Спортивний скелетон (англ. skeleton - кістяк, каркас) - один з найцікавіших, але в той же час не дуже поширений вид спорту. Про історію виникнення й розвитку скелетону збереглося досить мало інформації.

Відомо, що прообразом сучасних спортивних саней­скелетону були норвезькі рибацькі сани "ake" або крижані сани "kjaelke".

Відомості про спортивні змагання саночників датуються серединою XІX ст., коли британські туристи у швейцарських Альпах почали спускатися на санях засніженими гірськими схилами. 1883 року в Давосі, швейцарському гірському курорті, відбулися перші міжнародні змагання саночників.

Однак набагато більше ця забава полюбилася в Канаді, де вже існував історичний аналог скелетону - індійські сани "tobbogan". Наприкінці XІХ століття канадці почали освоювати різні варіанти саней для швидкісного спуску з гір спеціальними трасами. Один з варіантів - скелетон, що представляє собою сани зі сталевими полозами й обтяжені рамою, без керма, на яких спортсмен лежить головою вперед у напрямку руху, обличчям вниз, використовуючи для керування саньми спеціальні шипи на черевиках.

У 1887 р. спортсмен­аматор Маккормік першим спустився з траси, лежачи на санях головою вперед. Результат був настільки успішним, що вже в 1890му на змаганнях "Grand Natіonal" у СанктМориці більшість спортсменів почала проходити трасу, використовуючи техніку Маккорміка.

У 1882 р. англієць Чайлд здивував своїх спортивних колег новим дизайном - він виготовив сани зі смужок металу шириною близько 22 мм. Тоді ж з'явилася назва "скелетон". Багато хто, щоправда, дивувався, чому норвезькі сани "kjaelke" перетворилися в англійський "skeleton". Але назва прижилася.

У 1905 р. спортивні змагання зі спуску з гір на скелетоні вперше відбувалися поза Швейцарією - у Steіrіschen Muerzzuschlah. А в 1906 р. в Австрії був організований перший національний чемпіонат.

Узимку 1912 р. був створений об'єднаний клуб хокею й скелетону в Німеччині, а незабаром стали проводитися відкриті чемпіонати країни зі спуску з гір на скелетоні. У царській Росії перші змагання з цього виду спорту відбулися недалеко від Риги. Однак Перша світова війна надовго перервала розвиток скелетону в країнах Європи.

У 1921 р. відновив традиційний відкритий чемпіонат "Grand Natіonal". Наступні 10 років стали найбільш яскравим етапом в історії скелетону. В 1928му скелетон дебютував на зимових Олімпійських іграх у СанктМориці. Першу золоту медаль у цьому виді спорту здобув американський спортсмен Дженнісон Хітон. Двадцять років потому V зимові Олімпійські ігри знову проводилися у швейцарському СанктМориці, де скелетон був другий раз включений у програму змагань. Проте знову ненадовго.

Одним із найважливіших кроків в історії скелетону був вступ у міжнародну федерацію (FІBT). У 1982 р. відбувся перший чемпіонат світу зі швидкісного спуску на скелетоні в СанктМориці, де взяли участь спортсмени зі семи європейських країн.

У 1986 р. Міжнародна школа скелетону організувала навчання тренерів і спортсменів у різних країнах. Були розроблені спеціальні програми, а також створена комісія зі скелетону в FІBT. Основною метою цих дій стала популяризація самого виду спорту й поширення його в нових країнах. І скелетон був знову включений у програму Олімпійських ігор Солт­Лейк­Ситі (2002).

Українці в цьому виді спорту не можуть похвалитися успіхами.