Гільєрмо Дель Торо, режисер, про жахи, Голлівуд та фашизм

Гільєрмо Дель Торо, мексиканець, що здебільшого працює в Голлівуді, якнайкраще втілює ту тенденцію у світовому кіно, яку можна назвати: "Режисура з двома обличчями".

Все більше і більше розвивається межа між артхаузом та майнстрімом, і часто-густо просто із червоної каннської доріжки автори картин потрапляють в палкі обійми "Оскара". Або щойно завершивши "13 друзів Оушена", як Стівен Содерберг знімає майже п'ятигодинного "Че" іспанською мовою. І це в той час, коли мексиканці Куарон та Ґонсалес Іньяріту успішно штурмують англомовне кіно і давно вже стали бажаними гостями як у Каннах чи Венеції, так і в Лос-Анджелесі. І Дель Торо, органічно поєднуючи "Хелбоя", сиквел якого сьогодні виходить на львівські екрани ("Кінопалац"), із завершенням трилогії про Громадянську війну в Іспанії, продюсерами якої виступають брати Альмодовари, та зйомками "Гоббіта"  опинився на самому піку моди.

deltorofilms.com

Гільєрмо Дель Торо народився в Мексиці 09.10. 1964 року. Виховувала його бабуся, ультраконсервативна католичка. Свій перший фільм він зняв у 8 років. У 1992 році знімає перший повнометражний фільм "Хронос". Головні роботи в кіно: "Мутанти", "Хребет диявола", "Блейд-2", "Лабіринт Фавна", "Хелбой 2. Золота армія". Зараз планує знімати "Гоббіта".

Поспілкуватися із режисером вдалося тоді, коли у конкурсі Каннського фестивалю опинився "Лабіринт Фавна", згодом номінований і на "Оскара":

-  "Лабіринт Фавна" можна назвати фільмом жахів, як і попередню картину трилогії "Хребет диявола". Вас не дивує, що картина так званого "низького жанру" опинилася в головному конкурсі Канн?

- Я думаю, що це закономірно. Це повернення до початків кіно, яке починалось із жахів: Мельєс, Мурнау, Ланг.. Зрештою, і "Франкенштейн" Джеймса Вейла задумувався як серйозна драматична картина. Низькими жахи та фантастику почали вважати пізніше, з появою кіно категорії В. І це дуже сумно і несправедливо. Але, здається, все повертається на свої місця.

- Ви припускали, що "Лабіринт Фавна" матиме такий успіх?

- Ні. Але я знаю, що він сподобався людям, які ніколи не дивилися моїх фільмів. Це мене тішить.

- Лабіринт у фільмі має стосунок до лабіринту Борхеса?

- Так, звичайно. Взагалі, у моєму житті Борхес не просто головний письменник, він, напевно, для мене найважливіша постать.

- У титрах "Лабіринту" кілька разів вказано вашого співвітчизника Альфонсо Куарона. Що саме він зробив?

- Альфонсо - мій найближчий  друг, ми знайомі понад 20 років і приблизно стільки ж працюємо разом. Він не раз допомагав мені розв'язувати фінансові питання, фактично був продюсером і навіть допомагав у монтажі.

- Чому вас, мексиканця, який живе у США, так цікавить тема Громадянської війни в Іспанії?

- Ця тема важлива для усього світу. І насамперед через рух опору, через його трагічну долю, адже союзники фактично "здали" цих людей фашистам. Парадокс, але війна сприяла мексиканському культурному розвитку, адже саме до Мексики втікали республіканці. Не забудьте, саме там працював і Бунюель, і ті, кого я й досі вважаю своїми учителями. А ще мені цікаво розбиратися із фашистською естетикою, із цим, чому ця ідеологія була і залишається такою спокусливою для багатьох людей.

- Чому саме зараз жанр хоррору переживає ренесанс?

- Думаю тому, що наш час дуже непевний, жорстокий. Нам потрібна втеча від реальності, віддушина для наших страхів.

- Правда, що ви з дитинства дивилися фільми жахів? Вас це травмувало?

- Ні. Хоча я впевнений, що такі фільми дітям дивитися все ж таки не варто.

- А ваші діти дивляться ваші фільми?

- "Хелбоя". Це ж - дитяче кіно.