Гравець у гольф, джентльмен і ясновидець - сер Артур Конан Дойль був значно багатограннішою постаттю, ніж лише "батько Шерлока Голмса", навіть якщо в останній ролі його і знає увесь світ. Цього року минає 150 років із дня народження (22 травня) і 79 років з дня смерті (7 липня) цього дивакуватого і водночас дивовижного письменника.

Ретельно сплановане вбивство

Історія про всесвітньо відомого автора детективів мусить, ясна річ, починатися з убивства. Убивства, яке стане одним із найрезонансніших злочинів цілої епохи, попри те, що злочинів у історії людства ніколи не бракувало. Але навіть криваві сліди, які залишив після себе у Лондоні славетний Джек Патрач, блякнуть порівняно з цим убивством, яке змусило причепити траурні стрічки найвідоміших і найнезворушніших анг­лійських джентльменів. У далекій Америці газети друкували некрологи, а прогресивні громадяни засновували клуби, які активно виступали за негайне воскресіння з мертвих. І їх можна було зрозуміти. Адже вбитий був не звичайною людиною, а блискучим героєм, зразком для наслідування і кумиром сотень шанувальників, рятівником, визволителем і лицарем, живою легендою: англійський чудодетектив Шерлок Голмс. Його гострий розум і проникливість, уміння миттєво розпізнавати і правильно трактувати сліди на місці злочину, його худорлява постать і благородний орлиний профіль, його плащ і картата кепка, його люлька і вірний друг доктор Ватсон - усе це давно стало таким же незмінним атрибутом вікторіанського Лондона, як туман і кеби.

Щоправда, убивця славетного детектива був набагато зухвалішим, ніж усі злочинці, яких викрив свого часу Шерлок Голмс. Настільки зухвалим, що навіть не завдав собі праці приховати сліди свого злочину і лише лаконічно занотував у своєму щоденнику: "Убив Голмса". Так, ніби йшлося про якусь буденну і не дуже неприємну справу. "Killed Holmes" - той, хто недбало пише таку фразу, не може згодом претендувати на пошану світової спільноти. Але народженому 150 років тому в місті Единбурґ серові Артуру Конан Дойлю, який у грудні 1893 з холодним серцем вирішив відправити на той світ Шерлока Голмса, це було байдуже.

Це було заздалегідь сплановане вбивство з чіткою метою. Ще за два роки перед тим Конан Дойль написав у приватному листі: "Я думаю над тим, як би позбутися Голмса. Раз і назавжди. Щоб нарешті мати змогу зайнятися важливішими справами, бо він заважає мені у цьому". Це було у 1891му, під час відпустки у швейцарських Альпах, де письменник під час катання на лижах і прогулянок вздовж Райхенбаського водоспаду вигадав сценарій, за допомогою якого можна було б зіштовхнути супергероя у прірву.

У часи Фрідріха Ніцше саме Альпи вважалися найбільш відповідним місцем для надлюдини.

А свого героя Конан Дойль від самого початку помістив у буржуазний світ другої половини ХІХ ст. саме як надлюдину. Він наділив його гострим і критичним розумом науковця доби позитивізму, для якого всі проблеми і загадки світу зводяться до розумових вправ, які можливо розв'язати шляхом логічних розмірковувань. А крім того, він дав йому атлетичну фігуру спортсмена, чуття мисливця, вільнодумство і звички митця, типового представника богеми кінця ХІХ ст., доби "Fin de Sicle", самотнього і гордого, який бачить своє покликання у тому, щоб урятувати світ від зла.

Лікар за фахом, Конан Дойль, створив у своїх романах фігуру, яка легко і безтурботно перекидає місток від лицарів доби короля Артура до Джеймса Бонда. Його пригоди, які Конан Дойль від 1887 року описав у чотирьох романах і 56 оповіданнях, вже незабаром після виходу стали такими ж знаними, як народні пісні. І таємниця цього успіху була не лише у типажі головного героя, а й у сюжетах окремих розповідей, типових і водночас сповнених несподіваних ходів та незвичних елементів.

Життя без Голмса

Але через шість років неймовірного читацького успіху Конан Дойль мав свого героя досить. Він був переконаний, що детективні історії, які він регулярно писав для часопису "The Strand", заважають йому зосередитися на важливіших речах. І це переконання не зникало, попри неймовірний успіх цих текстів - коли ставало відомо, що в наступному номері буде опубліковано чергову історію, біля вокзальних книгарень вже вдосвіта вишиковувалися черги читачів, які жадібно чекали відкриття магазину і штурмували прилавки, немов голодні ковбасну фабрику. Його більше не надихали і захмарні гонорари, які платив журнал за кожне оповідання. Конан Дойль був переконаний, що справжнім його покликанням є писання історичних романів, для яких він проводив тривалі і ретельні дослідження і саме їх до кінця свого життя вважав шедеврами, хоча сьогодні ці тексти читають лише найзапекліші шанувальники Шерлока Голмса.

Іншим заняттям, яке письменник вважав важливішим за вигадування детективних сюжетів, були його містичні зацікавлення, він усерйоз вірив у існування духів, фей та ельфів, які, невидимі, живуть посеред нас. Саме цим займався сер Артур Конан Дойль протягом останніх років свого життя, від моменту завершення Першої світової війни і до своєї смерті 7 липня 1930го. Він оголошував вістки з потойбіччя, які приносили йому таємничі голоси, був послідовним пропагандистом спіритизму і парапсихології, створивши одного з найраціональніших детективів у світовій історії літератури, проголосивши своїми романами гімн позитивістській науці та дедукції, він роками їздив цілим світом і читав доповіді про надчуттєве, несвідоме, інтуїтивне, а інколи й зовсім абсурдне.

Погляди цього чоловіка - один із найпарадоксальніших випадків світової історії. Неможливо збагнути, як цей бездоганний пізньовікторіанський джентльмен, англієць, пристрасний автомобіліст, боксер, гравець у гольф, воротар футбольної команди, багаторічний капітан крикетного клубу примудрився всерйоз повірити, що може виходити на зв'язок із покійним Чарльзом Діккенсом. Адже Конан Дойль не лише у своїх детективах проявив себе як проникливий криміналіст, він застосовував дедуктивний метод і в реальному житті, дошукуючись за його допомогою правди у заплутаних юридичних справах. Одній із таких присвятив свою книгу "Артур і Джордж" відомий англійський письменник Джуліан Барнс. У ній знаменитий письменник виправдовує несправедливо звинуваченого у вбивстві індуса, якого було засуджено великою мірою з расистських міркувань. Конан Дойль був військовим кореспондентом і писав репортажі з Єгипту, йому належить блискучий памфлет, скерований проти колоніальних злочинів у Конґо, він застерігав військових від проведення певних стратегічних операцій, далекоглядно передбачаючи їхні наслідки. І ця ж людина могла присвятити цілу книгу фальшивим "фотографіям" ельфів, які були сфабриковані на початку 20х рр. в Англії і які письменник наївно вважав справжніми. "Феї серед нас" - так називається ця книга, яка виставила сера Артура Конан Дойля посміховиськом перед нащадками.

Прощене вбивство

А вбивство Шерлока Голмса на той момент йому вже давно пробачили. І врештірешт він піддався на наполегливі прохання з усього світу і спокушений надзвичайно високим гонораром таки воскресив свого персонажа у 1902 році в романі "Собака Баскервілів". Після цього ще до 1927 року, всупереч власному бажанню, розкрив з допомогою Голмса кілька заплутаних справ.

Коли в оповіданні "Остання справа Голмса" він убив свого знаменитого детектива, з боку автора це було кроком відчаю. Адже Конан Дойль уже тоді розумів, що легендарна постать із Бейкер­стріт залишить у тіні не лише все інше, написане автором, а і свого творця. Сьогодні далеко не всі знають, а ще менше людей читали інші твори письменника. Наприклад, про пригоди професора Челленджера із "Забутого світу", інші пригодницькі романи про добу Наполеона, роман "Родні Стоун" про зародження боксу. Останній твір настільки заворожив одного відомого боксера, сучасника Конан Дойля, що той звелів читати його собі вголос, коли лежав на смертному ложі.

Убивство Шерлока Голмса було своєрідним актом самозахисту автора. На користь останнього можна знайти чимало пом'якшувальних обставин. Не кажучи вже про те, що неймовірні суперечності у біографії автора інколи видаються значно цікавішими, ніж ретельно зважені вислови героїчного супердетектива. Тим більше, що Шерлок Голмс і не дав себе так просто вбити, навіть власному автору. Він, як і кожна вагома легендарна фігура, безсмертний.