухні грузинської господині мають своє призначення. Жодної конкуренції чи варіації: свинина - до мужужі, з баранини - чанахи, з яловичини - харчо, зі свійської птиці - чахохбілі. Тривале існування грузинської нації на стику багатьох культур і впливів привело до того, що в цілому у грузинській кухні жоден із видів м'яса не є домінантним. Антична філософія від такої гармонії розплакалася б від щастя.

З одинадцятої ранку відшукати смакову гармонію у грузинському розумінні цього слова можна в одному з ресторанів Львова. Йдеться про "Старий Тифліс", що на вул. Пекарській, - уже на пізній сніданок тут можна скуштувати будьяку страву. Ззовні ресторан у жодний спосіб не претендує на оригінальність - дерев'яні дошки з непримітною вивіскою. Проте зсередини заклад дихає на повні груди колоритом грузинських сувенірів. Про батьківщину Руставелі шепочуть багряні плахти на стінах, баранячі руна на лавках, вишиті та в'язані подушки, скляні посудини, вщерть набиті сушеними пелюстками. Кожен дерев'яний столик обгороджений частоколом, подекуди обплетений мішковиною і прикрашений тонкими мотузками, на які нанизані бордові камінці. Видається, ніби ти в саду з десятками гамірливих альтанок під... стелею. Між ними метушаться офіціанти в костюмах із чорного атласу. Над найбільшим столом висять ляльки чоловіка та жінки в національних костюмах - вони знаменують свято, попри те, що в одязі переважає чорний та темно­багряний кольори. Щойно ви присядете за столик, вас пригостять чаркою грузинської горілки і шматочком грецького горіха, лише потім вручать меню. Тут добре пам'ятають найвідомішу рису грузинів - приймати гостя з усіма почестями. До слова, серед дрібниць в інтер'єрі ви наткнетеся і на ріг­чарку, яку не можливо залишити недопитою, оскільки не допити - означає зневажити, грузини зметикували й усунули такий варіант гуляння, вигадавши закручений келишок. Напій, як і м'ясо, вимагає теж свого ексклюзивного місця і часу. Люблять грузини і поекспериментувати, поєднуючи вино з м'ясом: у меню - теляча печінка в червоному вині або куряча - у білому. Загалом увесь перелік страв звучить екзотично: бастурма, суджук, мхалі. Якщо остаточно розгубитеся, то кличте на допомогу офіціантів, які охоче розтлумачать нюанси й інгредієнти кухні.

Найпопулярнішою стравою закладу є шашлик із м'яса різних видів з овочами. Щоправда, шашлик із курки не вельми нагадує традиційне уявлення про страву з м'яса, нанизаного на шампур, тут воно на смак радше просто посмажене на сковорідці. Інша річ - другі страви, зокрема картопля покахетинськи, яку приносять у глиняній посудині ще гарячою - ще кілька хвилин тарілка тріщатиме гарячим жиром, який стікає з м'яса на вершечку картоплі, лише зачекавши трошки, їжу можна скуштувати. І тоді сповна можна буде відчути смак м'яса, посипаного цибулею і зернами граната, а також картоплі, вкритої ансамблем пряностей, а завершить цю смакову композицію гілочка зелені. До речі, зелень - ще один символ грузинської кухні, в якому заховано ідея єдності з природою. У цьому і суть усього грузинського частування: м'ясо, сир, горіхи і зелень - дари природи, які лежать в основі столу цієї національності.

Окремої уваги заслуговують грузинські сири. У своїх листах із Грузії, а саме із Тифліса, Леся Українка часто писала, що обожнює місцевих жителів, нагоду спілкуватися з якими вона мала на ринку, де купувала сир. Через хворобу кісток лікарі приписували їй вживати багато кальцію. Оскільки молоко поетеса недолюблювала, то вирішила їсти сир, а саме грузинський, який вирізнявся своєю ніжністю. Улюблену страву відомої поетеси частково змогли відтворити й у "Старому Тифлісі", що особливо відчутно в салатах, куди кладуть кульку сиру в зелені та кілька шматочків звичнішого для нас твердого сиру. Фахівці радять частуватися сиром у поєднанні з грузинським вином, відомим в усьому світі. Канва грузинського меню закінчується на солодощах, серед яких чурчхала (горіхи в загустілому сиропі з виноградного соку), пахлава, мед і горіхове варення. Гарний обід на двох у цьому закладі обійдеться у сто гривень.

Із колоритним інтер'єром ресторану різко контрастує специфічний музичний супровід - протягом проведеної в закладі години з колонок ненастанно лунав шансон. Під затяжний спів дещо неприродно смакують оригінальні наїдки грузинської кухні. Кажуть, що про смаки не сперечаються, однак єдине, про що сперечаються протягом останніх двох тисяч років, - винятково смаки...