«Якщо у вашій справі є любов, вона знайде відгук у людей»
Як співрозмовники «Львівської Пошти» наважились розпочати власну справу, де черпали ідеї, натхнення та як карантин вплинув на їхню роботу
Хто ж не мріяв про власну справу? Прокидаєшся, коли захочеш, працюєш, коли маєш настрій і, звісно, отримуєш купу грошей за це. Але це тільки на перший погляд власна справа – це так легко та просто. Насправді потрібна ідея, яка виділятиме вас з-поміж інших та бодай якийсь стартовий капітал.
Окрім того, потрібно бути готовим до важкої праці та постійних переживань: чи цього місяця будуть замовлення, скільки матеріалу і якого кольору замовляти, щоб не прогадати тощо.
Отже, «Львівська Пошта» продовжує рубрику «Власна справа». У циклі матеріалів «Малий бізнес в Україні: від ідеї до прибутку» ви вже могли прочитати історію сумок Potynska, прикрас Gamine Birdie, козячу ферму Cozy farm (№88 (2203) від 08.11.2019 р.), про красиві фотозони, талановитих фотографів, вирощування лохини (№90 (2205) від 15.11.2019 р.), а також про виготовлення квіткових листівок та магнітів (№92 (2207) від 22.11.2019 р.).
Ножі та сокири на замовлення
Ще у 2015 році львів’янин Петро Рудик почав виготовляти перші ножі для домашніх потреб чи як оригінальний подарунок друзям. Це цікаве хобі поєднував з роботою у кузні, де займався художніми виробами з металу. А згодом – з працею у туристичній сфері. Проте захоплення створенням ножів і сокир спонукало поступово створювати та розвивати щось більше і важливіше, ніж просто хобі – власну справу. Сьогодні Петро працює під власним брендом Gart Knives, а його вироби завдяки соцмережам стають популярними в Україні та за кордоном.«Вже понад два роки я займаюсь виготовленням ножів і сокир на замовлення. Розвивалося усе поступово: перші вироби робив на табуретці й хиткому столі, який зламався в перший день. А невеликий заробіток зі замовлень практично весь витрачав на матеріали та обладнання. Згодом організував невелику майстерню у гаражі. Навіть стартового капіталу в мене по суті не було. Тривалий час справа заробляла сама на себе. Пам’ятаю, колись боявся ставити справедливу ціну за свою роботу, бо переживав, що за ці гроші мої сокири та ножі нікому не будуть потрібні. Та, на щастя, зі здобуттям досвіду і навичок приходило розуміння справжньої вартості ручної праці», – згадує співрозмовник.
Роботу потрібно робити максимально добре, на совість!
Пів року тому в Україні карантин став справжнім випробуванням для людей, які ведуть власну справу. Когось обставини спонукали опустити руки, а для когось час, коли, здавалося б, усе зупинилося, робота на самого себе стала основним заробітком. Так було й з Петром Рудиком, адже на початку весни вимушені для всіх канікули повністю «заморозили» туризм. Натомість власна справа дала ножареві розуміння того, що вона працює, і досить непогано!
«Під час карантину у мене був острах, що люди можуть відмовитися від покупок речей ручної роботи, адже більшість із них – це зовсім не предмети першої необхідності. Але, на мій подив, кількість замовлень помітно збільшилася! До того ж почали надходити замовлення з-за кордону (я маю сторінку бренду на порталі Etsy). Та й українці тоді підтримували один одного, купуючи товари у малого бізнесу. Карантин став переломним моментом. Він дав розуміння того, що моя майстерня може бути не другорядною роботою, а головною! Тоді власна справа почала забезпечувати, а головне спонукати мене розвиватися як майстра та як особистість», – розповідає Петро Рудик.
Сьогодні майстерня Gart Knives виготовляє ножі та сокири, а також надає послуги заточування, ремонту й реставрації різального інструменту. До кожного зі своїх виробів Петро має особливий підхід. «Я дотримуюсь такої думки, що якщо щось робиш власноруч і в єдиному екземплярі (бо неможливо ідентично відтворити виріб знову), то потрібно створювати максимально оригінальну й індивідуальну річ. Для цього треба враховувати всі побажання та параметри замовника», – певен ножар.Петро Рудик знайшов своє покликання і щодня працює над ним. А також рекомендує розпочинати власну справу, бо, з його слів, це чудова можливість реалізувати свій потенціал, випробувати себе, зрозуміти цінність кожної заробленої гривні та переосмислити вартість своєї роботи. Майстер додає, що власна справа дозволяє повністю керувати власним життям: самостійно планувати час на роботу, відпочинок і подальший розвиток.
«Людям, які хочуть працювати самі на себе, скажу: не обов’язково палити мости і ризикувати «на всі гроші». Якщо це можливо, то варто поєднувати власну справу зі звичайною роботою. Тоді прийде розуміння того, чи приносить ця діяльність вам задоволення та прибуток, чи є вона вашим покликанням, – радить Петро. – А в сучасному світі, на щастя, немає проблем з інформацією. Можна вчитись новому, переймати досвід, спілкуватися з однодумцями тощо. Також потрібно робити свою роботу максимально добре, на совість!».
Екосумки, торбинки, «авоськи» – все для екошопінгу
Львів’янка Оля Греськів разом із мамою Галиною розпочала свій проєкт GRECHNO у 2017 році. Спершу вони виготовляли гіпоалергенні ортопедичні подушки з гречаного лушпиння і захотіли поділитися цим продуктом з іншими людьми, зокрема алергіками. Згодом Оля зацікавилась екологічною тематикою та екоініціативами, тому вирішила розширити їхню з мамою творчість. Дівчина розписувала тканини для виробів, а пані Галина зайнялася пошиттям екоторбинок. Сьогодні сторінки GRECHNO популярні у соцмережах. Вони популяризують життя в екостилі, а своїми виробами допомагають забути про шкідливі штучні матеріали в побуті. «Минуло три роки відтоді, як ми з мамою поділилися нашою творчістю з іншими. Тепер активно розвиваємо свій бренд екосумок. Хочемо, щоб екоторба була щоденним компаньйоном на будь-який смак та подію. Зараз до подушок та сумок ми додали «авоськи», мішечки для продуктів та інші екодрібниці-цікавинки. Тішить, що людей цікавить свідоме споживання!” – розповідає Оля.
Співрозмовниця додає, що проєкт розпочинався вдома і розвивався не надто динамічно, тому стартового капіталу, як такого, у GRECHNO не було. «Але я переконана, 
що маючи свою основну стабільну роботу, організувати щось своє можна значно спокійніше. Все залежить від того, яка мета проєкту. Також не варто зупинятися, якщо немає фінансів, адже зараз є надзвичайно багато грантів, які можна виграти і таким чином отримати стартовий капітал для своєї ідеї», – радить співзасновниця GRECHNO.
що маючи свою основну стабільну роботу, організувати щось своє можна значно спокійніше. Все залежить від того, яка мета проєкту. Також не варто зупинятися, якщо немає фінансів, адже зараз є надзвичайно багато грантів, які можна виграти і таким чином отримати стартовий капітал для своєї ідеї», – радить співзасновниця GRECHNO.На думку Олі Греськів, якщо ви відчуваєте в собі енергію, запал та любов до якоїсь ідеї чи напрямку та постійно думаєте про це, то саме час діяти та розпочинати власну справу. Ідея має захоплювати, нею потрібно горіти і це – неймовірно! Дівчина певна, що потрібно ділитися з іншими тим, у що віриш і що надихає. І в жодному разі не можна ховати це в собі.
«Навіть якщо любиш свою роботу, все одно хочеться створювати своє, особливе, близьке та рідне. Для цього і є своя справа!» – наголошує співрозмовниця.
Таке випробування як карантин не оминуло і GRECHNO. Проте, зі слів засновниці, вимушені канікули стали часом переоцінки власної справи, періодом для створення нових ідей та планів. «Усі бізнеси та проєкти мусили пройти трансформацію за цей час. Думаю, GRECHNO використав цей час плідно. Ми виросли і прагнемо розвиватися далі», – веде далі Оля Греськів.Початківцям у власній справі Оля радить створити покроковий план і організовано дотримуватись його, а не зробити одразу все і якнайбільше, адже мало у кого є можливість швидко «розкрутитись». Вона наголошує, що для своєї справи потрібно щось робити кожного дня, думати над нею, її вдосконаленням, шукати однодумців. А також не варто сварити себе за помилки та невдачі.
«Заведено радити не боятись. Але так не вийде, бо страх буде, і це нормально. Без страху не буває мужності, – радить Оля Греськів. – А ще у вашій справі має бути любов, тільки тоді вона знайде відгук людей. Любов виходить лише з любові, тому передусім любіть та підтримуйте себе».
«Любов у кожній петельці»: творчість задля «сонячного» сина
Майстриня з Дрогобича Надія Острянська вже майже рік власноруч створює в’язані вироби з гіпоалергенної плюшевої пряжі. Жінку завжди приваблював handmade: виготовлення прикрас, декору та вишивання. Згодом Надія почала в’язати плюшевою пряжею, її вироби сподобалися людям, зокрема й користувачам соцмереж. Тоді майстриня зрозуміла, що може творити заради свого «сонячного» хлопчика, трирічного сина Андрійка.
«Нове хобі, яке стало зовсім не бізнесом, а справою задля сина, з’явилося досить спонтанно. Я побачила майстер-клас в’язання плюшевою пряжею, мені стало цікаво. Тоді ж попросила чоловіка придбати матеріали та за кілька годин зв’язала перший виріб. Тоді ж зрозуміла, що це моє. А також те, що хобі допоможе відвідувати синові такі потрібні заняття зі спеціалістами. Так з’явилася моя творча сторінка із гаслом «Любов у кожній петельці», – ділиться спогадами Надія.Поступово жінка почала дізнаватися більше про те, які вироби можна зв’язати з незвичайного матеріалу та одразу творила щось нове. Сьогодні Надія Острянська в’яже з гіпоалергенної пряжі плюшеві теплі пледи, різноманітні подушки, килимки, пінетки, 
пов’язки, хомути, дитячі наплічники, іграшки та ще багато цікавих речей для дорослих і малюків.
пов’язки, хомути, дитячі наплічники, іграшки та ще багато цікавих речей для дорослих і малюків.«Я дуже рада віддаватись справі, яку люблю, та ще й для синочка. Кожну петельку в’яжу з любов’ю. Сподіваюся, що мені виходить приносити затишок в будинки своїх замовників. Адже кожна річ – це щось індивідуальне, неповторне. І це надихає! Та найбільше натхнення – мій синочок. Окрім в’язання, виховую Андрійка, щоб він став більш самостійним і соціалізувався в суспільстві», – розповідає майстриня.
Пані Надія радить початківцям у власній справі не боятися пробувати, адже тільки так можна зрозуміти, чи 
це заняття робить вас щасливими. Для нашої співрозмовниці спонтанне захоплення переросло у справжню творчість із важливою метою. «Моя творчість – це можливість розвивати особистість. Я дуже рада, що розпочала і що ця справа стала невіддільною у моєму житті. Навіть попри труднощі, під час карантину творила, в’язала, забувала про все погане. І з часом все внормувалося. А ще у часи, коли стає важко, неймовірна підтримка – це відгуки, вдячність і фото клієнтів!» – підсумовує майстриня.
це заняття робить вас щасливими. Для нашої співрозмовниці спонтанне захоплення переросло у справжню творчість із важливою метою. «Моя творчість – це можливість розвивати особистість. Я дуже рада, що розпочала і що ця справа стала невіддільною у моєму житті. Навіть попри труднощі, під час карантину творила, в’язала, забувала про все погане. І з часом все внормувалося. А ще у часи, коли стає важко, неймовірна підтримка – це відгуки, вдячність і фото клієнтів!» – підсумовує майстриня.Майстриня Надія Острянська:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100022180080631
https://www.facebook.com/profile.php?id=100022180080631
Домашня пастила для донечки
Наталка Головата почала власну справу, коли в її маленької донечки Юланки з’явилась залежність від шоколаду. Тоді дівчина не на жарт запанікувала та почала думати над тим, чим замінити цукор у раціоні дитини.«Знайомі порадили спробувати пастилу (Натуральні солодощі, які готують зі соку фруктів без додавання цукру. – «Львівська Пошта»). Донечці сподобалось. Однак грошей на це солодке задоволення витрачали чимало. Хоч склад простий, приготування теж не потребує надзусиль, та зважаючи на тренд здорового харчування, невеличка пластинка пастили обходилась у 15-20 гривень», – розповідає Наталя.
Тоді вона почала шукати альтернативу: «Одного дня, купуючи продукти у супермаркеті, впало у очі, що яблука сорту Гренні по акції – 5 гривень за кілограм. Також була знижка на пергамент, і мене ніби осяяло! З’явилась ідея, як зекономити! Тим паче що часу у мене було вдосталь. Я передивилась багато відеоуроків, перечитала купу статей і зрештою зробила свою першу партію. Це була пастила з яблук і волоських горіхів».
Тож тепер маленька Юланка тішилась, бо могла постійно їсти солоденьке, а Наталя раділа, що не потрібно витрачати купу грошей на це. А згодом дівчина вирішила продавати свої солодощі.
«Подумала, а чому б не спробувати? Зрештою, якщо нічого з цього не вийде, то нічого не втрачу, роздам усі солодощі малечі у дворику. Але таки пішло! І, направду, це ідеальний бізнес для мам у декреті. Проте працюю за певними правилами: технологію приготування придумала свою, обладнання обираю теж сама, ціну формую без зайвих комісій, не витрачаю грошей на рекламу і дорогу обгортку», – каже Наталя. Хоча, звісно, успіх прийшов не одразу. Спершу Наталя сушила пастилу у звичайній духовці, доки не зібрала грошей на дегідратор. А скільки фруктів зіпсувала і часу витратила, щоб таки віднайти той ідеальний рецепт пастили!
«Замовлень ставало дедалі більше. А згодом моєю пастилою зацікавились кав'ярні та ресторани, тож довелось «вийти із підпілля». За місяць я орендувала приміщення, докупила техніку і почала працювати легально, – згадує Наталя. – А от навесні, коли почався карантин, мій бізнес тріщав по швах. Ресторани закрились, продажі через інтернет впали, а ціни на яблука скочили до 40 гривень. Відверто скажу, що було важко. Єдиний, хто був моєю підтримкою – моя донечка, яка далі просила готувати пастилу».
Тоді Наталя зрозуміла: щоб залишитись на плаву, потрібно вийти на продуктові крамниці. Для цього довелось робити необхідні сертифікати, працювати за ліцензійним договором.
Заради своєї справи потрібно буде відмовитись від спокійного сну, вихідних
«Насправді у Львові є компанії, котрі допомагають локальним виробникам, підтримують і роблять все, що в їхніх силах. Мені пощастило, що я зустріла таких людей. Відверто скажу, що навіть близькі люди не вірили у мене і на початку насміхались. Однак минув час, іронія долі: тепер вони просяться у партнери», – сміється Наталя.
Дівчина каже, що стартового капіталу, як такого, у неї не було. Ще поки донечці не було рочку, вона уже почала віддалено працювати, багато у чому відмовляла собі, були скрутні часи, коли бракувало грошей. Але нині Наталя зізнається, що працює на те, аби втілювати свої мрії.«Я багато подорожую, можу дозволити собі купити те, про що колись могла тільки мріяти і постійно реінвестую у власну справу! Що я могла б порадити тим, хто хоче почати власну справу? Банально: не бійтеся! Ви у будь-якому разі нічого не втратите, бо отримаєте досвід, – веде далі співрозмовниця. – Зрозумійте, буде важко. Заради своєї справи потрібно буде відмовитись від спокійного сну, вихідних і багатьох інших речей. Але після чергового робочого дня, коли падаєш на ліжко без задніх ніг, відчуваєш гудіння в кожному м'язі, то починаєш пишатися собою, що у такий скрутний час в Україні таки зумів відкрити власний бізнес!».
Пастила «Легендарна цукєрочка»:
https://www.facebook.com/legendarnatsukjerochka/?ref=page_internal
https://www.facebook.com/legendarnatsukjerochka/?ref=page_internal
Ялинкові прикраси, тортівниці та ключниці з фанери
Роман Сало обожнює виготовляти різні деталі, вироби власноруч. Ще у 2012-ому чоловік загорівся ідеєю створити станок для різки фанери, коли вперше почув про нього. І два роки тому таки зібрав цей станок.«Я закінчив Львівський університет безпеки життєдіяльності. Спершу працював за фахом, а згодом поїхав на заробітки. Саме за кордоном вдалось заробити на стартовий капітал для власної справи. Насправді своя справа дає можливість займатися тим, чим ти любиш та надихає на нові ідеї! Однак перш ніж братись за щось своє, варто все обдумати, зважити «за» і «проти», а головне бути готовим багато працювати, іноді навіть без вихідних. Ще варто врахувати цільову аудиторію і, звісно, бути готовим до постійних змін», – каже Роман.
На початках власної справи Романа постійно підтримували рідні та близькі. Це було важливо, адже завдяки цьому чоловік не зупинявся, а постійно йшов до своєї мети.Нині він працює в команді з напарником. Хлопці виготовляють різні вироби з фанери, переважно це індивідуальні замовлення.
«Робимо тортівниці, топери, ключниці, ялинкові прикраси і різдвяні ялинки. Відверто скажу, що наразі ми тільки почали свою роботу, тож поки ця справа не приносить захмарного прибутку, але дає можливість займатись тим, що я люблю і велику мотивацію розвиватись у цій сфері!» – зізнається Роман.
Чоловік наголошує, що власна справа – це, звісно, великий ризик. Однак якщо не ризикувати, то ніколи не дізнаєшся, вдасться чи ні.Окрім того, Роман також займається фотодруком звичайних фото, фото в стилі Polaroid та магнітів.
Майстерня виробів з фанери Романа Сало:
https://instagram.com/wood_lov?igshid=140b4px5mt6ci
https://instagram.com/wood_lov?igshid=140b4px5mt6ci
Фотомагніти/ фотодрук:
https://instagram.com/photodruk_love?igshid=16izt3o1aued0
https://instagram.com/photodruk_love?igshid=16izt3o1aued0
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
