Знайти пристойний туалет у центрі Львова - справжня проб­лема, і якщо самі львів'яни з нею так-сяк змирилися, то туристи щодня розгубленими поглядами вкотре нагадують, що до "європи" нам ой, як далеко...

Марічка Ільїна

Якщо у центрі міста цивілізовано вдовольнити природні потреби ще сяк-так можливо, то ближче до околиць це нереально

Впорядкувати роботу громадських клозетів спромігся лише Київ, де керманич Леонід Черновецький навесні цього року чи не першим в Україні заговорив про громадські вбиральні й пообіцяв позбавити людей клопотів безнадійного пошуку кімнати з двома нулями. Тож тепер столиця обладнана пристойними дерев'яними туалетами. У місті ж Лева "про це" говорити вголос ще не прийнято, от і виходить, що поки про проблему мовчали з 13 вбиралень у центрі міста лишилося тільки ...6. Та нема туалетів і в інших районах, навіть в аеропорту сходити за покликом природи, можна лише маючи квиток на літак, якщо ж ви лише зустрічаєте чи проводжаєте пасажирів, то до заповітного місця вам зась!

Кмітливіші прослизають до вбиралень місцевих макдональдсів... Саме завдяки дефіциту вбиралень страждають і під'їзди будинків центральних вулиць, мешканці яких втомилися чатувати на "некультурних", не допомагають ані кодові замки на дверях, ані постійні звернення до міліції.

Перші дзвоники проблеми в Ратуші задзвеніли ще 2003 р. Численні скарги на відвідини під'їздів, замість туалету, змусили чиновників задуматися. Начальник відділу благоустрою ЛМР Розалія Горгут пригадує, що тоді вирішили скеровувати людей до туалету за допомогою спеціальних знаків, що показували б найближчий. Та ініціативу не втілили в життя. Надалі в Ратуші проблему не порушують, перекладаючи її з одних плечей на інші. У пошуках відповідального "Пошту" скерували до... шляховиків.

"Раніше громадські вбиральні були у власності відділу благоустрою міської ради, - пояснює "Пошті" Любомир Міленевич, директор ЛКП "Шляхово-ремонтне підприєм­ство" Галицького району Львова. - А торік їх вирішили передати на баланс управління комунального майна. Відтак щороку оголошують конкурс для приватних підприємців і обирають орендаря для вбиральні. Та справа настільки неприбуткова, що підприємці співпрацюють неохоче - їхні прибутки мізерні. Міська рада не виділяє грошей на ремонт приміщень, а робити це за власний кошт орендарям просто не вигідно, саме тому туалетів меншає..."

Тема туалетів для ратушанців настільки далека, що точної кількості громадських вбиралень не знає ніхто... Пан Міленевич зауважує, що  ситуація в місті й справді наближається до кризової, туристам невтямки, чому ми не зробимо нормальні вбиральні. Тимчасово, під час свят та концертів, проблему вирішують біотуалети, суттєва вада яких - жахливий сморід довкола. У львівській фірмі "ТОІ - ТОІ Системи санітарні" розповіли, що один біотуалет за день оренди коштуватиме від 100 до 300 гривень, залежно від того, який саме туалет і куди його потрібно везти.  Голова Галицької райадміністрації Львова Ірина Маруняк пояснює, що влада зобов'язує до біовбиралень усі літні майданчики, але самі чиновники не ставлять жодної (!) через те, що немає фінансування.

Щодо стаціонарних убиралень, то від міськради вони не отримують теж ні копійки - все за рахунок орендаря. Співвласник чотирьох із шести орендованих туалетів у Галицькому районі Богдан Сопчик зізнається, що за рахунок туалету на пр. Свободи закриває фінансові дірки інших орендованих приміщень. "Ми заледве зводимо кінці з кінцями, - продовжує пан Богдан. - Плата за вхід до нашої вбиральні 75 копійок, за ці внески ми ледве покриваємо витрати на папір, мило та мийні засоби... Ціну підвищувати - теж знущання, бо такий туалет того не вартий. До того ж часто буває, що у людей бракує грошей - тоді йдемо на поступки і  впускаємо безплатно, зрештою, хіба ми не люди..."

Єдиний, хто не втрачає надію в делікатній справі з туалетами, це перший заступник міського голови Олег Синютка. Він зізнається, що час від часу таки відвідує громадські клозети, й обіцяє, що за рік-другий у міському бюджеті з'явиться фінансування й для них...