Цього тижня парламентський комітет з питань євроінтеграції оприлюднив робочий переклад тексту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Зрозуміло: поки це суто технічний документ. Не відомо, чи підпишуть його восени цього року, як сподівається українська сторона.

Варто зауважити й те, що англомовний текст угоди потрапив в інтернет ще наприкінці минулого року, а офіційно ЄС його оприлюднив у травні 2013-го, коли Європейська комісія схвалила проект угоди. Та європейці продовжують наголошувати: угоду підпишуть тільки у разі виконання Україною всіх поставлених перед нею вимог. Якщо спочатку ми мали їх виконати до травня, то тепер отримали відстрочку до вересня. Часу залишилося не так вже й багато.

У тексті оприлюдненої (а тепер і перекладеної українською мовою) угоди зазначається, що “політична асоціація та економічна інтеграція України з Європейським Союзом залежатиме від прогресу імплементації цієї Угоди, а також від досягнень України в забезпеченні поваги до спільних цінностей і прогресу в зближенні з ЄС у політичній, економічній і правових сферах”

Велику увагу в угоді приділено розвитку політичного діалогу між Україною та Європейським союзом: “Сторони співпрацюють з метою забезпечення того, щоб їхня внутрішня політика ґрунтувалася на спільних принципах, зокрема таких, як стабільність і дієвість демократичних інституцій, верховенство права та повага до прав людини й основоположних свобод”. 

Угода також передбачає приділення особливої уваги співробітництву між Україною та ЄС з “утвердження верховенства права та укріплення інституцій всіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема”. Знайшлося місце в тексті угоди і для питання лібералізації візового режиму між Україною та ЄС та кроків щодо встановлення у майбутньому безвізового режиму.

Текст Угоди про асоціацію в українському перекладі має сім розділів, що містять 486 статей. Його обсяг становить 236 сторінок. Також вже перекладені додатки до Угоди.  Більшість із них присвячені роботі над створенням зони вільної торгівлі з ЄС. 

Варто наголосити на тому, що в тексті Угоди про асоціацію також зазначено: “ця угода не перешкоджає збереженню або встановленню митних союзів, зон вільної торгівлі або домовленостям про прикордонну торгівлю за винятком тих, що вступають у конфлікт з торговельними домовленостями, передбаченими цією угодою”.

У комітеті ВРУ з питань Євроінтеграції зазначили: процес остаточного міжвідомчого узгодження проекту Угоди про асоціацію Україна – ЄС ще триває. Також потрібно зауважити, що текст повинен бути перекладений мовами всіх країн-членів ЄС. Після цього угоду мають підписати, а потім ще й ратифікувати 28 країн-учасниць Євросоюзу. І тут виникає багато сумнівів щодо успішності такого процесу. Адже Яцек Саріуш-Вольський, віце-президент Європейської народної партії, вже заявляв: угода може бути підписана, але не ратифікована. Європейці хочуть, аби демократичні зрушення в Україні фіксувалися не тільки на папері. 

Підписання може стати всього лиш спробою Заходу втримати Україну у зоні свого впливу та поборотися з Росією за збільшення цього впливу. Україна як союзник буде вигідною для ЄС та для США. Не дарма потенційний посол Америки Джеффрі Паятт цього тижня заявив, що у разі його призначення до Києва він працюватиме над тим, аби Україна стала “сучасною європейською демократичною державою”.

Отже, в такому контексті підписання може стати певним жестом довіри до України з боку ЄС. А нашій нинішній владі варто продемонструвати хоча б бажання інтегруватися у Європу, доказом якого поки що стало лише звільнення Юрія Луценка. Залишається багато невирішених проблем.

Ратифікація угоди розтягнеться на дуже довгий період, однак її підписання стане величезним кроком вперед. І чи не єдиним шансом для цього буде саміт Східного партнерства, який проходитиме у Вільнюсі в листопаді цього року. Не дарма у Євросоюзі неодноразово заявляли: якщо поточного року угоду все ж не підпишуть, на найближчі роки про неї можна забути.

Попри те, що технічна робота з підготовки до підписання Угоди про асоціацію йде повним ходом, Україна, як вже зазначалося, не спішить виконувати вимоги ЄС, більше відомі як “список Фюле”. Більше того, з 11 пунктів цього списку наша держава повністю не виконала жодного. Такими невтішними є результати експертного моніторингу “Асоціація з ЄС: як Україна виконує умови підписання угоди”, організованого фондом “Відродження”. Експерти оприлюднили своє дослідження цього тижня.

“З одного боку, є певний прогрес. Проте він такий, що, у разі розгляду рішення про підписання Угоди про асоціацію сьогодні, воно було б негативним”, – зазначив Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва, повідомляє “Комерсант-Україна”.

Зокрема, за чотирма пунктами спостерігається деякий прогрес, за п’ятьма – мінімальний прогрес, за двома прогрес взагалі відсутній. При цьому у деяких напрямах ситуація навіть погіршилася. Найкраще експерти оцінили усунення вибіркового правосуддя, впровадження нового Кримінального процесуального кодексу, боротьбу з корупцією, а також розширення повноважень Рахункової палати. “Позитивним моментом є помилування колишніх членів уряду Юрія Луценка та Георгія Філіпчука. Але, зрозуміло, без звільнення Юлії Тимошенко цього не достатньо, щоб поставити під вказаним пунктом жирний плюс”, – наголошує Ігор Жданов, президент аналітичного центру “Відкрита політика”. 

Також позитивних відгуків удостоїлось ухвалення парламентом чотирьох антикорупційних законопроектів (хоча й тут експерти наголосили: документи ухвалювались нашвидку, тому їх варто було б доопрацювати). Мінімальний прогрес експерти помітили у сфері інвестиційного клімату, підготовці до впровадження зони вільної торгівлі з ЄС, конституційної реформи, а також реформи судової системи й прокуратури.

А от в таких напрямках, як реформування органів внутрішніх справ, виборче законодавство, практика виборів та незалежності ЗМІ жодних зрушень не зафіксовано. Ба більше, ситуація із позбавленням мандатів Сергія Власенка, Павла Балоги й Олександра Домбровського, а також нещодавні місцеві вибори (зокрема масові фальсифікації у Василькові і не тільки) додають ще більше негативу.

Саме такі здобутки Ук­раїна має сьогодні, за два місяці до вересня, коли ухвалюватиметься остаточне рішення щодо долі Угоди про асоціацію. І в Євросоюзі це добре бачать. А от українську владу в такій ситуації зрозуміти важко.