Російський фільм “Ми з майбутнього-2” може не потрапити в український прокат. Проте офіційного рішення ще не ухвалили

18 лютого на російських та українських ек­ранах має з'явитися стріч­ка "Ми з майбутнього­2". Її сюжет дуже простий: герої з нашого часу зібралися разом, щоб побавитися у реконструкцію битви під Бродами. Дивним чином вони переміщаються у 1944 рік і потрапляють до рук воїнів УПА.

Ще напередодні нового року кінокритик та експерт комісії Міністерства культури та туризму з питань публічного демонстрування кіно й відеофільмів Ярослав Підгора­Гвяздовський у часописі "Дзеркало тижня" порушив питання українського прокату стрічки, адже він вважає, що стрічка пропагує фашизм і неофашизм, а також розпалює національну ворожнечу. Тож, на його думку, варто заборонити фільм для показу в Україні.

Особливе занепокоєння, зокрема, викликає сцена, де загін УПА під проводом героя (цього разу сина Богдана Ступки - Остапа) позвірячому розстрілює мирне населення. Рекламні трейлери стрічки, які вже з'явилися в Інтернеті, містять саме цей епізод, від якого на всі боки летять бризки крові та показана жорстокість повстанців. І все це щироким планом.

Як і перша картина, стрічка знята за державні гроші, і хоча нібито позиціонує себе як фантастично­пригодницька,насправді має сильний і легко прочитуваний великодержавницький підтекст.

З думкою Підгори­Гвяздовського погоджується й інший член експертної комісії, кінознавець Олександр Шпилюк. "Стрічка "Ми з майбутнього­2" є цілком у контексті того, що загалом відбувається у російському кінематографі. Це патріотичне кіно, де акцентується головна роль росіян у всьому, що відбувається. У скандальній сцені з Остапом Ступкою, про яку найбільше говорять, четверо героїв - двоє росіян і двоє українців - потрапляють до рук загону УПА. Росіян відразу кидають до пивниці, а українцям пропонують їх розстріляти. Ті, сучасні українські хлопці, звичайно, відмовляються. Тоді вояки УПА розстрілюють мирне населення і кажуть героям: тепер ваше завдання стало легшим, адже українців більше немає і треба розстріляти тільки росіян, - розповів "Пошті" Олександр Шпилюк.

- Крім цієї сцени, яка теоретично могла відбуватися під час війни, вкрай неприємним є загальний настрій фільму. Наприклад, від початку картини росіяни є однозначно позитивними персонажами, а українці - не дуже. Згодом, під впливом росіян вони стають позитивними і починають розмовляти російською. До того ж, коли всі герої на початку фільму лише планують реконструкцію битви під Бродами, українців відразу одягають у нацистську форму. Хоча прямих принижень немає, проте загальне відчуття від картини залишається таким, що українці - заблудлі молодші брати, яких треба виправляти й виховувати. Я вважаю, що така позиція може образити деякі верстви населення України. Проте, - наголошує експерт, - ми бачили лише робочий матеріал із чорновим звуком та блакитним екраном замість спецефектів. Офіційного перегляду ще не було. Тож я можу говорити лише попередньо".

Ці слова Олександра Шпилюка підтвердила "Пошті" і голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль: "Продюсер картини привіз лише чорновий матеріал. 11 січня він мав надати остаточну версію картини. Проте її не надали. Так само і офіційний дистриб'ютор картини, компанія "Синергія", ще не подавала заявки на видачу прокатного посвідчення. Робочий матеріал бачили п'ять експертів. Двоє з них - режисер та кінознавець Людмила Серебрянікова, а також член НСК Юрій Рипенко - вважають, що фільм можна показувати в Україні (останній мотивує таке рішення тим, що сприймає фільм як пародію через його низьку художню якість, - "Пошта"). Троє - кінознавці Олександ Шпилюк, Ярослав Підгора­Гвяздовський та проректор Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка­Карого, член Національної спілки кінематографістів України Микола Слободян - висловилися проти. Варто зауважити, що всі вони - люди незаангажовані. Зокрема, пан Шпилюк - відбірник міжнародних кінофестивалів, неодноразово був членом журі фестивалів високого рівня, є людиною, відомою не лише в українських, але і в європейських кіноколах. Проте загалом експертів є 19, і яким буде їхнє рішення, я не знаю. Ми радилися також у Держслужбі кінематографії і вирішили: якщо картину будуть просувати офіційно, то ми готові на це реагувати. Це буде або протест, або подання до суду, але є речі, яких дозволяти не можна".

Щоправда, для того, щоб експертна рада Міністерства культури та туризму України винесла якесь рішення, стрічка має бути подана на розгляд цієї експертної ради, експерти якої мають або надати прокатне посвідчення або відмовити дистриб'юторам у його видачі. Як зазначали й експерти, і голова служби кінематографії, такого подання, втім, не було. Дистриб'ютор, компанія "Синергія", від коментарів відмовився, але на її офіційному сайті прем'єра стрічки анонсована на 18 лютого.

Звичайно, навіть якщо картині "Ми з майбутнього­2" відмовлять у видачі прокатного посвідчення в Україні, після того, як стрічка вийде на російські екрани, вона обов'язково буде викладена в Інтернеті, і всі охочі зможуть її подивитися. Тим більше, що будьякі розмови про заборону значно підігріють інтерес до неї (а надто, що перша частина картини особливого успіху в Україні не мала, тоді як в Росії вона потрапила в топ­десятку прокату і її касові збори становили 8,3 млн доларів США при бюджеті 5 млн дол.). Варто пам'ятати, що офіційний прокат, на відміну від піратських копій з Інтернету, приносить прибуток її дистриб'юторам та творцям. Якщо фільм заборонять показувати в Україні, прокатна компанія, за оцінками експертів, втратить до 500 000 доларів США.

Крім того, негативне рішення експертної комісії стане першим прецедентом заборони фільму через політичні міркування, першою забороною російського фільму і першою забороною через образу національних почуттів українців.

Поки точаться суперечки навколо фільму "Ми з майбутнього­2", голова Державної думи Російської Федерації Боріс Гризлов обурився указом Президента України Віктора Ющенко про вшановування Українських січових стрільців як таким, що є "недружнім кроком" стосовно Росії і "намаганням нав'язати курс на перегляд спільної історії через політичну кон'юнктуру". Але це інша тема.

А тим часом "Ми з майбутнього­2" є далеко не першим і не єдиним фільмом, де принижують національні почуття українців. Зокрема, картина "Тарас Бульба" також, м'яко кажучи, своєрідно трактує українську історію. І що цікаво - до неї теж причетна акторська родина Ступків - сам патріарх Богдан, а також його син Остап.

Дивне сприйняття України, як молодшого брата Росії, притаманне не лише нашому північному сусіду, але і заокеанським друзям. Наприклад, американський фільм "Універсальний солдат3", в якому божевільний чеченський терорист Басаєв захоплює Чорнобильську АЕС, зображує українців слабкою нацією, яка не може захистити ані себе, ані свій ядерний реактор. А те, що чеченці висувають вимоги до уряду України, а не Росії, свідчить про те, що географічна та політична приналежність України і надалі залишається для голлівудських кінематографістів загадкою. Про це свідчить і діалог з блокбастера "2012", де літак АН виявляється російським, і повна геополітична плутанина в одній із серій модного і загалом доброго серіалу "Мислити, як злочинець".

Утім, повертаючись до картини "Ми з майбутнього­2", варто зауважити, що він більше як за місяць до свого ймовірного виходу на екрани вже спричинився до жорстких антиукраїнських та антиросійських коментарів на численних інтернет­форумах.

Що стосується безпосередніх учасників картини, то український актор Остап Ступка наголошує, що готової стрічки не бачив, проте сценарій не викликав у нього жодного занепокоєння. Натомість російський актор Ігор Петренко, виконавець однієї із головних ролей, в одному з інтерв'ю сказав: "Це буде непроста, державна історія, де виникає проблема взаємин з Україною. Боюся, після виходу картини "Ми з майбутнього­2" в Україні остаточно заборонять російську мову". Проте варто зауважити, що наразі в Україні навіть про офіційну заборону картини ще не йдеться.