Уже багато років 73-річний швейцарський меценат і колишній журналіст Роберт Готц підтримує лікарні, школи та інші інституції у Західній Україні. На його запрошення провідні швейцарські хірурги прилітають до Львова провести складні операції, насамперед для пацієнтів-дітей. Готц ви­кладає у медичному університеті цього чудового і надзвичайно європейського галицького містечка. Протягом останніх 17 років він ініціював понад 50 гуманітарних проектів і зібрав на це понад 20 млн франків, жоден з яких не потрапив до кишені бюрократичного апарату.  Перевірити це ми не маємо змоги, але дивлячись на Готца і вдячних батьків врятованих, які підходять до нього зі сльозами на очах, хочеться вірити, що це правда.

Отже, Готц - виняток серед тих, хто займається гуманітарною допомогою, а зізнаємося щиро, ми достатньо скептично ставимося до цього заняття. Він має машину з водієм і дружить із львівською політичною та бізнеселітою. Завдяки пожертвам, які він збирає, у львівських лікарнях перекривають дахи і встановлюють душові кабіни, купують рентген-апарати та мікроскопи, а для шкіл, де навчаються діти чорнобильців, закуповують комп'ютери. Все це ми бачили на власні очі.

Система охорони здоров'я в Україні зруйнована і корумпована. Бракує лікарів, бо вони виїздять на Захід. Ті, хто залишається, офіційно отримують 200 - 300 доларів, цього не вистачає на прожиття, тому беруть хабарі. Хто хоче потрапити до лікарні, має заплатити, по-іншому хворітиме вдома або помре. За операцію потрібно заплатити приблизно 500 доларів. Медсестрі - 10 - 15 доларів на день, анестезія - 20 - 30 доларів. Ліки, бинти та їжу пацієнти купують у дорогих приватних аптеках. Існують ще дешеві державні, але в них немає ліків. Те саме стосується шкіл. За місце в університеті для свого чада батьки повинні дати хабара 5000 - 7000 доларів. Навіть якщо дитина має відмінні оцінки.

Виникає питання: чи має зміст гуманітарна допомога у таких умовах, якщо це все одно не змінить прогнилої, успадкованої ще з радянських часів системи? Готц не має сумніву, що потрібна. Маленькі кроки вперед - це значно краще, ніж нічого, навіть якщо постійно усвідомлюєш, як далеко ще Україні до цивілізованого громадянського суспільства і подолання корупції.

Скорочений переклад за публікацією у Neue Zuercher Zeitung.

Підготувала Наталка Сняданко