Львів втрачає автентичність – усім байдуже

Ось уже три роки у Львові чинним є рішення "Про порядок встановлення вікон і дверей у будинках у центральній частині міста". Щоправда, заборона змінювати та встановлювати вікна й двері будинків в історичному ареалі Львова без погоджень управління охорони історичного середовища діє хіба на папері. Адже "рубати вікна у Європу" в пам'ятках архітектури місцевого та національного значення не перестали, навпаки - темпи оновлення вікон шалені. При цьому досі (!) у Львові не було жодного випадку примусового демонтажу вікон. Не треба бути експертом, аби зауважити, що центр міста ріже око строкатістю пластикових новацій, які контрастують зі строгими австрійськими будинками. Чому ж система не діє?

Міські чиновники причину вбачають у нашій ментальності, позаяк у сусідній Польщі люди не дозволять собі зіпсувати фасад будинку пізнього бароко сніжно­білим пластиком, а львів'яни так чинять без жодного докору сумління.

"Це історія, яку калічать. У законі чітко прописано, що замінити вікно можна тільки аналогічним, це стосується і матеріалу, і розміщення, і навіть кольору. Хай там як, а пластикове вікно ніколи не виглядатиме аналогічно до дерев'яного і не зможе виконувати низку його функцій. Не витримує критики й методика встановлення, коли нищать фасад та ліпнину під час заміни. На жаль, пункту про залучення спеціалістів до цієї роботи в законі не прописано. Закон чітко регламентує, якою має бути заміна, але на це мало хто зважає. Наші люди не цінують міста і будинку, в якому живуть. За кордоном за такий вандалізм встановили неймовірні штрафи. У нас - система не працює", - розповів "Пошті" Олег Хандин, головний спеціаліст та юрисконсульт управління охорони історичного середовища ЛМР.

2000 вікон щороку

У Ратуші кажуть, що для них це питання принципове. Кожне старе вікно повинні замінити нове, але з того ж матеріалу й аналогічного розміру. Райадміністрації та управління охорони історичного середовища проводять перевірки на своїх територіях, щоб виявити та усунути самовільні зміни. Але результати мінімальні. За приблизними підрахунками, в історичному ареалі змінюють 2000 вікон щороку. Та за два останні роки штрафи сплатили... лишень 30 людей. А у Галицькому районі зараз є ще чотири справи, які нині перебувають у суді. Де решта? РДА запевняють, що над цим працюють. Торік чиновники зібрали виробників вікон за круглим столом, пояснюючи недоречність пластику в австрійських будинках. Зустріч не дала жодного результату. Опісля державці звернулись у податкову, де із 73 виробників вікон, зареєстровані лише... 23. Усім розіслали листи і влаштували лікнеп, результат - знову нульовий. За словами Володимира Калимона, заступника голови Галицької райадміністрації з юридичних питань, сама система неплідна, її потрібно реформувати або взагалі змінити. До прикладу, якщо вікна в історичній частині міста самовільно поміняють з дерев'яних на пластикові, то правопорушників чекає довга і марудна процедура:

1. Працівники ЛКП складають акт попередження мешканцю квартири і скеровують документ в управління охорони історичного середовища ЛМР.

2. Управління складає протокол про притягнення до адміністративної відповідальності.

3. Засідає адміністративна комісія району.

4. Комісія скеровує свій висновок на міжвідомчу комісію району.

5. Комісія приймає рішення про добровільний демонтаж.

6. Якщо за місяць вікно не демонтували, то документи подають у суд, який вирішує питання про штраф і примусовий демонтаж. Суд може також встановити моральне відшкодування за встановлення пластикових вікон.

Та зазвичай штрафник подає апеляцію до суду і справа йде по другому колу. Тому класична судова тяганина триває кілька років.

Дерево
чи пластик?

Скептичні мешканці називають вимоги до вікон забаганкою влади. Та архітектори переконують: окрім того, що пластик не пасує до старої будівлі, він ще й герметичний, а тому швидко руйнує будинок зсередини, позаяк викликає цвіль, вологість, гниття... Проте, на думку виробників вікон, ці проблеми доволі легко вирішити.

- По­перше, колір рами легко можна змінювати, до прикладу, підібравши відтінок дерева. По­друге, такі наслідки, як цвіль, - або результат неякісного вікна, або неправильно встановленого, або ж за ним неналежно доглядають... Люди вважають, що пластикове вікно - аналог дерев'яного, а це зовсім не так! Йдеться про спосіб догляду за ним. Для кожного будинку потрібне індивідуальне вікно, яке поіншому комплектують і монтують. Також наші люди люблять зекономити, а така ощадність може стати фатальною. Адже у склопакеті мають бути клапани, які забезпечують приплив повітря, а отже дозволяють уникнути вологості й цвілі. Склопакет забезпечує надійну шумоізоляцію і жодним чином не перешкоджає проникненню світла, - розповів "Пошті" Ігор Михайлинин, менеджер однієї з фірм, яка виробляє вікна.

На противагу апологетам пластику, у Ратуші дотримуються думки, що дерево жодним чином не може замінити пластик. Тим паче, якщо стиль проекту передбачав відповідні вікна, то тепер модернізувати будинок - блюзнірство. При дереві вологість у приміщенні залишається на комфортному рівні. Головним недоліком дерев'яних вікон є природні дефекти, а саме тріщини, сучки, смоляні кишені тощо. Лідія Горницька, керівник архітектурної майстерні №3, інституту "Укрзахідпроект­реставрація", запевняє, що пластикові вікна пасують до нових сучасних будинків, але в жодному разі не до старих.

- Була епоха, якій притаманні пишна ліпнина, гострі кути і темні кольори, то чому не можна збагнути, що дерев'яна рамка - це аналогічний символ і ознака часу. Мене жахає, що зробили у церкві святого архистратига Михаїла. Вікна пластикові, але окрім цього встановили ще й абсурдний вітраж... Ці речі масові, цінності просто підмінюються. Ми мали прекрасну столярку, шедеври якої залишилися в одиничних екземплярах. Винен у тому не час, а людська байдужість і лінощі влади, - сказала пані Горницька "Пошті".

Боротьба
з вітряками

Те, що з байдужістю львів'ян потрібно боротися в інший, ніж суди, спосіб, підтримує й Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР. Торік навіть виникла ідея доплачувати мешканцю за встановлене вікно. Він платить за мінімальне пластикове, а міська рада доплачує за різницю між пластиком і деревом. Але виникли юридичні неузгодженості.

"Боротися треба не з вікнами, а з мешканцями. Погроза судом нічого не дає, тому шукаємо інший шлях. Зокрема, з наступного року ми плануємо оплачувати встановлення половини вікон у квартирі. За умови, що решта - теж буде відповідати нормам", - розповіла пані Онищенко.

Тож, імовірно, наступного року таки відбудуться віконні реформи, проте що робитимуть зі встановленими лутками - ніхто не бере до голови.