Волонтерство без кордонів це не міф. Так, у Львові волонтери Центру забезпечення сімей учасників АТО, що на вулиці Виговського, 29-а, нещодавно отримали адресну допомогу для родин тих військових, які загинули в зоні АТО. 

Посилки з продуктами довготривалого зберігання зібрала та переправила через кордон українська громада з Польщі – Спілка політв’язнів, репресованих Польщі, бувші арештанти бійці УПА за Україну, за віру. 

Ще у квітні до Центру забезпечення звернувся представник цієї організації Павло Стрілка. Із міста Колобжег (Польща) прибула величезна посилка – адресна допомога для 40 сімей, які на фронті втратили годувальників. 

“Привезли нам цю допомогу в центр, дали список адрес, куди її потрібно було доставити (не лише по Львову чи області, а й по всій Україні). Оскільки номерів телефону адресатів ми не мали, поштою доставити пакунків не могли. Довелося розшукувати ті родини. Пошуки тривали довго. Куди ми тільки не відправляли допомогу: Івано-Франківщина, Волинь, Дніпропетровськ, Київ, а найдальше – у місто Старобільськ! – розповідає “Пошті” співкоординатор напрямку допомоги сім’ям військових Народної Самооборони Львівщини Ірина Роман. 

– Разом із продуктами передали листи від тих сімей, які збирали допомогу. Вони були настільки зворушливі: “Ми вас не знаємо, але ви для нас Герої. Ми живемо в Колобжезі (Польща). У нас близько 70% наших людей (етнічних українців. – “Пошта”). Ми бандери, родичі наші з Карпат. Говоримо нашою мовою. Прошу вас написати листа, якщо маєте дітей – напишіть про них. Узагалі прошу дати свої контакти, чим зможемо, тим допоможемо вашій сім’ї. Слава Україні! Не пишіть нам на москальській мові”. 

Передавали представники української діаспори здебільшого продукти харчування довготривалого зберігання. До речі, було видно, що пакети зібрали з любов’ю та турботою, розповідають волонтери.

Чому саме обрали 40 сімей, мабуть, залишиться таємницею. “Це ті адреси, які дала польська сторона. Це виключно прохання благодійників. Як вони про них дізналися, яким чином розшукували їх адреси, ми не знаємо”, – каже Ірина Роман.

Волонтери розповідають, що доставити цю допомогу адресатам було непросто. “Нам доводилося зв’язуватись із представниками селищних рад, що на Волині. Передавали пакунки через волонтерські центри Миколаєва, що обласний центр. Скажу з досвіду: коли хочемо, можемо багато зробити, навіть якщо це здається нереальним. Ми внесли всі ці сім’ї у свій загальний список, багато хто нам телефонував, дякував. У кожну посилку ми клали лист, зазначали наші координати, номери телефонів. Здебільшого дякували, питали, як їх знайшли, чому саме їм надіслали таку допомогу. Це виглядало дивовижно – немов вищі сили втрутились, аби допомогти людям. До речі, сім’ї дуже різні, де залишилися напівсиротами і четверо дітей. Що скажеш, біда…” – розповідає Ірина Роман. 

Як писала “Пошта”, допомагають бійцям і їхнім сім’ям представники чи не всіх європейських країн: Польщі, Італії, Франції, Іспанії, Греції, Португалії, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Словенії та Бельгії. Також представники українських громад за кордоном опікуються бійцями, які поїхали на реабілітацію.