“Для мене вірші – це уроки любові до світу”
Катерина Калитко зустрілась із львів’янами в рамках Місяця авторських читань. Говорили про поезію, любов і війну та нову збірку
фото: Віталій Грабар, Фотоагентство LUFA
У Львові триває найбільший транскордонний літературний фестиваль Центральної Європи – Місяць авторських читань. Днями до “Дзиґи” завітала українська поетеса, перекладачка та авторка прозових текстів – Катерина Калитко. Її вірші – унікальне явище в українській літературі. Поетичний вечір авторка розпочала із шаблі. Не дивно, що саме шабля змальована на офіційній сторінці лірика. Для чого тендітній жінці зброя, Катерина Калитко відповідає трохи жартома – “очевидно для того, щоб боротися із літерами”. Простежити, хто ж переміг у двобої можна, прочитавши одну з поезій авторки. Її вірші пересипані неологізмами та художніми засобами – метафорами, епітетами, що дивує читача та змушує подивитися на проблему з іншого боку. Великий виклик, пояснює Катерина Калитко, перед автором – працювати з мовою роду та з тим матеріалом, який вже є. Якщо приймаєш цей виклик – то отримуєш маленьку перемогу над собою.
Поезія Катерини Калитко має особливий стиль, впізнаваний з першого рядка. Вона прониклива, торкається душі та доносить закодований зміст.
“Мої вірші безумовно зболені. Часто кажуть, що вони чорні, темні. Але для мене вірші – це уроки любові до світу, – розповідає Катерина Калитко. – І вони не даються легко нікому. Коли ти намагаєшся робити щось щиро, тобі завжди боляче. Обдираєш шкіру, падаєш, збиваєш коліна, лікті. Якщо таки встаєш і продовжуєш іти, то тобі хоч болить, але воно того варте”.
Поетична творчість Катерини Калитко хоч і є саморефлексією, містить пережиття моментів. Зокрема, останні вірші мають прив’язку до подій на сході України. Авторка визнає, що уникає деталізації моменту, ключових точок відліку. Натомість вона користується універсальними моделями для опису явищ. Чому?
“Найважливіше сказати про суть того, що сталося. В такий спосіб, щоб це було зрозуміло максимальній кількості людей в якихось універсальних категоріях. – пояснює Катерина Калитко, – Це те, що ми називаємо архетипальними знаннями. Можливо, саме це було моєю внутрішньою потребою озвучення цих подій”.
Остання книга поезій Катерини Калитко вийшла ще у 2014 році. За її плечима шість поетичних збірок та одна книжка малої прози – “М.істерія”. Насолодитися ж новими віршами авторки український читач зможе, найімовірніше, наприкінці цього року. Поетеса привідхиляє завісу – у новій книжці переплетено дві головні теми – любов і війна. За її словами, рукопис уже у видавництві, коли ж його надрукують – питання лише часу.
Катерина Калитко народилася у 1982 році в м. Вінниця. Поетеса, перекладачка з балканських мов, авторка прозових творів та поетичних збірок “Посібник зі створення світу” (1999), “Сьогоднішнє завтрашнє” (2001), “Портретування асфальту” (2004), “Діалоги з Одіссеєм” (2005), “Сезон штормів” (2013), “Катівня. Виноградник. Дім” (2014) та книжки малої прози “М.істерія” (2007). Лауреатка літконкурсу “Гранослов” (1999), володарка премії “Привітання життя” імені Богдана-Ігоря Антонича (2001), лауреатка конкурсу видавництва “Смолоcкип” (2003), відзначена подільською літературно-мистецькою премією “Кришталева вишня” (2000). Твори перекладалися англійською, російською, польською, німецькою, вірменською та на іврит. Досліджує та перекладає сучасну літературу Боснії і Герцеговини. Мешкає у Вінниці та в Сараєві.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
