Вибори-2010: крок уперед
Як ви оцінюєте якість організації першого туру президентських перегонів?
Як ви оцінюєте якість організації першого туру президентських перегонів? Здавалося б, з кожною електоральною кампанією будьякого штибу - президентською, парламентською чи до органів місцевого самоврядування, - український загал мав би підходити дорослішим та досвідченішим. Врахувавши, так би мовити, помилки колишніх літ. Однак що не вибори, то на устах у всіх - ті ж теми: ймовірність фальсифікацій, цілковитий хаос виборчих списків, гарячкові потуги змінити законодавство ледь не у переддень голосування. І ті ж містифікації: про якісь транзитні сервери (це при тому, що лише 13 відсотків українців взагалі вміють користуватися Інтернетом), про ручки з конспіративними чорнилами, про... Фантазії тут не бракує.
Цілком закономірно, що схожа ситуація є вислідом вибіркової уваги суспільства до влади: здебільшого воно згадує про неї тоді, коли доводиться обирати. Це політики перебувають у постійному виборчому процесі, прораховуючи схеми, розставляючи на шахівницях (від села до столиці) "своїх", а громадяни опікуються, радше, дискомфортом, створеним тими ж, кого вони обрали.
Але сьогодні мова про інше: про те, як пересічний українець міг реалізувати своє конституційне право вибору глави держави. Чи ті, хто на гроші того ж пересічного українця, мав би створити для нього якомога простіші й зручніші правила волевиявлення, виконали свій обов'язок, чи, як завжди, схалтурили?
Тема сьогоднішнього аналізу громадської опінії: як ви оцінюєте якість організації першого туру президентських перегонів?
Юрко Кох,
художник:
– Саму ситуацію на виборчих дільницях 17 січня у Львові я оцінив би на четвірку за п’ятибальною шкалою. Зі мною жодних казусів під час усіх виборів за моє життя не траплялося. Не було і цього разу. Але по радіо та телебаченню почув, що деякі дрібні порушення у нашому місті цього дня усе ж таки були. А страшенно мені не сподобалось інше – сама агітаційна підготовка до цієї дати. Неінтелектуально, дуже грубо, брудно. Більше витонченості, панове.
Володимир Лис,
начальник служби у справах неповнолітніх Львівської обласної державної адміністрації:
– На мою думку, відбулися демократичні вибори. На дільницях все було спокійно, нормально. Не було жодних ексцесів, біганини, непорозумінь, трати нервів, як на попередніх виборах. Люди висловили своє волевиявлення. Це – перший приклад того, що наша держава стала на демократичні рейки.
Олександра Служинська,
президент благодійного фонду “Салюс”:
– На тій виборчій дільниці, де голосувала, оцінюю організаційні питання позитивно. Процес волевиявлення тривав коректно, чесно і не було жодних підстав бути незадоволеним. Поза тим, не зрозуміло, чи врахували голоси тих громадян, які голосували вдома. Зокрема, ми так і не знаємо, чи врахований голос нашої 92річної бабці (до неї додому зі скринькою прийшли члени комісії і вона проголосувала). Адже у день голосування 17 січня міністр МВС Юрій Луценко говорив, що голосування вдома не буде дійсне без медичної довідки, інші ж особи казали протилежне. Натомість цього разу, щоб бабця проголосувала, ми не брали медичної довідки, хоча на минулих виборах це робили. Певна: упущенням першого туру виборів є те, що вчасно не прописана і не доведена до виборців процедура голосування вдома.
Тарас Гутий,
лікарінтерн:
– На жаль, через завантаженість на роботі я не мав можливості перевірити себе у списках виборців завчасно. А коли прийшов голосувати, з’ясував, що в списках немає не те, що мого прізвища, але й моєї квартири. Після 50ї відразу була 52 квартира. Це при тому, що у 2007 році я голосував за цією ж адресою без проблем. Голова комісії порадив, що я можу звернутися або в суд, або в ОВК. Я поїхав в ОВК, але там мене теж не було в списках. Довелося написати скаргу, і мені дали рішення про включення мене у додаткові списки виборців. Я витратив на це більше двох годин. Крім того, я був такий не один.
Олена Халімон,
прессекретар міністра освіти та науки Івана Вакарчука:
– Оцінюючи процес виборів, варто насамперед зазначити, що всі громадяни, які хотіли проголосувати, змогли це зробити. Адже єдиною перешкодою могла стати хіба що погода в окремих регіонах. Щоправда, тим особам, які сумнівалися, чи внесено їхнє прізвище у список, варто було це попередньо перевірити. Багато моїх знайомих власне так і робили – частина з них себе спочатку у списках виборців не знайшла. Тому, на мій погляд, списки виборців потребують чималого вдосконалення, і варто було б це встигнути зробити до другого туру голосування. Інші порушення, такі як внесення виборців у списки в день голосування та слабка підготовка членів ДВК, свідчать про те, що люди, які працювали в день виборів на дільницях, непрофесійно підійшли до виконання своїх обов’язків А тому до подальшої роботи на дільницях їх варто не допускати.
Леся Ґонґадзе,
львів’янка:
– Я ще жодного разу за часів незалежності України не голосувала і нікого не обирала. Так було й цього разу, тому не можу оцінювати якість організації першого туру президентських перегонів. Мене немає у списках виборців, бо не маю громадянства України – натомість маю громадянство Грузії. Це не моя вина і не вина держави. Щоб отримати українське громадянство, треба позбутися грузинського. Наразі не маю можливості його взяти. Щоб поїхати до Грузії, треба відкривати візу. Поза тим, я і всі мої предки є українцями. Народилася, мешкаю, працюю і живу у Львові. З 1993 року прописана у Львові. Маю посвідчення на постійне місце проживання.
