Самодостатніми, емансипованими, забіякуватими - такими зараз бачить  своїх маґодз (як називали на Поділлі ля­льок, зроблених  мамою чи бабцею для дитини з того, що було під рукою) львівська художниця Інна Івасюк, яка нині у супроводі пленерного живопису художника із Франківська Василя Красьохи  презентує їх в арт-галереї "Сливка".

Йдеться про маґодз, що їх художниця уже показувала у рамках недавнього Львівського тижня моди, спеціально створивши для моделей, які виносили ляльок на подіум, відповідні сукні. До речі, під час цього фестивалю його організатор Петро Нестеренко-Ланько жартував, що, саме попередньо отримавши у подарунок ляльку Інни Івасюк, до Львова на Тиждень моди погодився приїхати В'ячеслав Зайцев.

Маґодзи, виставлені у "Сливці", мають іще одну особливість - вони готові до експериментів, наприклад, із зачісками, що художниця використала, не відкладаючи на потім. Більш прогресивні, ніж ті ляльки, які Інна Івасюк виставляла для огляду ще кілька років тому, оригінальні, експоновані у "Сливці" маґодзи все ж не розгубили свого яскравого зв'язку із традицією та національним колоритом.

"А втрата цього зв'язку не входить до моїх планів, - ділиться думками із "Поштою" Інна Івасюк. - Інша справа, що час на моїх маґодз також впливає. Вони стають свавільнішими й органічнішими для тих координат, у яких існує сучасна людина. Хоча, скажімо, для мене чи не найдорожчою є одна із перших моїх маґодз "Настрій" - зшита нашвидкуруч лялька із двома обличчями, де одне тішиться, а інше сумує. Можливо, через те, що мені й самій притаманна настроєва мінливість. Терези за гороскопом, я важко тримаю рівновагу, а ще - постійно в пошуку, часто будучи невдоволеною тим, що зробила".

Хоча, швидше за все, це невдоволення маґодз стосується якнайменше. Принаймні художниця зізналася, що ще жодна із експонованих нею ляльок її внутрішньо не роздратувала.

А щодо живопису Василя Красьохи, то мова йде про митця, який обрав для себе місце поза кон'юнктурою. Як пише про нього мистецтвознавець Віктор Мельник, обдарування цього творця уникнуло надмірностей - і екстравагантного формалізму, і консервативної завченості художніх засобів. Володіючи простими, але дуже класичними речами: школою, працездатністю, чутливістю й відкритістю до світу - автор не жде від глядача надмірного захоплення собою. Однак його справжність підкуповує і є успішною.