Нагадаємо, що за чотири роки від початку війни на сході активісти Львівської волонтерської кухні переробили понад 400 тонн овочів на сухі заготовки для бійців на передовій. А ше тисячі пакетів солодких каш із сухофруктами, запашних трав’яних і фруктових чаїв, сотні медівників та інших смаколиків.

Волонтери переконані, що хоч нині постачання провізією наших вояків не таке, як було на початку війни, коли хлопці не мали що їсти, їхні заготовки все одно вкрай потрібні. Бо вже на другій лінії є бази, кухарі. А на передовій, у польових умовах, хлопці можуть собі з їхніх заготовок швиденько приготувати гарячу поживну страву. Все уже майже готове – додати 5 чи 10 літрів води, поварити з півгодини і всипати спецій. А ще хлопці полюбляють додавати до страв тушенину. Поки все готується, можна відпочити. А коли вкрай скрутно і не можна навіть вогонь розвести, стануть в пригоді енергетичні суміші з горішків та сухофруктів. А ще бійцям важливо, що за них переживають, пам’ятають, що в те, що вони отримують від волонтерів, вкладена душа, що це з дому.

Але з початком вересня у приміщеннях, де працювали волонтери, через брак порозуміння з партнерами, з якими донедавна спільно працювали для потреб вояків на передовій, відімкнули електроенергію. На своїй сторінці у Facebook вони опублікували звернення до громадськості із закликом допомогти.

“У нас забрали можливість сушити овочі, пакувати сухі страви, випікати смаколики для захисників. Наші письмові звернення до влади ще від початку літа про надання в оренду приміщення залишилися без відповіді”, – мовиться у зверненні.

Волонтери  звернулися до очільників міста та області із запитанням, “невже у місті немає належного приміщення, аби ми, волонтери, які своєю нелегкою працею невтомно вже чотири роки підтримуємо тих, що виборюють нам із вами державу, не тіснилися по сирих підвалах?”. Приміщення потрібне вже сьогодні, а не в невизначеній перспективі, “бо війна триває, і хлопцям необхідна наша підтримка сьогодні”. Волонтери зазначають, що є “бажання працювати, потенціал, гори насушеного, врешті-решт, у людей є потреба підтримувати своїх захисників, та все це розбивається об сліпу, глуху стіну”.

Як розповіла “Львівській Пошті” координаторка роботи Кухні Оксана Мазар, питання щодо приміщення гостро постало ще тоді, коли внаслідок певних розбіжностей у баченні подальшої діяльності та частина волонтерів, яка займалася виготовленням сухих страв, власне кухня, відділилася і створила свою громадську організацію. Але приміщення, в якому вони працювали (на вул. Просвіти, 4-а), вже на той час було в суборенді.

“За документами, орендарем були наші колишні партнери, а фактично ми, і сплачували рахунки через партнерів також ми. Ми були свідомі того, що це приміщення доведеться залишити і шукали інше. Ще в червні звернулися з листами до міської і обласної влади. Однак жодних пропозицій не отримали. Область радить звертатися до міста, мовляв, усі приміщення в розпорядженні міської влади. У міському управлінні комунального майна нам радять дивитися на їхньому сайті”, – розповідає Оксана Мазар (на фото).

З її слів, це приміщення їм явно замале – розвернутися ніде. Доводилося працювати – перебирати та різати городину і садовину – на подвір’ї. Поки було літо, тепло і довгі дні, ще можна було перебиватися, поки не дощило. Але оскільки іншої можливості не було, то виходили з того, що мали: сушки працювали, продукцію свою волонтери регулярно відправляли на передову. Ситуація загострилася, коли з 1 вересня орендар відімкнув постачання електроенергії.

“Це практично зупинило всю нашу роботу, бо ми не мали можливості ані сушити, ані пакувати свою продукцію. В приміщеннях темно, надворі холодно, дощ… Та й що робити з приготованими овочами та зеленню, якщо наші сушки стоять?” – бідкається Оксана Мазар.

Начальник департаменту освіти Львівської облдержадміністрації Любомира Мандзій зазначила “Львівській Пошті”, що було письмове звернення від офіційного суборендаря. Проте за останні дні вдалося знайти порозуміння, і вчора електроенергію волонтерам увімкнули.

Проте це лише “гасіння пожежі”, а не остаточне вирішення проблеми. На переконання Оксани Мазар, аби вирішити проблему, потрібно, щоби влада надала приміщення, в якому волонтери могли б продовжувати свою діяльність, бо з настанням зими і в цьому приміщенні непросто буде працювати. Але волонтери тішаться, що зможуть наробити заготовок зі щедрих осінніх дарів.

А ще з того, що їх почули, що стільки людей відгукнулося на їхній заклик. І не лише на словах підтримали, а на ділі – шукали виходу із ситуації, що склалася. Тож принагідно дякують усім за підтримку і високу оцінку їхньої діяльності!

Волонтери сподіваються, що за підтримки громадськості, депутатів міської та обласної ради, за сприяння посадовців, які за ці дні обіцяли свою допомогу, вдасться нарешті знайти приміщення, яке дало б змогу щонайкраще далі виконувати свою роботу, до якої їх кличе сумління.

“Нам потрібне доволі просторе приміщення, недалеко від центру, в нежитловому будинку. Бо, по-перше, ми сушимо овочі, а це запах на весь будинок, по-друге, багато транспорту приїжджає – привозять сировину, забирають продукцію. Зрештою, у нашій роботі є багато відходів, адже працюємо переважно з “некондиційним” товаром. Мешканці житлового будинку цього не хочуть”, – пояснює активістка.

Вона свідома того, що це вкрай непросте завдання. Адже їм радять шукати приміщення передусім на сайті управління комунального майна Львівської  міськради. А там, з її слів, виставлені переважно підвали житлових будинків. “Та й, зрештою, як бути з охороною, де гарантія, що вночі не прийде хтось і не пограбує чи просто не наробить шкоди? Знаємо всі, які ті підвали. Хіба що наймати охорону, а за які кошти, де їх узяти? У нас всі працюють безоплатно, на добровільних засадах. Ми виконуємо свій обов’язок перед хлопцями, які нас захищають, і просимо владу виконати свій – дати нам можливість робити це й надалі, а саме виділити приміщення”, – каже Оксана Мазар.

 На запитання “Львівської Пошти”, як вирішити цю проблему, начальник управління комунального майна ЛМР Інна Свистун зазначила, що всі приміщення, які є у віданні управління і які на даний час є вільними, виставлені на сайті управління mayno.lviv.ua у розділі “Вільні приміщення”.

“Щоби всі дії з майном відбувалися прозоро, ми, власне, й створили цей ресурс, де розміщуємо інформацію про всі приміщення, які є в наявності. У нас немає якихось інших списків чи прихованих приміщень! Інформація про всі приміщення, які мають статус “вільні”, викладена на сайті. Є й фотографії, технічна документація. Якщо якесь приміщення відповідає необхідним вимогам, треба подавати заявку в управління. У розділі “Нормативно-правова база” вміщені зразки оформлення документів. Інформація на сайті постійно оновлюється, є недобросовісні орендарі, ми їх виселяємо, а інформація про приміщення з’являється у розділі “Вільні”. Якщо потрібно, можна звернутися по консультацію й до нас – в управління”, – каже посадовець.

Депутат міськради Назар Палідович порадив, окрім управління комунальним майном, звернутися в депутатську комісію з питань комунальної власності Львівської міськради, у якій він працює. У заяві потрібно зазначити, яке саме приміщення, з якими технічними вимогами і для якої діяльності потрібне. Депутати на комісії розглянуть, що можна зробити і чим допомогти вирішити проблему.

Своїх колег коментарями на Facebook підтримали волонтери, які часто їздять на передову з передачами від Львівської волонтерської кухні. Зокрема, вони пишуть:

Наталія Прилуцька: “Ви потрібні фронту! На даному етапі війни волонтери потрібні більше, аніж минулого року! Причин багато. Але я би зауважила, що на ділянках, де реально не вистачає війсь­кових, є опорні пункти, де вій­ськовим спати нема коли, не кажучи вже про готувати... А ваша продукція якраз і рятує в таких ситуаціях! Дуже економить час приготування ваших страв! Але й забувати про духовну частину не можна.  Дуже важливою на передовій є підтримка! Коли волонтери привозять допомогу, вони привозять частинку душі і нагадують про те, що ще є десятки, сотні небайдужих людей, які не забувають про те, що хтось на передовій в окопах береже Україну і піклується про них! Дуже вас прошу не зупинятися! Ваша праця дуже важлива! Дякую, що ви є!”