Важко переконати більшменш мислячу людину, що владні імпровізації на епідемічнокризову тему - то пошук шляхів виходу. Усі жести сприймаються через призму виборів, а тому навіть шляхетні задуми тонуть у шумовинні контраргументів.
Важко переконати більшменш мислячу людину, що владні імпровізації на епідемічнокризову тему - то пошук шляхів виходу. Усі жести сприймаються через призму виборів, а тому навіть шляхетні задуми тонуть у шумовинні контраргументів.
Гадаю, що не варто було одразу після Майдану, а відтак - мільйони разів поспіль, розповідати українцям, що більше НІКОЛИ і ніхто за них не вирішуватиме, якою має бути влада. Промивання мізків таким робом - струси повітря, позаяк практика свідчить цілком протилежне. Натяки на епідемію як підставу запровадження надзвичайного стану в країні - цинізм вищої проби.Бо якщо тверезо глянути на статистику вимирання нації, то НС годилося б запроваджувати ще за часів Леоніда Кучми...
Кілька місяців тому прозвучали перші симптоми того, що Банкова готова до НС. Правда, тоді йшлося про ймовірність конфлікту в Криму. Про це ніхто не говорив гучно, але чутки висіли у повітрі.
Із Кримом не вийшло, і слава Богові. Та трапилася оказія грипу, і довкола неї почалися справжні бойовища. Суспільство, притлумлене валом нахабної брехні, здається, не може адекватно реагувати на "дрібниці", які поза тим відбуваються за лаштунками політичної сцени. Пересічний обиватель, радше, думає про захисні маски для своїх хатніх, про сумнівні антивірусні препарати, після яких варто звертатися вже до фахівців із печінки, аніж про те, що завтра вкоротять віку його конституційним правам і змусять жити за законами військового часу.
Але на місці адептів НС я б не гарячкував. Є проблеми. Не думаю, що народні депутати України (якими б вони не були) захочуть поставити хрести на власних політичних кар'єрах, проголосувавши за запровадження такої екзотики в європейській політичній практиці.
І ще... Я б усе таки зважив на роздратування загалу від того, що влада фактично переймається власними проблемами, кинувши на поталу тих, хто теоретично мав би прийти 17 січня і проголосувати. Якщо готове до виборів суспільство раптом спробують позбавити будьякої перспективи самотужки, але цивілізовано і мирно вплинути на стан речей, то майже стовідсотково воно зреагує. Як? От цього сказати наразі не може ніхто. Боюся лише, що сценарій розвиватиметься усупереч задумам яйцеголових проектантів "надзвичайки". Якщо вони гадають, що народ вже НІКОЛИ не вийде на Майдан, що він НІКОЛИ не здатен на фізичний спротив, то можуть гірко помилитися.
Лідер однієї із південноєвропейських державсусідок України також жив зі святим переконанням у лагідність свого народу. Закінчив, я б сказав, дуже зле...
Ігор Гулик