Енергетика для волонтерів: сім’я, церква, друзі та хобі

Психологи кажуть, що від постійної праці та стресів волонтери можуть “вигоріти”. “Пошта” довідалася, чи потребують вони реабілітації та що їх заряджає новими силами

фото: Костянтин Ковалишин
Постійний рух, шум, гамір… Хтось приніс комплект термобілизни, хтось залишив великий пакет із в’язаними шкарпетками, а тут ще й хлопці прийшли, військові. Одному треба бушлат, бо лиш літню куртку має, інший взуття просить. А треба ще кілька посилок на фронт спакувати, аби бійці не залишилися без теплих речей. 
Телефон від дзвінків розривається – зі сходу вояка дзвонить, каже, що не має спального мішка. А тут мама бійця зі сльозами прийшла, мовляв, син добровольцем вирішив на війну піти. А грошей на амуніцію не мають, бо дорого. “Чи допоможете моїй дитині?”... 
Ось так виглядає кожен день у штабі волонтерів. Робота їх важка та виснажлива. З ранку до ночі, інколи без вихідних, у режимі нон-стоп, волонтери працюють, аби хоч якось допомогти українським бійцям. У Львові волонтерують чимало жінок. Причини різні: у когось чоловік на сході, брат, син, друг.., а буває, що волонтерством займатися пішли, бо вдома сидіти сумління не дозволяє. 
Ці жінки мають різні долі, різні професії, одних вдома чекають маленькі діточки, інших батьки, рідні. Та волонтерську справу вони не покидають, бо знають, що десь там, на фронті, в окопах їхньої допомоги чекають вояки. 
“Пошта” довідалася, як львівським волонтеркам вдається знаходити сили на постійну роботу та в чому їхня віддушина?

Помолитися у неділю в церкві

У волонтерки та співкоординатора Центру забезпечення військових Народної Самооборони Львівщини Ірини Яремко у тижні лиш один вихідний – неділя. Решту часу вона проводить у штабі. А там роботи, як кажуть, до вибору, до кольору. Буває, вишикуються черги військових. Їх і одягнути треба, і взути. А ввечері пакує посилки на схід. Буває, що у штаб приходять й люди напідпитку, верзуть усіляку дурню… 
“Доводиться давати тому раду. Кажу, що п’яним тут не місце, прошу покинути приміщення. А так, із хлопцями, раду даємо легко та спокійно. Після робочого тижня відновлюю сили, коли у неділю до церкви піду. Це найкращий релакс, – розповідає “Пошті” Ірина Яремко. – Минулої суботи мене дівчата відпустили додому, тож у мене аж два дні не було у штабі. І вже відчувала таку легку “ломку”. В понеділок на “роботу” бігла стрімголов. Відчуваю, що тут живу”. 

Читайте також
“Хочу забути слово “війна”. Ірина Яремко, співкоординатор Центру забезпечення військових Народної Самооборони Львівщини, – про волонтерство, добрі серця і чому держава не забезпечує бійців необхідними речами
Співрозмовниця пригадує, що колись любила прогулятися Львовом як турист, наодинці сісти у кав’ярні випити філіжанку кави, помилуватися містом. 
“Зараз не уявляю, як це можна витрачати час на такі справи. Тепер відчуваю дискомфорт, для мене це стало незвично, навіть, соромно. Відчуваю, волонтерство мене змінило”, – каже Ірина Яремко. 
Жінка певна: “заразити” когось волонтерством важко. “Якщо людина не має душевного потягу – не заставиш волонтерувати. Тут треба або хоч раз спробувати побути волонтером, або почути нагальну потребу в тому. До прикладу, коли на фронті хтось із рідних, знайомих, близьких. Маю фірму, і своїх працівників запрошувала до волонтерства, мовляв, маєте вільний час у січні – приходьте. На жаль, не відгукнулись, навіть соромно говорити. Але змушувати людей не можу”, – зазначила Ірина Яремко. 

Релакс у колі друзів-волонтерів

А для когось волонтерство, у деякій мірі, невід’ємне від відпочинку. Так, організатор волонтерського руху “Hand made по-львівськи” Світлана Божко розповіла “Пошті”, що для неї найкращий відпочинок – це недільні збірки грошей біля пам’ятника королю Данилу. 
фото: Костянтин Ковалишин
“Щонеділі волонтери нашої групи проводять збірки у центрі. Це також волонтерство, але у нас воно переросло вже у щось більше. Зустрітися, порозмовляти – це справжнє задоволення для мене. Тих три-чотири години проводимо разом, і здається, що такі збірки більше для себе проводимо ніж задля збору грошей”, – розповідає Світлана Божко.
А щоби зменшити вплив стресових новин, волонтерка каже, що стала менше читати новин та дивитися телебачення. 
“Нещодавно організувала фотосесію для наших волонтерів. Ми фотографувалися на календар. Це для нас така віддушина була! Побачили у мережі фото відомих жінок в українських костюмах. Тоді зрозуміли, що також хочемо фотографуватися, але вже із нашою продукцією, що виробляємо у “Hand made”. Сюжет  придумала я, як “креативний директор”. 
Знайшли фотографа. Він нас безкоштовно у студії своїй фотографував, мовляв, це на добру справу. Календарі продаватимемо, а виручені кошти підуть на допомогу військовим. Сам процес настільки підняв настрій, це була класна ідея. Потрібно буде ще щось придумати. Нам важко зібратися разом, оскільки працюємо порізно, але задля спільної справи”, – каже волонтерка.
Треба нормально спати та харчуватися. Коли людина добре спить, п’є багато рідини, нормально харчується – підкріплює свою тілесну основу
Уже затвердили обкладинку календаря та відправили його у друк. Наступного тижня він буде у продажу. “Цю ідею втілюємо за гроші волонтерів, а не за кошти, зібрані для військових. Наразі надрукуємо 300 примірників і шукатимемо спонсора, аби додрукувати календар, якщо буде попит”, – резюмує Світлана Божко. 

Гумор у поміч

Інколи волонтерам не вдається відпочивати, оскільки після роботи у штабі, на збірках чи на складах жінок чекають ще й хатні справи. 
“В мене практично немає часу відпочивати. Я постійно з дитиною. І коли мені кудись треба йти, то беру зі собою синочка: на полігон, на пошту, на склад, і вдома знову з дитиною. І так по колу, з дня у день”, – розповіла “Пошті” громадська активістка та волонтер руху “Допоможи фронту” Люба Возняк.
Психолог, координатор кризової психологічної служби у Львові Оксана Наконечна каже, що постійне перебування у напрузі може призвести до емоційного та фізичного виснаження. 
Аби набратися сил, раджу поїхати на природу чи просто погуляти, відволіктисяся
“Передусім, коли приходите додому, раджу не читати новини в інтернеті, не дивитися ТV. Адже це чергова порція стресової інформації, яка йде з медіа. Також потрібно слідкувати за своїм сном та раціоном. Усі розуміють, що треба нормально спати, харчуватися, та в умовах стресу на це потрібно звертати подвійну увагу. Коли людина добре спить, п’є багато рідини, нормально харчується – підкріплює свою тілесну основу. Коли людина відпочине, тоді психіка має на чому базуватися”, – каже Оксана Наконечна.
Робота з ранку і до світанку та ще й у вихідні абсолютно не прийнятна. Це потрібно зрозуміти кожному волонтерові, бо вони працюють на виснаження. 

Читайте також
“Випробувань у житті багато, але чи готові ми їх прийняти?.. Готові!” Оксана Наконечна, координатор Психологічної кризової служби, – про військових, терапію, спиртне, де шукати психічний ресурс і чому варто мати життєву філософію
“Відтак через кілька тижнів-місяців з них не буде жодної користі, вони “згорять” і тоді вже не допоможуть нікому. Якщо хочуть довго бути у формі та допомагати іншим, треба доглядати за собою – це аксіома. Два вихідні дні у тижні придумали ж не просто так. Аби набратися сил, раджу поїхати на природу чи просто погуляти, відволіктися. Потрібно переключити свою діяльність на інше, щоби не було одноманітності”, – розповідає психолог. 
Жінка також волонтерка, тож аби відновити свої сили, радить зайнятися улюбленою справою. 
“Мені допомагає гумор. Дуже люблю в інтернеті читати гумористичні блоги. У стресових ситуаціях сміх абстрагує, розряджає, коли трохи посміятися – спадає напруга. Якщо хтось має бажання малювати, не обов’язково професійно, також раджу таким чином відволіктися. Так би мовити, викинути емоції на папір. Спілкування з колегами за келихом доброго вина, треба говорити на інші, відсторонені від війни, теми”, – певна Оксана Наконечна.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4840 / 1.62MB / SQL:{query_count}