Яскравою інавгурацією експозиційного простору та конференц-залу Центру міської історії Центрально-Східної Європи стало відкриття виставки "Львів виходить у світ", створеної у Берліні центром "Neue Synagoge - Centrum Judaicum" під гаслом "Де є Львів?". Задум, що виник три роки тому і проявився у потужному мультимедійному проекті, експонованому минулого року в Берліні, продовжив своє існування у просторі Львова, який багатьом співтворцям з родинних чи інших міркувань є близьким. 

Властиво, виставка ознаменувала початок солідної міжнародної конференції "Міська єврейська спадщина та історія Центрально-Східної Європи" - першої такої не лише у Львові, а й в Україні. Як акцентував на відкритті засновник та директор Центру міської історії Центрально-Східної Європи Гаральд Біндер, українці часто застановляються, чому їх має цікавити єврейська історія, адже вони не євреї. Як деінде запитують інше: чому він заснував свій центр в Україні (зокрема, у Львові), адже не має українського коріння.

"Науковця має надихати сам предмет його досліджень, - наголосив пан Біндер. - Навіть якщо хтось цікавиться тільки історією українців, то, здобуваючи знання про інші національні групи, які жили поряд в одному місті чи країні, він не звузить, а тільки розширить свої горизонти".

"Це виставка - навіть не стільки про історію, - говорила один із її кураторів Ірене Штратенверт, - скільки про дух та винахідливість, які були у Львові". У дванадцяти виставкових розділах (а до Львова виставка приїхала у скороченому варіанті), присвячених львівським вокзалу, театрам, кнайпам, книжковому базару, друкарням тощо, йдеться про відомі та невідомі місця, події, людей, завдяки яким Львів здобував собі ту славу, до якої часто апелюємо сьогодні. Властиво, організаторам важило показати місто як таке, де жили різні етнічні групи, які співіснували і культури яких переплітались.

Сучасники є зобов'язаними поєднувати знання історії (де, на жаль, не все було гладко) та думки про майбутнє, акцентували промовці. І саме у цьому ракурсі, подія, про яку мова, - важлива. Тим паче для Львова, який не так давно дозволив собі відкрити неподалік руїн синагоги "Золота Роза"  "Галицьку жидівську кнайпу", назвавши цей заклад таким, "що виходить за межі несмаку та тривіалізації і є у своїх деталях образливим для євреїв". Пан Біндер чимало й емоційно говорив про те, що дійсно відкрите для світу місто таких речей собі дозволяти не мало б.

Зрештою, зустріч у Львові багатьох фахівців єврейської історії для цього й організована, аби почути один одного та вигранити наявні проблеми. Однак присутні на відкритті історики в кулуарних бесідах сподівались - позитиву усе ж буде більше.