Юлія Тимошенко разом із очолюваним нею урядом вирішили піти на безпрецедентний (принаймні за всі роки незалежності) крок. Вона вирішила наблизити умови життя кабмінівських чиновників до побуту пересічного українця. Ні, про зменшення астрономічних чиновницьких окладів наразі не йдеться. Але відчути, як нам ведеться тут, унизу, посадовці певною мірою зможуть. Перебуваючи на своєму робочому місці.

Марічка Ільїна

Секретар Львівської міськради Володимир Квурт при облаш­туванні свого службового кабінету надав перевагу старовинним меблям

Окрім  обмежень на купівлю за державний кошт дорогих авто (див. минуле число "Пошти"), уряд пішов і на іншу "револю­ційну" новацію - заборону купівлі дорогих меблів у робочі кабінети посадовців різного рангу. Зокрема, на ці потреби тепер дозволено витрачати не більше... як 6,5 тисячі гривень - майже уп'ятеро менше, ніж досі. Тож, згідно з постановою, у службовому кабінеті не повинно бути шкіряних диванів, килимів.

Те, що наші урядники звикли жити на  "широку ногу", особливо облаштовуючи свої службові кабінети, не є таємницею. Тут можна навіть простежити певні модні тенденції. До прикладу, у Львівській обласній податковій часів Медведчука-молодшого характерним атрибутом кабінету начальника був акваріум. Причому розмір "рибного басейну" залежав від посади власника кабінету. Що вона вища, то розміри акваріума більші...

А  ще у кабінетах чиновників (не тільки податківців, звісно) на полицях шикарних меблевих стінок красувалась гетьманська булава. Зазвичай з кольорового скла чи схожого матеріалу.

Утім, що там акваріуми та булави. Справжня гордість самозакоханого чиновника - меблі - найсучасніші, найкомфортніші, найдорожчі. Й бажано не вітчизняного виробництва. Куди там майстрові Гамбсу з його нещасними 12 стільцями. Щоправда, й тут була сувора рангова субординація. Чинна донедавна постанова (ще з 2001 року) дозволяла міністрам та керівникові Секретаріату Президента витрачати на меблеві комплекти до 30 тис. грн. Хоча обмеження було паперовим.

Наприклад, минулого року тільки на один вбудований меблевий гарнітур для першої приймальні прем'єр-міністра витрачено майже 300 тисяч гривень. Янукович, правда, вже давно пішов, але й від нової очільниці Кабміну про повернення  до "меблевої справедливості" у згаданій приймальні щось не чути. Логіка проста: нинішня постанова - добре, та знищувати набуте попередниками теж не слід. Те саме стосується й облаштування камінного залу в будівлі для прийомів урядових делегацій, на який витратили 72 тис. грн. Справді, не мерзнути ж поважним кабмінівським гостям.

Не пасе задніх у меблевих "змаганнях" й наша Верховна Рада, закуповуючи їх щорічно на 2 млн. грн. Не відмовляє собі у дорогих меблях й Секретаріат Президента. Щоправда, назвати "меблеві" суми ми, на жаль, не зможемо. Про витрати на свої потреби, як, зрештою, про все інше, він ніколи не звітує.

Окрім столичних високопосадовців, нинішня постанова Кабміну "підрізала крильця" (принаймні будемо на це сподіватись) й регіональним керівникам. Раніше Кабмін виділяв губернаторам та мерам 18 тис. грн на придбання меблів у службові кабінети. Відтепер же місцевим посадовцям доведеться обмежитися утричі меншою сумою. Зрівняли градоначальників та простих міністрів.

Загалом,  попри всі спроби "перейнятися проблемами простого люду", наш рідний Кабмін і надалі влітає нам у копійчину. Уряд Януковича минулого року витратив на свої потреби 261 млн грн. Згідно з бюджетом, на цей рік на обслуговування діяльності Юлії Володимирівни та її колег по Кабміну закладено майже 133 млн грн. На організаційне, інформаційне, аналітичне й матеріально-технічне забезпечення - 248 млн грн. Разом - річний бюджет середнього міста з кількома сотнями тисяч мешканців.  Це  не враховуючи (про що окрема розмова ) забезпечення  ефективної діяльності та відпочинку народних обранців. А ми тут про якісь меблі...