У "Фотовернісажі" на Банківській у Львові відкрилася виставка світлин "Мій Львів" двох молодих фотографів­аматорів Володимира Молюха та Олександра Струкова. Хтось міг би сказати: зважаючи, що ця виставка для обох хлопців - перша, назву могли би підібрати більш претензійну. Але Володя Молюх та Сашко Струков цього не зробили навмисно. Бо й справді, на перший погляд узвичаєний вираз "Мій Львів" має дійсно глибокий сенс. Адже образ міста - це не тільки те, що було чи є, а те, що кожен з нас бачить, чує, що його вражає. Деталі, з яких для кожного складається саме його Львів, легенди і люди.

Для Володимира Молюха - це часто погляд на місто крізь скло, забризкане дощем чи осяяне сонцем, це підловлені у певний момент свого життя львів'яни, це тихий неголосний ритм львівських буднів. Олександр Струков, натомість, найбільше любить рідне місто у світлі нічних вогнів, коли світлові ефекти перетворюють звичні урбаністичні пейзажі у щось незнайоме, хоча і розриті дороги, ями та калюжі на львівських вулицях (які так старанно намагаємося обминути, поспішаючи на роботу) за світлого дня - також те, без чого Львів цей фотограф не уявляє.

Як розповіли хлопці "Пошті", свого часу захопившись фотографуванням і відтоді ставши постійними учасниками спеціальних щотижневих зустрічей любителів фотосправи за участі визнаних фотомитців Олексія Іутіна, Зіновія Підперигори та інших (на яких кожен з молодих показував, що йому вдалося відзняти, слухав на свою адресу конструктивну критику й подекуди похвалу тощо), обидва фотографи не мають амбіцій поставити глядача на коліна. Працюючи із фототехнікою передовсім для власного задоволення, програміст за фахом Сашко Струков та ветеринар (що перекваліфікувався у працівника арт­салону "Сливка") Володя Молюх просто поділилися з нами "маленькими моментами із життя міста, які, на їхню думку, вартувало б запам'ятати. Цих 28 моментів. І, можливо, львівська міська палітра когось із нас стане багатшою!