Нещодавно у франківському арт-кафе "Химера" відбувся вечір пам'яті Андрія Жураківського. Занадто спокусливою виглядає для мене можливість скористатися цією датою, аби не провести деякі паралелі. 18 травня 1980 року Андрієві Жураківському, автору двох книг, "к" і "Сателіти", а також лідеру франківської формації "Сеанс 11" виповнився один рік.

Зараз я буду трохи фантазувати. Мені цікаво, наприклад, яка того дня була погода у Франківську, де був Андрій, що робив, коли батьки святкували один рочок свого синочка і, найсуттєвіше, яку музику того дня він чув. Це, звісно ж, страшенно малоймовірно, але мені хотілося б, щоб тоді з якогось програвача Андрій слухав "Joy Division", англійську пост-панкову групу кінця 70-х років. Бо саме того дня, 18 травня 1980 року, у своєму будинку повісився Ян Кьортіс, фронтмен, автор всіх текстів "Joy Division" і просто - проповідник міської анархії та безнадії.

Андрій став проповідником міської анархії у 2003-му, коли вийшла його перша книжка "к". Добре пам'ятаю той зимовий вечір, коли відбувалася презентація. Саме тоді ми вперше почули "Сеанс 11". Музика нас страшенно вперла.

У 2008-му вийшла друга Андрієва книжка, "Сателіти", в якій він став проповідником безнадії і напророкував собі смерть. Книжку він закінчив незадовго до неї.

Мені цікаво, що робив 8 березня 1980 року Ян Кьортіс. Бо рівно через 27 років, 8 березня 2007 р., на дні народження свого друга, пізнього вечора, у віці 27 років, Андрій тихо і спокійно помер.

Відомо, наприклад, що перед тим, як повіситися, Ян переглянув "Stroszek", фільм німецького режисера Вернера Герцоґа, в якому герой фільму закінчує життя самогубством. Відомо також, що останнє, що слухав Ян був "The Idiot" Іґґі Попа. А в передсмертній записці він написав: "Прагну цього разу лише смерті. Досить з мене всього". А потім був ранок і початок нового дня.

Аби мати можливість фантазувати, я спеціально не цікавився в Андрієвих друзів, що вони робили того вечора, яку музику слухали, яке кіно дивилися, якщо дивилися, і так далі. Знаю тільки те, що Андрій приліг поспати. Добудитися його вже не змогли. Мені цікаво, чи перед тим, як зупинилося серце, Андрієві щось снилося. І якщо вони того вечора не слухали "Joy Division" і не дивилися "Контроль", фільм голландського режисера Антона Корбейна про Яна і його групу (що, знову ж таки, малоймовірно, бо фільм був презентований лише через півтора місяці, 17 травня), або хоча б "Цілодобових тусовщиків" (фільм англійця Майкла Вінтерботтома, ще один кінодокумент про ті часи і, зокрема, про "Joy Division"), то... то, сподіваюсь, Андрієві снилося щось приємне.