Село Страдч, що неподалік Львова, здавна відоме як відпустове місце. Сюди засвідчити свою віру щороку приходять тисячі вірян.

Ще в середині ХІ століття тут викопали печерний монастир. Але татаро-монгольські загарбники знищили його в другій половині ХІІІ століття. З того часу село називають Страдч (від слова “страждати”). За переказом, коли вже орда поверталася на схід, то натрапила на це село, яке тоді називалося Стрілецьке. Селяни попросили прихистку в підземному монастирі. За переказом, хтось  із них випустив стрілу в нападників і, хоч не влучив, зрадив місце сховку. Чужинці наказали всім вийти з печер, а що ніхто не послухався, то розпалили велике багаття при вході до них

Однак ніхто не вийшов. Ченці молилися за порятунок селян і благали татар змилосердитися над невинними. Хан відповів, що від неминучої смерті схованих у печерах може порятувати лише кров монахів. Усі ченці загинули мученицькою смертю, а в печерах місцеві селяни, задихаючись від диму, молилися і благали про порятунок. Страшний крик, зойки страждань здійнялися до неба. Тоді об’явилася Матір Божа, стала з піднятими руками перед татарами й мовила: “Не руш! Стіна!”. 

Відтоді гору цю називають Страдецькою, колишнє село Стрілецьке – Страдчем, а ікона “Нерушима Стіна” стала заступницею села і всіх, хто з вірою приходить сюди помолитися. Під час археологічних розкопок тут знайшли багато кісток людей різного віку і статі. Їх перепоховали у лав¬рі. А печеру, в якій вони знайшли вічний спочинок, 1939 року освятили, як і церковцю Матері Божої Нерушимої Стіни. В печерах також є стіна, на якій по камені стікають краплі води. Віруючі вважають, що це  сльози Богородиці, яка й досі оплакує своїх невинно згублених дітей.

А коли вже у ХХ столітті на схід втікала “червона орда”, село Страдч сподобилося дати ще двох мучеників за віру. 26 червня 1941 року отець Микола Конрад – відомий богослов, викладач Львівської богословської академії, звершивши літургію, повинен був вирушити на прохання рідних до важко хворої жінки, аби її висповідати та запричащати. А що дорога була неблизька, попри гостинець, яким втікали радянські війська, то супроводжувати його визвався дяк Володимир Прийма.

Священик не хотів, аби він ішов з ним, мовляв, шлях небезпечний, а в дяка родина, четверо дітей (найстаршому синові на той час виповнилося 9 років,  а найменшій донечці – півтора). Однак Володимир Прийма наполіг на своєму, бо самому отцеві також іти небезпечно.

Володимир Прийма	Микола Конрад

Коли вже поверталися від важко хворої, їх наздогнали вояки НКВС на конях і погнали дорогою. Страшна звістка облетіла село. Зі спогадів селян, рідний брат дяка пішов на гору і там у траві знайшов фелон та чашу. Якийсь час усі жили в тривожному невіданні. Шукали отця й дяка навіть у львівських в’язницях… А знайшли тіла мучеників біля села, в сосновому ліску. 

Переповідають, що коли Микола Конрад віз сім’ю на плебанію, то старенька мати його дружини бідкалася: дорога така далека, а гора ой яка ж висока. “Люнечку, а куди ж ти мене привіз?” – мовила перелякано. “Але ж дивіться, мамо, звідси так близько до Бога”, – заспокоїв він стареньку. Для нього Страдецька гора справді стала дорогою до неба – 11 років тому блаженний Папа Іван Павло ІІ, перебуваючи в Україні, серед 28 мучеників УГКЦ проголосив блаженними отця Миколу Конрада і дяка Володимира Прийму.

Пам’ятаючи подвиг страдецьких новомучеників, УГКЦ 26 червня організовує всеукраїнську прощу до відпустового центру в селі Страдч. Очолить її Патріарх УГКЦ Святослав Шевчук. Очікується, що під час прощі він офіційно проголосить блаженного Володимира Прийму покровителем мирян та закладе камінь під забудову унікального відпустового центру. В часі Божественної літургії мощі дяка урочисто виставлять на вівтар. Про це йшлося під час прес-конференції, присвяченій цій події.

Зі слів організаторів, проща ставить мету привернути увагу до служіння мирян у Церкві та поширити культ мирян-мучеників. “Вже багато років поспіль після візиту в Україну Папи Римського Івана Павла II у Львівській архиєпархії УГКЦ відзначають День мирянина. Саме тоді було проголошено 28 блаженних новомучеників УГКЦ, серед яких і страдчанський парох Микола Конрад і дяк Володимир Прийма”, – зазначив отець Василь Білаш, голова Комісії УГКЦ у справах мирян, наголосивши, що саме цей дяк був єдиним новомучеником-мирянином.

Священик пояснив і значення мирян в житті Церкви. Слово “мирянин” походить не від слова “мирні”, а від старослов’янського “мир” в сенсі “світ”. Це основне тіло Церкви, бо духівництво становить меншість. “Саме таким був задуманий світ Господом, щоби він став Божим людом, Його Церквою. Тому миряни мають місію – освячувати цей світ, який повинен прославляти Бога”, – пояснив він.

Як повідомив отець Іван Колтун, парох храму Успіння Пресвятої Богородиці в Страдчі, вперше цього року паломництво відбудеться на всеукраїнському рівні. Він розповів про програму паломництва та ідею розвитку і розбудови паломницького центру Львівської архиєпархії на території Страдча. Зі слів священика, нині щойно розробляють його концепцію: планують звести церкву, готель для паломників, харчовий блок. Яворівська влада вже видала акт на землю, а духівництво розробляє статут майбутнього центру і збирає кошти на реалізацію цього проекту. 

На думку Зенона Боровця, активного мирянина, доцента Національного університету “Львівська політехніка”, катехита львівського храму Вознесіння Господнього, Страдч – це унікальна археологічна, історична, духовна і культурна пам’ятка, адже тут – єдиний у Західній Україні печерний монастир.

“Людина потребує Бога. Найвищий сенс її життя – пізнати Творця  вже тут, на землі, навчитися Його чути і спілкуватися з Ним. Проте і Бог потребує людини та повсякчас чекає на неї. Тож такі прочанські святині є доброю нагодою для віднайдення і налагодження особистісних стосунків людини і Творця. Крім цього, значення Страдча для сучасного та всіх прийдешніх поколінь збільшується з обставинами мученицької смерті священика Миколи Конрада та мирянина, дяка Володимира Прийми. Воно полягає в усвідомленні вірними Церкви важливості єдності духівництва та мирян як єдиного нерозривного цілого, яким є Церква Христова”, – сказав він. 

Відпустовий центр у Страдчі – особливе місце для всіх греко-католиків. Як уже мовилося, в Страдчі є єдиний у Західній Україні печерний монастир, який зберіг автентику ХІ – ХІІ століть, а також чимала збірка ще не досліджених ікон.

“Страдч унікальний  і тим, що в 1936 році Папа Пій ХІ надав цьому прочанському місцю повний відпуст на кожен день у році. Грушів, до прикладу, має кілька відпустових днів на рік, Глиняни –  5-6 днів на рік, у Зарваниці, знаємо, відпуст починається на Юрія і завершується на Покрову”, – наголосив активний мирянин УГКЦ.

8.30 – з’їзд прочан у с. Ямельна на місці мученицької смерті блаженних отця Миколи Конрада і дяка Володимира Прийми;
9.00 – молебень до блаженних;
10.00 –  піша хода до площі біля Страдецької гори;
11.00 – Архиєрейська Свята літургія за участі Патріарха Святослава; проголошення блаженного Володимира Прийми покровителем мирян УГКЦ;
13.00 – освячення каменя під забудову Відпустового центру Львівської Архиєпархії УГКЦ; присяга відречення від алкоголю; молитва на освячення всякої речі; похід до церкви та молитва до блаженних; Хресна дорога.