До південноосетинського "пре­зидента" Кокойти не можна застосувати навіть політкоректну формулу Жозефа де Местра, який вважав, що "перебільшення є брехнею гарно вихованих людей". Єдине, у чому його не можна оскаржити, так це у тому, що він ретельно транслює думки, напрацьо­вані мізками його хазяїв. Звинувачення у геноциді, яке спочатку адресувалося лідеру Грузії Міхаїлу Саакашвілі, обов'язково мусило рикошетом полетіти й на вулицю Банкову в Києві. Тож Ющенко тепер мав би розібратися у сенсах - його наполегливість у справі визнання українського Голодомору геноцидом потребує не те, що уточнень дефініції, але й спростування цхінвальського (читай - московського) розуміння проблеми.

Я цілком усвідомлюю надзавдання репетиторів Кокойти - їхня уява яскраво малювала ситуацію "убити двох зайців": з одного боку, перемк­нути увагу світової спільноти від справжнього агресора; з іншого - скомпрометувати ідею Ющенка напередодні 75-х роковин Голодомору.

Мабуть, найбільшою світо­глядною проблемою сучасної людини є полісенсовість слів. Вони, на відміну від першочергового призначення називати речі своїми іменами, перетворилися у "мітки", - зважмо, українською "міт" (легенда, казка) - і тому часом стають цеглинками для будівництва потрібних владі, партіям, суспільним згромадженням пояснювальних конструкцій власних дій чи намірів. Тому нині важливо не лише чути, що тобі кажуть, але й знати, хто озвучує сказане. Усвідомивши особу мовця, маємо шанс збагнути, чи слово з його уст є щирим, чи просто роз­мінним мідяком у торзі з адресатом сказаного.

Простенький приклад з нашого містечкового побуту проілюструє цю схему чи не най­краще. Громадський форум Львова, аби визначити ставлення мешканців до будівництва євростадіону, застосував подвійне трактування слова "бюджет". У першому питанні це поняття не було розшифрованим, і з'ясувалося, що пересічний обиватель реагує на нього приблизно так, як на сонячні протуберанці. "Бюджет" - це щось святе, непорушне для вчорашнього "совка", бо виходить від держави. Тому й число противників стадіону тут явно менше, ніж у випадку, коли тим же людям запропонували "втямливішу" формулу - "замість будівництва дитсадків, шкіл і таке інше". Передбачаю, що опонентів Садового виявилося б відсотків 95, якби ГФЛ запитав так: "Чи погоджуєтеся ви з будівництвом євростадіону за гроші з вашої кишені?".

Однак, Громадський форум принаймні намагається розбудити інтерес львів'ян до механізмів і процесів, що їх ретельно приховує влада. Для Садового і Ко, навпаки, бажано було б унеможливити "зайві знання". Що й робиться за допомогою слів - розмінних мідяків на торжищі життя.