Катар складно назвати Меккою креативних людей. Але мій друг, тридцятидворічний рекламник Ян Гендрік, вирішив приїхати сюди на пропозицію агенції, яка створила центр креативної реклами. Директорові цієї агенції довелося подзвонити Янові не раз і не два, щоб його переконати, адже на той момент мій друг працював у Берліні. І хоча подумував про те, щоб переїхати кудись до іншого міста, але як варіанти розглядав радше НьюЙорк чи Токіо, у будьякому випадку велике місто, але аж ніяк не столицю Катару місто Доха з його 338 760 мешканцями.

Коли я приїхав у гості, першим, що сказав Ян, було: "Для автора рекламних слоганів - це чужий і дивний світ, а самотнім людям без сім'ї взагалі тут не місце".

Але попри такий малооптимістичний початок, я вже дорогою з аеропорту зрозумів, що саме тримає мого друга тут. Адже це справді зовсім інший світ, нічим не схожий на той, до якого ми звикли у Європі. І щойно потрапляєш сюди, як відчуваєш бажання дізнатися про тутешнє життя якомога більше.

Катар - одна з найбільш "відкритих" арабських країн площею 11 500 кіломет­рів квадратних. Кількість населення - близько 863 051 особа, з яких 80% - іноземці, вихідці з Пакистану, Індії, Ірану та інших країн. Офіційна мова - арабська, широко поширені також англійська та перська. Державна релігія - іслам (суніти), іранці - шиїти, частина населення сповідує індуїзм, близько 70 000 мешканців - християни. 90% населення зосереджено у столиці та її передмістях. Середня тривалість життя - 74 роки.

Середній річний дохід на душу населення у Катарі - найвищий у світі, тут існує хороша система соціального забезпечення, медичне обслуговування безкоштовне і доступне для всіх. Чисельність населення швидко збільшується за рахунок іммігрантів, зайнятих на нафтових промислах. Грошова одиниця - ріал. Катар - третій (після Росії та Ірану) у світі експортер природного газу і нафти.

Виборче право і рівність кар'єрних шансів для жінок належать до пріоритетів державної політики країни. Освіта не обов'язкова, але безкоштовна. 11% населення - неписьменні. У 1973 році тут було засновано власний університет за англійським зразком, де поряд із західноєвропейськими дисциплінами вивчають історію ісламу та закони шаріату. У 2006 році в університеті навчалося понад 7000 студентів, 70% яких - жінки. Окрім власного університету, в Катарі існують також філії шести авторитетних закордонних вишів. Емір та його дружина - високоосвічені люди, і з 2004 року у Катарі впроваджується кардинальна реформа системи освіти, а також пропаганда освіти серед молоді. Ця програма фінансується з продажу нафти зі спеціального родовища під назвою "Родовище освіти", яке належить "Фундації Катар". Приватні школи та вищі навчальні заклади, яких тут теж немало, фінансує держава, якість освіти, яку пропонують ці приватні інституції, ретельно контролюється. Більшість навчальних установ двомовні - викладання ведеться англійською та арабською. Викладачі здебільшого іноземці.

Ян показав мені місцеву пресу, аби продемонструвати, на якому низькому рівні перебуває тутешній рекламний ринок. Усі як один оголошення демонструють усміхнені обличчя і переконують однотипно, у стилі "Наш продукт - найкращий!". Агенція, у якій працює Ян, має зовсім інші плани. Вона збирає зі всього світу креативних людей, аби завоювати з їхньою допомогою максимальну кількість нагород за найкращі рекламні слогани. І минулого року це їм уже вдалося - вони отримали звання найкращої рекламної агенції регіону.

Умови працевлаштування від самого початку були чіткими і привабливими, але водночас і безжально суворими. Шеф без жодних евфемізмів пояснив Янові, що звільнення відбуваються дуже часто і кожен, хто не впорався із поставленим йому завданням, моментально опиняється за дверима. Під час оглядин офісу із шефом вони не зазирали лише до однієї кімнати. Шеф пояснив це так:

- З ними тобі немає сенсу знайомитися. Поки ти приїдеш, я їх уже звільню.

Протягом перших трьох місяців випробувального терміну Яна повинні були попередити про звільнення за тиждень. Це був непростий час, але Ян витримав. Як впорався і з іншими непростими у тутешніх умовах завданнями - отримав банківський рахунок, кредитну картку і права. Усе це можна мати в Катарі лише тоді, якщо хтось готовий стати твоїм гарантом. Таким гарантом може бути і роботодавець. У Катарі на все потрібно мати дозвіл, навіть на те, щоб залишити країну.

Дозвіл потрібен іноземцеві і для купівлі алкоголю. Катарці не вживають алкогольних напоїв, їм не дозволено навіть відвідувати бари готелів, де його продають. Але іноземці зі спеціальними ліцензіями можуть придбати алкоголь у відповідних магазинах.

Кількість алкоголю, який дозволяється придбати іноземцеві з ліцензією, також обмежена, але цілком достатня. Мій друг має право щомісяця купувати спиртних напоїв на тисячу євро. Але навіть іноземець не може отримати алкогольної ліцензії, якщо заробляє менше ніж 800 євро за місяць. Наприклад, робітники на будові отримують менше. Тож алкоголь для них - недоступне задоволення.

Відповідно до прийнятої у 2003 році конституції, тутешня політична система - абсолютна монархія. Голова держави і уряду - емір. Політичні партії заборонені. Діє Консультативна рада у складі 35 осіб, яку призначає емір. Емір Шейх Ахмад був зміщений у результаті безкровного перевороту його кузеном, кронпринцом Шейхом Халіфом, який запровадив амбіційну програму соціальних і економічних реформ, скерованих, зокрема, на обмеження екстравагантних звичок королівської родини.

У 1938 році тут уперше було знайдено поклади нафти і завдяки цьому країна отримала нове джерело прибутку, яке замінило занепалий кораловий промисел. Протягом кількох наступних десятиріч тривала стрімка модернізація і Катар зробив різкий стрибок від середньовічного укладу до високотехнологізованого стилю життя, що не могло не вплинути на соціальну структуру суспільства.

Останнім часом у Катарі модно обговорювати різноманітні екстравагантні будівельні проекти. Наприклад, створення штучного острова площею понад 400 гектарів на відстані 20 км північніше від центрального аеропорту і спорудження там нового летовища. Або зведення мостів. Мосту дружби до острова Бахрейн довжиною 45 км, до Саудівської Аравії або мосту до Об'єднаних Арабських Еміратів.

Тутешнє суспільство дуже суворо дотримується класових обмежень. Найвище на соціальній драбині стоять народжені в Катарі, відразу за ними - західні мігранти, потім - араби і азіати, більшість іммігрантів працюють на нафтових промислах або водіями.

Арабам і азіатам значно довше, ніж західноєвропейцям, доводиться чекати на дозвіл відкрити банківський рахунок або отримати кредитну картку. Аби отримати водійські права, їм доводиться ще раз складати іспит. Серед знайомих Яна скласти цей іспит вдалося лише одному. Водійські права європейського зразка здебільшого можна просто поміняти на місцеві.

Самотнім чоловікам без сім'ї живеться тут нелегко. У п'ятницю ввечері ми з Яном пішли до торгівельного центру на закупи. Але на дверях прочитали оголошення про те, що один день на тиждень оголошується "сімейним", тож чоловікам дозволяється заходити лише у супроводі жінок. У ресторанах для самотніх чоловіків також передбачені окремі зали, навіть у парках місця для родин відділені загорожами. Те саме у кіно - місця для самотніх чоловіків розташовані лише у перших рядах кінозалу. Інколи самотнім чоловікам доводиться домовлятися з жінками і просити їх "провести" до торгівельного центру чи кіно.

У Катарі дбають про те, щоб самотні чоловіки не ображали жінок. Адже, згідно зі статистикою, на 1,8 чоловіка тут припадає одна жінка. Така диспропорція створюється через надзвичайно велику кількість трудових мігрантів на будовах.

Усесвітню популярність заслужив місцевий телеканал "Альджазіра". У Катарі читають три англомовні щоденні газети, у яких все частіше можна побачити соціально­критичні матеріали, тематика яких здебільшого торкається становища іноземців - робітників нафтових промислів.

У Катарі є тільки один провайдер для всіх користувачів, внаслідок чого всі мають одну IPадресу. Відомим є скандал, коли адміністратори Вікіпедії заблокували IPадресу анонімного користувача, а можливість брати участь у проекті без реєстрації втратили жителі цілої держави. Монополістом телефонного зв'язку є фірма Qtel, яка часто блокує мешканцям доступ до засобів інтернет­комунікації, а також займається цензуруванням доступних для перегляду в Катарі веб­ресурсів, блокуючи порнографічні сайти, а також доступ до інтернет­спільнот.

Дозвілля місцеві мешканці проводять здебільшого у торгових центрах або у пустелі. Вихідними на дюни виїздить більше людей, ніж залишається у місті. Тут можна їздити, ігноруючи правила дорожнього руху, тож популярною розвагою є поїздки пустелею позашляховиками. Машини швидкої допомоги, як правило, стоять неподалік таких перегонів. А поряд із ними - пересувний банкомат, розташований у вантажівці.

Тут їздять автомобілем навіть на найкоротші відстані. Громадський транспорт - настільки ж велика рідкість, як і пішохідні доріжки. Бензин дуже дешевий - приблизно сім євро за 42 літри. Зате ціни на житло надзвичайно високі. Ян платить за трикімнатне помешкання, яке знімає разом зі знайомим у готелі, близько 3500 євро на місяць.

Проживши рік у Катарі, Ян не шкодує, що приїхав сюди: "У мене ще ні разу не виникло думки, що я даремно погодився на цю авантюру, і я сам інколи дивуюся, наскільки мало мені заважають усі ці "сімейні дні" та інші абсурдні обмеження. Навіть навпаки - мені здається, що саме такі дивні деталі і становлять найцікавіше у моєму щоденному пізнанні тутешнього життя".

Абу ДабіДоха, Катар