Ні, то лише доброзичлива брехня, що Львів, мов дві краплі води, - Париж. І не тому, що є краплі великі і, вибачте, як бризки комара. А тому, що ми більше схожі на Грецію. У нас, як і десь там в Елладі, все є. А водночас бути подібним до Парижа й Афін ну ніяк не можна. Ми і так уже на казна-що стали схожі. Бо маємо всього по зав'язку. І саме тому я хочу долучитися до оспівувачів рідного міста і показати, що процес його удосконалення не припиняється і сягнув навіть вище зав'язки.

Звісно, нам і ниньки декого чи дечого бракує. До прикладу, у нас немає свого космонавта, хоча міські достойники і над цим питанням плідно працюють. Почали зі встановлення космічних цін на теє-сеє. Наприклад, на воду. Подейкують, що все у світі - з води. Ви думаєте, з чого вийшли триглодити? З води. Навіть Афродіта, спокусниця чоловічого люду, прибула верхи на бугаєві з хвиль морських. Отож і у нас, треба вірити, після встановлення космічних цін на неї з'являться свої космонавти.

А ось свого лоцмана (не плутати з боцманом!) вже маємо. І це у сухопутному Львові! Самі розумієте, якими умільцями треба бути, щоб виплекати людину такого непересічного фаху. Ви тільки зазирніть до словника. "Лоцман, цитуємо, - особа, що добре знається на умовах плавання у певному районі моря, річки, порту". До речі, і у нас він не сидить без діла, хоча навігації, на перший погляд, катма. Помиляєтеся, панове.

А почалося з теревенів столичного гостя. Він, цей гість, якось у непрямому ефірі поді­лився враженнями: відколи, мовляв, тут був востаннє, калюжі на хідниках і вибоїни на дорогах стали глибшими, а вода в них похолоднішала. І цього було досить, щоб знайшовся підприємливий городянин, який з цієї бундючної заяви пихатого киянина вирішив зробити ще одну принаду галицького мегаполіса. Він взявся за, не повірите, картографію і досяг великих гараздів. Запитаєте, при чім тут картографія? Це ж, чей, не перепродаж старих європейських лахів чи волинської бульби. Відстаньте зі своїм секонд-гендом і бараболею. Це - низькі, брутальні речі. А наш краянин створив для іноземців і своїх людей першу у світі карту баюр, ковбаней і вовчих ям на пішохідних і автомобільних трасах у тих місцях, де їх зайшлий елемент перетворив на манівці.

Після тривалих і скурпульозних теоретичних досліджень і практичних вимірів він склав мапу дощових і каналізаційних потоків, лагун і ставків, виміряв поверхневу і глибинну швидкість вод, їхні відпливи і припливи у світлі різних пір календарного року, змін доби і фаз місяця в небі. Цікаві також його прагматичні висновки щодо рози вітрів. Все це має вирішальне значення для безпечного перебування громадян на вулицях.

Про що конкретно йдеться? Про застереження, де можна вскочити до пояса у рідке дорожнє болото, а де, як би не крутив парасолею чи як би не ховався за чужу спину, тебе обіллє з калюжі транспорт. І дістане, вибачте за незугарне слівце, до самої морди. Згадка про такий душ мене нервує, хочеться лаятися - звідси й слова.

Величезне значення карта ковбаней має для автомобілістів, особливо для збереження ходової частини автівок. Пам'ятається, один невіглас, якому було наплювати на пізнавальний бік роботи картографа, або, як домовилися десь там вище, лоцмана, загубив поблизу будинку № 55 на вулиці Науковій переднє колесо. Пошуки нічого не дали, окрім граду матюків. І тільки випадково коло виявив добродій, що після відвідин міні-бару мав спотворений погляд на життя. Він упав у калюжу і мав би втопитися, але завдяки колісному диску не досягнув фатальної глибини. Де поділася шина з нього - не знає ніхто. Мо', лежить десь збоку. Але на тверезу голову ніхто не хоче пірнати.

А тепер, якщо не зауважить редактор, кілька рядків на халяву реклами. Купуйте карту дорожніх небезпек! Шукайте її і вносьте до неї нові цінні дані. Даруйте її на іменини і весілля, а також тим львів'янам, хто занепадає духом і потребує моральної підтримки. Забезпечуйте нею українофобів і патріотів. Бо всім хочеться жити. Постачайте нею тих, хто поширює чутки про поступ і всілякі розвої Львова і благоденство міста, яке от-от має зайти до нас. Ви уявляєте: воно, благоденство, йде без мапи, а тут на вулицях Франка, Шевченка чи на якій іншій - калабаня по коліна, болото летить на вуха і вивих правої кісточки? Тоді воно, благоденство, на одній лівій пострибає геть. А так би хотілося...

Звісно, у нас все вже є, але хай би було ще й воно.