Без допомоги Міжнародного валютного фонду її не подолати

Світова фінансова криза, певно, посприяє втіленню у життя заповітної мрії Віктора Ющенка - подальшої інтеграції до європейської спільноти. Що­правда, про негайний вступ до Євросоюзу наразі не йдеться. Але те, що до світового фінансового корабля ми чіпляємося з ентузіазмом потопельника - факт.

Разом з першими ознаками рецесії виникли проблеми із обслуговуванням у наступному році зовнішніх зобов'язань держави. При тому, що левова частка зовнішніх зобов'язань припадає не на державний, а на корпоративний сектор.

До 20 їх відсотків треба покрити у найближчі 12 - 14 місяців (до речі, населення напозичало валюти на 120(!) млрд дол.).

На думку Президента, щоб у нас все було добре, слід, по-перше, визначитися, як мінімізувати вплив зовнішніх чинників на національну економіку, щоб не  допустити глибокої рецесії. Вибір тут, на думку В. Ющенка, широкий: починаючи від рефінансування банків і закінчуючи фіскальною і тарифною політикою.

По-друге, треба замінити наявну по­літику видатків, зробивши її жорсткішою. Але досягнуті стандарти заробітної плати та пенсій треба зберегти.

Третій "президентський" блок питань, які треба негайно вирішувати, - обслуговування зовнішніх боргів. Цьогоріч банківський сектор повинен обслужити 4,3 млрд дол. запозичень. Інші сектори - 3,4 млрд. Міжфірмовий борг - ще 1,1 млрд. Таким чином, загальна сума боргових зобов'язань поточного року - 8,8 млрд дол.

Треба врахувати й від'ємне торговельне сальдо, яке Президент, враховуючи темпи його зростання, спрогнозував на наступний рік у 15 млрд дол.

Тож, щоб упоратися з цим, країні треба або пролонгувати грошові зобов'язання, або ж перекредитувати чи надати комерційним банкам державні позики. Наприклад, гроші з кредиту МВФ можна використати для обслуговування корпоративних зобов'язань, рефінансування банківської системи та стабілізації валютного курсу. Тобто позакривати ними ледь не всі дірки у решеті вітчизняної економіки...