– Неповнолітні особи, тобто ті, що не досягли 18 років, у трудових відносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, проте в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці мають пільги, встановлені законодавством України.

За загальним правилом допускається прийняття на роботу лише тих неповнолітніх осіб, які вже досягли 16 років (ч. 1 ст. 188 КЗпП). Але як виняток за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (усиновителя чи опікуна) можуть брати на роботу й осіб, які досягли 15 років. Мінімальним віком, з якого особи допускаються до прийняття на роботу, є 14 років. Проте, згідно з ч. 3 ст. 188 КЗпП, це можливо лише при дотриманні наступних умов: прийняттю на роботу у вказаному віці підлягають тільки учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів; такі особи можуть виконувати тільки легку роботу, що не заподіє шкоди їхньому здоров’ю; їх робота не повинна порушувати процес навчання та має виконуватися виключно у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх  чи зимових канікул); необхідна наявність згоди одного з батьків такої особи або особи, що його замінює (усиновителя чи опікуна).

Трудовий договір з неповнолітніми повинен обов’язково укладатися в письмовій формі. Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється (ст. 26 КЗпП). Згідно зі статтею 190 КЗпП України, застосування праці неповнолітніх на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах забороняється на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності та видів діяльності. З цією метою Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року за №46 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за №176/385.

Встановлені й “Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми”, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року за №59 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за №183/1208.

Залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні (ст. 192 КЗпП) забороняється! При цьому нічним вважається час з десятої години вечора до шостої години ранку; надурочними – роботи понад встановлену тривалість робочого дня; вихідними – дні, які за належно затвердженим графіком роботи підприємства є для працівника вільними від виконання його трудових обов’язків.

Для всіх працівників, які ще не досягли 18 років, чинним законодавством встановлена скорочена тривалість робочого часу. Приміром, якщо для дорослих працівників нормальна тривалість робочого часу (відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП) становить 40 годин на тиждень, то підлітки у віці до 16 років не повинні працювати понад 24 години на тиждень, а працівники віком від 16 до 18 років – понад 36 годин на тиждень (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП). Водночас заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості робочого часу виплачується в тому ж розмірі, що й працівникам відповідних категорій, які працюють у звичайному (повному) режимі робочого часу.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вищевказаної максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, тобто 12 годин на тиждень – для осіб у віці до 16 років, або 18 годин на тиждень – для осіб у віці від 16 до 18 років. Це передбачена законодавством максимальна тривалість неповного робочого часу для вказаної категорії працівників, тому й робота учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, оплачуватиметься пропорційно відпрацьованому ними часу – тобто при вказаній тривалості робочого часу виплачуватися працівникам буде не повна тарифна ставка, а лише її половина.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КЗпП, щорічні відпустки надаються неповнолітнім працівникам у зручний для них час (тобто при складанні графіка відпусток роботодавець і профспілковий орган зобов’язані враховувати побажання неповнолітнього працівника щодо часу надання йому відпустки). Тривалість щорічної відпустки (згідно з ч. 2 ст. 75 КЗпП

та ч. 8 ст. 6 Закону України “Про відпустки”) становить для неповнолітніх працівників 31 календарний день.