Українське суспільство наелектризоване економічною і почасти політичною кризами. Психотерапевти твердять, що будь-які зовнішні впливи та потрясіння не можуть не відбитися на сімейних стосунках, адже так чи інакше торкаються фінансового підґрунтя родини. Свої твердження фахівці мотивують тим, що зростає непевність і зменшується почуття безпеки й захищеності.

Утім, медаль має два боки. З одного, - люди починають більше нервуватися та сваритися, з іншого - родина залишається єдиним надійним закутком та опорою. Мовляв, це наче вітер на вогонь: зовнішні чинники гасять слабкий вогник і, навпаки, - роздмухують сильний. Отож, головний висновок психотерапевтів: якщо є справжня любов та добрі стосунки, то зовнішні складнощі не в змозі їх зруйнувати, натомість цінність стосунків збільшується. Якщо ж таке відсутнє, то все може завершитися, навпаки, кризою. Про клімат у родині, критичні сімейні роки та необхідність допомоги фахівців "Пошта" спілкувалася з лікарем-психіатром Львівського міського психоневрологічного диспансеру Зеновією Боднар.

Негативний вплив економічних потрясінь

- Чи зачіпають нинішні економічні потрясіння українські сім'ї?

- Думаю, що так.  Адже фінансове питання так чи інакше є важливим у сім'ї. Буває так, що брак грошей спричиняє розпад родин. Хтось їде за кордон, аби заробити, скажімо, дітям на навчання. Як наслідок - в Україні сім'ї руйнуються, діти залишаються без батьківського нагляду. У нашій державі явище заробітчанства навіть породило такий страшний вислів як "діти-сироти за живих бать­ків". Також непоодинокими є випадки, коли сім'ї розпадаються через відсутність житла. Зокрема, коли всі разом живуть в одній квартирі. Значно краще, коли молода родина живе окремо. Звісно, якщо має такі можливості.

- Фраза на кшталт "З коханим рай і в курені" вже не відповідає дійсності?

- Так. Адже не кожна родина сьогодні створюється на справж­­ній любові. Може бути закоханість чи прив'язаність, але це триває недовго. І коли минає, залишається повсякденний побут і турботи. Тоді починаються сварки та конфлікти.

Про психотерапевтичну допомогу та комплекс

- За кордоном звернення до психотерапевта є звичайним та нормальним явищем. Натомість у нас чомусь це досі є предметом мало не глузувань. Чи звертаються до Вас за допомогою задля порятунку сім'ї?

- Звертаються, але дуже рідко. Чому? Бо людям, у яких є проблема, дуже важко визнати, що їм потрібна психотерапевтична допомога. На жаль, українці  досі психотерапевтів не сприймають як звичайних лікарів-терапевтів. Буває й таке, що люди, яким потрібна допомога, кажуть: ми б з вами зустрілися та порозмовляли, але поза межами медичного закладу. Це комплекс. Але звертаються і жінки, й чоловіки різного віку та професій. Скаржаться на нерозуміння рідних та втручання батьків у їхню родину. Буває, що приходять разом чоловік із дружиною. Зазвичай це люди, яким 35 - 40 років. Але, обговорюючи ту чи іншу проблему, вказують пальцем один на одного. Згодом із фахівцем прагнуть спілкуватися більше жінки. Мабуть, чоловікам важко визнати, що їм потрібна чиясь допомога, тим паче психотерапевтична.

Часто буває, що близькі люди, друзі чи знайомі підказують, куди варто звернутися за допомогою та поговорити. Зазвичай особа, насамперед, прагне поспілкуватися та поскаржитися друзям. Утім, інколи можна не розпізнати, що потрібна значно серйозніша допомога, аніж бесіда "тет-а-тет".

- Отож, львів'яни зі своїми сімейними проблемами не дуже квапляться звертатися до психотерапевтів?

- Саме так. Львівські родини - ззовні одне, а всередині - зовсім інше. Наче тримають марку та намагаються не виносити, як-то кажуть, сміття з власної хати. У чоловіків бракує поваги до жінок. Можливо, це пов'язано з вихованням. Власне, виховання синів матерями у Львові, напевне, специфічне. Поки син жив із батьками, усю роботу виконувала мама. Одружившись, він ду­має, що все зробить дружина. Відтак жінка стає служницею. А це неправильно! Матері ж мають прищеплювати сину з дитинства повагу до жінки, виховувати так, що чоловік має допомагати дружині.

Про критичні роки

- Скажіть, будь ласка, які роки є найкритичнішими у по­дружньому житті? І як уникнути тих чи інших непорозумінь у цей період?

- Найкритичнішими вважають перші три роки сімейного життя. Адже у цей час подружжя звикає один до одного, до характеру один одного. Триває так зване притирання. Критичним також вважають період, коли людям виповнюється за 40. У чоловіків після 40 років починає прокидатися жаль за молодістю, їх хвилює питання, чи вони ще цікавлять дівчат. Настанови важко давати. Адже скільки не давай порад, у кожної родини своя конкретна ситуація. Головна порада - наперед добре обдумувати вибір супутника життя. До цього вибору не варто ставитися легковажно. Згодом необхідні терпіння та розуміння, а також взаємоповага.

- Часто можна почути, що з народженням первістка у молодій сім'ї починаються зриви та конфлікти. Зокрема, і з проявами ревнощів - мовляв, жінка малюку приділяє більше уваги, аніж чоловікові. Що ж робити у таких ситуаціях?

- Звісно, мама мусить приділяти увагу дитині, але не варто забувати й про чоловіка. Кохання до чоловіка та стосунки з ним - це одне, а любов до дитини - інше. Сім'я ж створюється для того, щоб продовжувати рід. Але якщо чоловік із терпінням та розумінням ставиться до жінки, то таких конфліктів не мало б виникнути. Натомість, якщо чоловік не усвідомлює, що таке сім'я, що дитина є частиною цілого, тоді у такій родині й виникають конфлікти. Дитина, навпаки, має зближувати родину!

Загалом чоловікам у період, коли народжується дитина, пораджу більше витримки, а жінкам - не забувати про своїх коханих чоловіків та старших дітей. Себто намагатися свою любов та увагу розділити на всіх.

- Вже не перший рік статистика свідчить, що є багато розлучень серед молодих сімей. Чому так відбувається?

- Чимало пар розлучаються, щойно одружившись. Сьогодні молодь, на жаль, не цілком серйозно підходить до питання сім'ї. Важливість родини для них якась поверхнева. Немає такої цінності, як би це мало насправді бути. Скажімо, як було виховане попереднє покоління. Для молоді родина частково втратила свою цін­ність. Бачимо, що постійно йде тотальна гонитва за фінансовим та матеріальним. Молоді сім'ї одразу хочуть мати машину та квартиру. Цілком слушно кажуть, що колись люди були бідніші, але дружніші, і сім'ї створювали міцніші. Дуже важливу роль відіграє виховання, особливо те, яке заклали змалечку.

Про рушійну силу родини

- Що, на Вашу думку, най­більше руйнує нинішні львів­ські родини?

- Насамперед, брак терпіння один до одного. Неправильне виховання доньки чи сина, зокрема егоїзм та самолюбство. Звісно, як ми вже говорили, матеріальна скрута, яка спричиняє конфлікти й непорозуміння. Брак духовності.

- Аби сім'я була міцна, на яких підвалинах вона має триматися?

- На довірі, повазі, взаєморозумінні, взаємному терпінні та духовності. Думаю, що важливим чинником має бути релігія та духовна прив'язаність один до одного. Добре було б, якби чоловік та дружина розподілили сімейні обов'язки та узгодили їх між собою.