Поки політики у столиці щодня чубляться, люди у провінції живуть своїм життям і не зважають на пустопорожнє базікання владних ораторів. Пересічні громадяни працюють (або ж їдуть у закордонні заробітки), зводять будинки, обробляють городи, одружуються, народжують дітей, відпочивають тощо. Не дозволяє собі розслабитися й перебуває у постійному русі малий та середній бізнес. Люди у "глибинці" вже добре усвідомили: дбати за себе мусять самі й розраховувати лише на власні сили. Не опускають руки й попри економічну кризу, хоча вона, на жаль, таки дається взнаки... Власне, зі сьогоднішнього номера "Пошта" розповідатиме, чим живуть райони Львівщини, які мають проблеми і як вирішують їх (принагідно зауважимо, що у грудні 2009го виповниться 70 років із дня створення Львівської області).

Без соціальної напруги

Цього тижня журналіст газети побувала на Городоччині - в одному з центральних районів регіону. Тут мешкає 70 тис. осіб. Із них - понад 19 тис. пенсіонерів, понад 9,5 тис. працездатних і 1,3 тис. безробітних. Скільки саме жителів району подалися у пошуках кращого заробітку за кордон, не відомо, але є офіційна цифра, що тут живе понад 400 дітей, батьки яких працюють в інших країнах.

- Незважаючи на економічні негаразди, всі підприємства Городоцького району працюють у звичному режимі, план та бюджети різних рівнів виконуються. Не має масового скорочення людей. Відповідно, соціальної напруги в районі нема. Створено максимально сприятливий інвестиційний клімат для підприємців, - запевнив "Пошту" заступник голови Городоцької райдержадміністрації Юрій Горбань. Малий та середній бізнес району швидко переорієнтувався під час кризи. "Якщо до нового року хімічна промисловість становила 69%, то згодом переорієнтування пішло на легку промисловість. Зараз ця галузь становить майже 60%. Працюємо без перебоїв, скорочення робочих місць немає", - додає посадовець РДА.

Тест на витривалість

У районі виокремлюють два десятки підприємств, які є основними наповнювачами скарбниці. У трійці показових (себто, за кількістю сплачених податків, задіяною робочою силою та величиною зарплатні) - ТОВ "Керамбуд", ТОВ "Яблуневий дар" та Великолюбінський державний спиртзавод. Ба більше, перше підприємство (виробляє пустотілу керамічну цеглу) забезпечує роботою не лише місцевих жителів, але й 40% його працівників приїздять зі Львова. Попри те, що економічна криза таки зачепила "Керамбуд", наприклад, при реалізації продукції (ще б пак, через рецесію економіки будівництво по всій Україні призупинилося), її власник не лише не зупинив справу та не звільнив працівників, але й планує розширення свого виробництва. Утім визнає: частково таки довелося зменшити обсяги виробництва.

- Думаю, що переживемо цю кризу. Вона дала відчути, хто зможе втриматися на ринку. Тест на витривалість ми пройшли, - зазначає "Пошті" власник заводу, громадянин Польщі Володимир Саламаха. Й продовжує: - Звісно, важливо, щоб держава вчасно повертала ПДВ. Відчутною для заводу є й підвищення ціни на газ. Коли починали працювати (2005 р.), газ коштував 50 доларів, а зараз платимо по 270 доларів. Як наслідок - змушені піднімати ціну на продукцію.

На запитання "Пошти", чи легко вести бізнес в Україні, пан Саламаха відповідає прямо: "Важко... Але думаю, що з часом налагодиться. Під час Помаранчевої революції думав, що буде легко. Згодом розчарувався. Мали певні ексцеси й з колишнім губернатором. Ми й це пережили... Зараз, щоб отримати якийсь папірець, потрібно оббити кільканадцять порогів. Кожен дивиться, щоб йому щось "підмазали".

Не обійшла стороною криза й старожила (заснований ще у 1886 р.) - Великолюбінський спиртзавод.

- Криза так впливає, що постійно зростає ціна на сировину, енергоносії, газ, які є основними показниками собівартості спирту. Зупинок виробництва не було, але скорочення таки плануємо, зокрема пенсіонерів, - каже головний інженер заводу Іван Кметь. Мало оптимізму й щодо майбутнього - через збільшення акцизу на алкогольні напої. "Не знаємо, як запрацюють горілчані заводи і, відповідно, не знаємо, чи будемо стабільно працювати. Наразі нічого не відомо, чи фірми, з якими співпрацюємо, будуть зменшувати кількість закуплених декалітрів", - каже співрозмовник. Зараз на заводі за добу виготовляють майже 2 тис. декалітрів спирту, переробляють кукурудзу та жито. Скаржаться на брак сировини.

На відсутність місцевої сировинної бази, наприклад, яблук та ягід, нарікає ТОВ "Яблуневий дар" - одне з найбільших підприємств в Україні, яке спеціалізується на виробництві концентрованих соків. "Одна з головних проблем заводу - сировина. На Львівщині не розвинена сировинна база. Відтак, доводиться транспортувати фрукти та ягоди зі сусідніх областей та Польщі. Виробничі потужності підприємства дозволяють переробляти до 800 т сировини за добу", - зазначає директор заводу Людмила Латишева. Міське населення здає яблука, але малими партіями. Звісно, заводу вигідніше працювати з великими постачальниками із Закарпатської, Вінницької та Житомирської областей.

... Ось такі маємо сучасні реалії - поки поля на Городоччині пустують та буяють бур'янами, галузь садівництва, порівняно зі сусідами поляками чи тими ж закарпатцями, не розвинена. Все, як завше, впирається у кошти та ініціативність. Звісно, сучасні бізнесмени віддачі та прибутків хочуть швидких, а справа садівництва на промисловому рівні потребує великих зусиль та часу. Зовсім не розвинена в області й заготівельна база, яка б у селян закуповувала сировину.

Бракує пацієнтів

Сильно вдарила криза й по найдавнішому сірководневому бальнеологічному санаторію України "Любінь Великий", де своє здоров'я поправляють пацієнти із захворюваннями серцево­судинної системи, опорнорухового апарату, неврології, шкіри, гінекології, а також малеча, хвора на ДЦП.

- Якщо у цей час тут відпочивало до 1,5 тис. осіб, то зараз 200. Люди значно менше купують путівок, поменшало й замовлень від фондів соціального страхування, - зі сумом констатує головний лікар санаторію Володимир Карпенко.

Добре, що хоч оминула криза вихованців Великолюбінської школи­інтернату для дітей з відхиленням розумового розвитку, яка функціонує з 60х років. У цьому запевняє її директор Степан Мащак. "Фінансування є належним, зокрема це стосується й харчування", - каже він. Зараз вихованці (а тут навчаються діти з Городоцького, Пустомитівського, Яворівського, Мостиського районів та зі Львова) вдома на канікулах, сироти - на оздоровленні у таборах. Упродовж останніх років чималі кошти вклали у поліпшення навчально­матеріальної бази. Гроші переважно бюджетні, допомогли й спонсори. "Меценат зі Швейцарії Роберт Готц багато допомагає закладам освіти та охорони здоров'я в рамках акції "Допомога Західній Україні". Пощастило і нашому інтернату", - додає директор.

Амбітні плани: аеропорт
та тисячі робочих місць

Криза - кризою, але на Городоччині думають і про майбутнє, себто планують на перспективу. Звісно, чи ці задуми матимуть шанси втілитися у життя, покаже лише час та наявність коштів. Серед цих планів - розробка проекту промислового парку «Черляни», у який упродовж 2009 - 2010 рр. планують вкласти до 400 млн доларів інвестицій. Доволі амбітним, але хтозна чи реальним, є створення нових робочих місць (57 тис.) За словами посадовця РДА, у стадії розробки й проект будівництва додаткового аеропорту у Цуневі (планують створити на базі львівського аероклубу), який мав би приймати літаки малої тоннажності. Мовляв, це б розвантажило львівський аеропорт.

Аби максимально використати конкурентні переваги, зокрема природні умови, у смт Великий Любінь очікують, за словами селищного голови Степана Буняка, на залучення державних і приватних інвестиційних вливань по трьох проектах. Це і будівництво міжрегіонального Центру соціально­трудової та медичної реабілітації, і спортивної оздоровчо­відновлювальної бази з тренувальними полями до Євро­2012, де на час чемпіонату планують розмістити одну з командучасниць, а опісля тут спортсмени проходитимуть лікування та реабілітацію. Щодо останнього проекту, то селищна рада підготувала земельну ділянку площею понад 6 га, а на серпень запланувала земельний аукціон. Територією ж зацікавився ФК "Карпати". Третій проект - шостий корпус курорту "Любінь Великий" під час Євро­2012 хочуть використати як готель економкласу на 150 осіб.