На шляху до/від Європи

Україна ще не виконала повністю жодної з вимог Євросоюзу, однак на сайті Верховної Ради вже можна прочитати україномовний варіант Угоди про асоціацію

фото: radiosvoboda.org
Цього тижня парламентський комітет з питань євроінтеграції оприлюднив робочий переклад тексту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Зрозуміло: поки це суто технічний документ. Не відомо, чи підпишуть його восени цього року, як сподівається українська сторона.
Варто зауважити й те, що англомовний текст угоди потрапив в інтернет ще наприкінці минулого року, а офіційно ЄС його оприлюднив у травні 2013-го, коли Європейська комісія схвалила проект угоди. Та європейці продовжують наголошувати: угоду підпишуть тільки у разі виконання Україною всіх поставлених перед нею вимог. Якщо спочатку ми мали їх виконати до травня, то тепер отримали відстрочку до вересня. Часу залишилося не так вже й багато.

Про що ж пишуть?

У тексті оприлюдненої (а тепер і перекладеної українською мовою) угоди зазначається, що “політична асоціація та економічна інтеграція України з Європейським Союзом залежатиме від прогресу імплементації цієї Угоди, а також від досягнень України в забезпеченні поваги до спільних цінностей і прогресу в зближенні з ЄС у політичній, економічній і правових сферах”
Велику увагу в угоді приділено розвитку політичного діалогу між Україною та Європейським союзом: “Сторони співпрацюють з метою забезпечення того, щоб їхня внутрішня політика ґрунтувалася на спільних принципах, зокрема таких, як стабільність і дієвість демократичних інституцій, верховенство права та повага до прав людини й основоположних свобод”. 
Текст Угоди про асоціацію в українському перекладі має сім розділів, що містять 486 статей. Його обсяг становить 236 сторінок. Перекладені й додатки до Угоди, більшість яких присвячені роботі над створенням зони вільної торгівлі з ЄС.
Угода також передбачає приділення особливої уваги співробітництву між Україною та ЄС з “утвердження верховенства права та укріплення інституцій всіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема”. Знайшлося місце в тексті угоди і для питання лібералізації візового режиму між Україною та ЄС та кроків щодо встановлення у майбутньому безвізового режиму.
Текст Угоди про асоціацію в українському перекладі має сім розділів, що містять 486 статей. Його обсяг становить 236 сторінок. Також вже перекладені додатки до Угоди.  Більшість із них присвячені роботі над створенням зони вільної торгівлі з ЄС. 
Варто наголосити на тому, що в тексті Угоди про асоціацію також зазначено: “ця угода не перешкоджає збереженню або встановленню митних союзів, зон вільної торгівлі або домовленостям про прикордонну торгівлю за винятком тих, що вступають у конфлікт з торговельними домовленостями, передбаченими цією угодою”.

Не все так просто

У комітеті ВРУ з питань Євроінтеграції зазначили: процес остаточного міжвідомчого узгодження проекту Угоди про асоціацію Україна – ЄС ще триває. Також потрібно зауважити, що текст повинен бути перекладений мовами всіх країн-членів ЄС. Після цього угоду мають підписати, а потім ще й ратифікувати 28 країн-учасниць Євросоюзу. І тут виникає багато сумнівів щодо успішності такого процесу. Адже Яцек Саріуш-Вольський, віце-президент Європейської народної партії, вже заявляв: угода може бути підписана, але не ратифікована. Європейці хочуть, аби демократичні зрушення в Україні фіксувалися не тільки на папері. 
Підписання може стати всього лиш спробою Заходу втримати Україну у зоні свого впливу та поборотися з Росією за збільшення цього впливу. Україна як союзник буде вигідною для ЄС та для США. Не дарма потенційний посол Америки Джеффрі Паятт цього тижня заявив, що у разі його призначення до Києва він працюватиме над тим, аби Україна стала “сучасною європейською демократичною державою”.
Отже, в такому контексті підписання може стати певним жестом довіри до України з боку ЄС. А нашій нинішній владі варто продемонструвати хоча б бажання інтегруватися у Європу, доказом якого поки що стало лише звільнення Юрія Луценка. Залишається багато невирішених проблем.
Ратифікація угоди розтягнеться на дуже довгий період, однак її підписання стане величезним кроком вперед. І чи не єдиним шансом для цього буде саміт Східного партнерства, який проходитиме у Вільнюсі в листопаді цього року. Не дарма у Євросоюзі неодноразово заявляли: якщо поточного року угоду все ж не підпишуть, на найближчі роки про неї можна забути.

А віз і далі там

Попри те, що технічна робота з підготовки до підписання Угоди про асоціацію йде повним ходом, Україна, як вже зазначалося, не спішить виконувати вимоги ЄС, більше відомі як “список Фюле”. Більше того, з 11 пунктів цього списку наша держава повністю не виконала жодного. Такими невтішними є результати експертного моніторингу “Асоціація з ЄС: як Україна виконує умови підписання угоди”, організованого фондом “Відродження”. Експерти оприлюднили своє дослідження цього тижня.
“З одного боку, є певний прогрес. Проте він такий, що, у разі розгляду рішення про підписання Угоди про асоціацію сьогодні, воно було б негативним”, – зазначив Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва, повідомляє “Комерсант-Україна”.
Зокрема, за чотирма пунктами спостерігається деякий прогрес, за п’ятьма – мінімальний прогрес, за двома прогрес взагалі відсутній. При цьому у деяких напрямах ситуація навіть погіршилася. Найкраще експерти оцінили усунення вибіркового правосуддя, впровадження нового Кримінального процесуального кодексу, боротьбу з корупцією, а також розширення повноважень Рахункової палати. “Позитивним моментом є помилування колишніх членів уряду Юрія Луценка та Георгія Філіпчука. Але, зрозуміло, без звільнення Юлії Тимошенко цього не достатньо, щоб поставити під вказаним пунктом жирний плюс”, – наголошує Ігор Жданов, президент аналітичного центру “Відкрита політика”. 
Також позитивних відгуків удостоїлось ухвалення парламентом чотирьох антикорупційних законопроектів (хоча й тут експерти наголосили: документи ухвалювались нашвидку, тому їх варто було б доопрацювати). Мінімальний прогрес експерти помітили у сфері інвестиційного клімату, підготовці до впровадження зони вільної торгівлі з ЄС, конституційної реформи, а також реформи судової системи й прокуратури.
А от в таких напрямках, як реформування органів внутрішніх справ, виборче законодавство, практика виборів та незалежності ЗМІ жодних зрушень не зафіксовано. Ба більше, ситуація із позбавленням мандатів Сергія Власенка, Павла Балоги й Олександра Домбровського, а також нещодавні місцеві вибори (зокрема масові фальсифікації у Василькові і не тільки) додають ще більше негативу.
Саме такі здобутки Ук­раїна має сьогодні, за два місяці до вересня, коли ухвалюватиметься остаточне рішення щодо долі Угоди про асоціацію. І в Євросоюзі це добре бачать. А от українську владу в такій ситуації зрозуміти важко.

До теми:

Поговорити за круглим столом

Після того, як цього тижня на перемовини із Президентом Віктором Януковичем від опозиціонерів прийшов тільки Арсеній Яценюк зі своєю фракцією, українська інтелігенція вирішила стати посередником між опозицією та владою.
Громадські діячі, історики, експерти, активісти ініціюють скликання національного круглого столу “Порозуміння заради європейського майбутнього”. Неважко здогадатися, що головною метою цієї ініціативи є збереження за нашою державою євроінтеграційних перспектив. 
Організатори круглого столу наголошують: “останні події навколо зустрічі представників опозиції з Президентом Віктором Януковичем свідчать про те, що політики потребують посередництва громадськості, аби вийти з політичного глухого кута”. Як повідомляє “Українська правда”, вже у червні створять робочу групу, що працюватиме як із владою, так і з опозицією.
А постійно діючий круглий стіл мав би розробити план виконання нашою державою зобов’язань у рамках можливого підписання Угоди про асоціацію з ЄС, відслідковувати євроінтеграційний процес, давати рекомендації та створювати простір для публічних дискусій усіх сторін політичного процесу.
Серед ініціаторів створення такого круглого столу є почесний президент Києво-Могилянської академії В’ячеслав Брюховецький, громадсько-політичний діяч Сергій Бондарчук, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак, редактор “Історичної правди” Вахтанг Кіпіані, експерт корпорації “Гардарика” Костянтин Матвієнко, професор та правник Віктор Мусіяка, громадсько-політичний діяч української діаспори (Австралія) Степан Романів, президент Університету “Україна” Петро Таланчук та інші.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5374 / 1.62MB / SQL:{query_count}