Усіх опитуваних людей поділили на групи читачів – не за віком, статтю чи освітою, а за відмінностями у читацькій поведінці. І от які результати отримали дослідники. 

Представники першої групи (29,4%) мають найрозвиненішу читацьку навичку: вони читають цілеспрямовано, довго, вдумливо і систематично, однак, тяжіють до читання вузького переліку типів текстів.

Представники другої групи (17,4%) читають рідко, лише окремі види текстів і нетривало, однак, у цій групі вищі за середні показники вдумливого та нефрагментарного читання.

Представники третьої групи (13%) читають малу кількість типів текстів, найфрагментарніше, найменш тривало і найменш вдумливо, але систематично. Лише 27,3% представників цієї групи читають художню літературу.

Четверта група (40,2%) відрізняється, насамперед, читанням текстів різних типів. Представники цієї групи читають вдумливо, хоча несистематично і нетривало, поєднують практики як фрагментарного, так і цілісного читання.

1. Заохочення змістовних подій, цікавих оглядів літератури, обговорення соціальних, історичних, світоглядних паралелей, описаних у літературі із ситуацією читачів, створення яскравих та водночас змістовних аудіо- “трейлерів” про книжку.

2. Видання книжок для вузького сегменту вимогливих читачів, випередження видавництвами запитів читачів замість відтворення лише масових запитів (допоміжним у цьому може стати розподіл читачів на групи за рівнем розвитку читацької навички, представлений у цьому дослідженні).

3. Окрім державної політики, родина, школа, медіа, церква та громадські ініціативи можуть впливати на покращення стану освіти та культури, відстоювати неприпустимість примусу та надмірного переконування у потрібності читання, натомість розвивати бажання читати у дітей, молоді та професійних груп; важливо уникати будь-яких спроб нав’язування, викликання відчуття вини чи примусу, штучності та зверхності стосовно будь-якого читача.

4. Промоція різних способів отримання якісних текстів (від обміну і ознайомлення до купівлі, а не навпаки).

---

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Опитування "Пошти" "Читачами стають змалечку"
Які книжки рекомендуєте читати дітям, аби прищепити їм любов до читання?

---

5. Переосмислення ролі книгарні – від пункту купівлі книги до простору вибору книги (більша увага до продавців і консультантів як помічників у виборі книги), купівля книги має бути дуже приємним процесом, атмосфера книгарні має бути вільною і затишною, такою, де людині хочеться бути.

6. Вимога здійснювати промоцію кожної нової книги у поєднанні чи у контексті важливості читання взагалі (таким чином можна зменшувати промоційні витрати на соціально важливу рекламу і збільшувати інформаційне тло теми читання).

7. Одним із напрямів роботи може стати допомога батькам у мистецтві “продати” книжку дитині; наприклад, пояснити, що відчуває дитина, як вона сприймає інформацію у різному віці, скільки може тримати увагу; важливо врахувати, що батьки можуть не знати основ педагогіки та розгубитися у вирі інформації і “порад”, які можна знайти нашвидкуруч.

– Чи впливають презентації та іншого типу заходи на продажі книжок  – однозначно відповісти не можемо.

Це залежить від книжки – її автора, теми, ціни. Якщо книжка має добре купуватись (наприклад, якщо її автор – відомий письменник або якщо тема книжки – суперактуальна, як-от зараз спостерігаємо великий попит на книжки про Майдан), то презентація ще більше сприяє купованості книжки, адже зустріч із автором, а також можливість отримати автограф надихають читачів придбати книжку. Якщо ж книжка не мала добре продаватись, то одна-дві презентації навряд чи підвищать продажі. Є чимало книжок, які роками не сходять з топових позицій, і ці книжки жодного разу не були презентовані. Наприклад, роман Рея Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”. Або “300 поезій” Ліни Костенко – її теж не презентували. Мирослава Дочинця ми запросили виступити вже тоді, коли його книжки кілька років не опускались нижче третьої позиції в топі.

Книжкові заходи – це добрий інформаційний привід: якщо книжка була презентована, якщо її назва “прозвучала” в анонсах, то про неї більше знають і можуть прийти її купити. Але якщо про книжку було розказано в соцмережах, то ефект приблизно той самий – про неї дізнаються і більш охоче купують. 

Я би сказала, що книжкові заходи більше потрібні для того, що звуть творенням сенсів. Розмови з авторами, літературознавцями, істориками, іншими фахівцями, поглиблення знань про книжки і про світ, описаний у них, а отже, й про світ загалом довкола книжок, – дуже важливі у принципі, але радше на перспективу. Виховання любові до читання – це кропітка праця, любов і смак формуються роками, зокрема завдяки книжковим заходам.

– За останні два місяці у нас найкраще продається нова книжка Андрія Любки “Спати з жінками”. Думаю, це зумовлено передусім назвою книжки, яка відразу привертає увагу навіть у читачів, далеких від літератури. Не применшуючи художньої вартості тексту зазначу, що не менш важливою в цьому випадку є сама постать автора, його харизма і популярність. 

На другому місці – “Лексикон інтимних міст” Юрія Андруховича. Прихильники творчості одного з найпопулярніших українських письменників довго чекали на нову книгу улюбленого автора. Завдяки двом різним форматам видання – подарунковому (у товстій обкладинці) та кишеньковому (у м’якій обкладинці), книжка доступна для широкого кола читачів.

Третьою за рівнем продаваності є “Одної і тої самої” Тараса Прохаська. Його есеїстика – це, безсумнівно, філософсько-реалістичне бачення сучасності крізь призму авторських рефлексій. У цьому контексті не менш важливою є збірка Оксани Забужко “З мапи книг і людей”, яка теж користується чималою популярністю читачів. 

Закриває п’ятірку книг – “Після прози” Юрія Іздрика. Це перша ґрунтовна добірка поетичного доробку автора, котрий відомий читачам передусім як прозаїк.