На межі світів
Чи адекватним є ставлення працівників іноземних прикордонних служб до потенційно європейських українців?
Чи адекватним є ставлення працівників іноземних прикордонних служб до потенційно європейських українців?
Потурбувавшись про можливість реадмісії нелегальних мігрантів на терени, зокрема й України, європейці не надто рвучко беруться за справу добору кадрів, які опікуються охороною кордонів Шенгенської зони, перетворивши їх на потенційний новий Берлінський мур. Певна річ, спрощення візових процедур для окремих категорій громадян почасти вирішує проблему бюрократичних рогаток, натомість жорсткість митного контролю іноді переходить всі межі людського розуміння. І мова, далебі, не про "контрабандистів" із зайвою пляшкою "Української з перцем". ЗМІ повідомляють про факти відвертого знущання над гідністю наших громадян, серед яких більшість - порядні люди, знані у наукових, мистецьких, інтелектуальних колах.
Порушників закону, без сумніву, слід карати, але, на нашу думку, бачити у кожному українцеві зі шенгенською візою в паспорті потенційного злочинця чи порушника європейського спокою - це занадто. Ба більше, зазвичай, скривджені просто не знають, до кого апелювати, а якщо й знають, то сатисфакція для них виявляється дуже символічною, якщо не сказати про відсутність такої.
Тому сьогодні ми запитуємо наших читачів, чи адекватним є ставлення працівників іноземних прикордонних служб до наших співвітчизників?
Довідка
Упродовж минулого року західний кордон України перетнули майже 22 мільйони громадян, що на 4 мільйони менше, ніж позаторік. Причому тенденція до зменшення зберігається й щодо транспортних засобів - на 10 відсотків менше, повідомили у Держприкордонслужбі західного регіонального управління.
Наталка Сняданко,
журналістка, письменниця:
- Ставлення прикордонників до українських громадян важко охарактеризувати однозначно. У мене особисто склалося враження, що впливають на це ставлення не так нормативні документи, яким повинні підпорядковуватися митники, як суб'єктивні фактори - особливості характеру чи навіть настроєві примхи конкретного службовця. Скажімо, я багато разів перетинала українськопольський кордон на автомобілі поза чергою. Переважно для цього достатньо показати пресове посвідчення. Прикордонники без проблем пропускають представників преси, які їдуть у службове відрядження, про це існує спеціальна домовленість на офіційному рівні між країнами. Але іноді доводиться почути несподіване: "Нічого не знаю ні про яку пресу", "Все давно помінялося, тепер треба ставати в загальну чергу", або навіть і таке: "Керівник зміни не висловив згоди пропустити вас без черги і відмовився назвати причину". Доводиться ставати у загальну чергу, а наступного разу вже інший прикордонник знову ввічливо усміхається і пропускає автомобіль поза чергою.
Ярослав Рущишин,
директор ВАТ "Троттола":
- Ставлення не найкраще. Іноземні прикордонники мають право познущатися з українців навіть у межах закону. Бо ж не можна перевіряти кожну машину, це потрібно робити, якщо є підозра на порушення або ж "пряма наводка". Натомість польські прикордонники, якщо немає великої черги, перевіряють усі машини підряд. Причому наше підприємство возить одяг, і вони чудово знають, що цей товар неможливо перевантажити, бо для цього немає умов, і все одно вимагають це зробити. Зрештою, нерідко українці самі дають підстави для такого ставлення. Причина - економічна нерівність. Наші люди не вміють "кусатися", бо ж мають "грішки". Але якщо говорити з іноземними службами строго, то ставлення одразу змінюється. До речі, що далі від'їжджаєш від нашого кордону, то ліпше ставлення до українців.
Роман Шеремета,
завідувач урологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні:
- Мені раз на дватри місяці доводиться виїжджати за кордон. Особливих проблем на кордоні ніби не було. Кажемо, що ми - лікарі, їдемо в такуто клініку і пропускають без проблем. Але не раз було, що прямо перед нами закриють шлагбаум і дві години ніхто не підходить. Ні тобі пояснень, ні вибачень. А дружина з сином на кордоні таки потрапили в халепу. Вони мали відкриті польські шенгенські візи, що дозволяють вільно пересуватися країнами Євросоюзу. Їхня туристична група поїхала в Європу через словацький кордон, а додому планувала повертатися через Польщу. Але їх на словацькому кордоні не хотіли пропустити, висадили з автобуса, і їх, і всю групу протримали чотири години. Потріпали нерви і пропустили.
Любов Максимович,
голова Західноукраїнського центру "Жіночі перспективи":
- Років 10 - 15 тому ставлення іноземних прикордонних служб до українських громадян було більш негативне, аніж зараз. Зокрема, тоді, даючи свій паспорт (за специфікою роботи часто буваю за кордоном), особисто відчувала упереджене ставлення до себе. До 2004 року поляки взагалі поводилися зверхньо! За останні п'ять років ситуація на всіх кордонах змінилася на краще. Певна: знання про Україну та Помаранчева революція різко змінили ставлення до українців. Скажімо, місяць тому, коли летіла до Швеції через Ригу, прикордонники обох країн ставилися до мене цілком нормально та адекватно.
Ростислав Сорока,
віцепрезидент Конфедерації ділових кіл Львівщини:
– Особисто до мене це ставлення було і є завше лояльним, бо під час перетину кордону (їжджу по роботі часто у різні країни) чітко дотримуюся передбачених правил. Ніколи не стикався з проявами неадекватного чи некультурного ставлення до себе з боку іноземних прикордонників. Поза тим, коли їхав автобусом, бував свідком непорозумінь та інцидентів між іноземними прикордонниками та нашими громадянами. Скажімо, українці везли понад норму лімітовані товари (цигарки). При цьому вважаю, що проблемою та незручністю є черги на кордоні.
