Чи легко “вступити”… у перший клас?!
Незважаючи на заборону Міносвіти, престижні школи й далі тестують першачків
фото: архів
Виявляється, стати першокласником не так просто. Принаймні якщо йдеться про спеціалізовані школи з посиленим вивченням англійської мови чи інших предметів. Тож батьки, які хочуть, щоб їхня дитина навчалася у спеціалізованому навчальному закладі, наперед записують своїх синів і дочок на тестування у різні школи. Але й у популярних загальноосвітніх закладах, всупереч забороні Міносвіти, перевіряють знання дітей!
“Наша дитина на співбесіді тягнула білет, в якому було приблизно чотири блоки завдань і десятки запитань до них. Хоч питання не були складними, здебільшого на логічне мислення чи на уважність, дитина розгубилася, бо ж мусила відповідати перед комісією з трьох людей”, – розповідає Ольга, мама майбутнього першокласника.
Зі слів жінки, дитина так розхвилювалася, що плуталася у відповідях. І не вона одна – біля кабінету стояли десятки переляканих майбутніх першачків. “Один хлопчик через хвилювання відповів, що у півня більше лап, ніж у собаки, хоча після тестування сам себе виправив. І таких випадків безліч, адже діти знервовані, не можуть зосередитися”, – веде далі жінка.
| Ще тексти |
| «Частенько батьки хочуть, аби їхні діти навчалися у спеціалізованій школі. Щоб туди потрапити, потрібно пройти співбесіду чи тестування, на яких присутні психолог, логопед та педагог. Як правило, дітям пропонують кілька стандартних тестів. Та варто пам’ятати, що тест – не іспит. Головне - налаштувати дитину на спокій» |
| "Не так страшно, як здається" |
Серед усіх цих запитань є легші, а є й складніші. Та річ не в тім. Як показує практика, маленькі дітки часто губляться перед поважною комісією з кількох дорослих осіб, тому й забувають відповіді на елементарні питання або просто мовчать, бо соромляться. Підтримати дітей на тестуванні можуть батьки. Однак їм самим через хвилювання доводиться пити заспокійливе… “Потрібно пам’ятати, що емоційний стан дитини залежить від батьків. Якщо найдорожчі для неї люди хвилюються, то це хвилювання передається синові чи доньці. Тож перш за все належить самим заспокоїтися”, – радить доцент кафедри психології Львівського національного університету ім. І. Франка, кандидат психологічних наук Лариса Дідковська.
Фахівець запевняє, що треба налаштувати майбутнього школярика на позитив, сказати, що він може проявити свої знання, показати, що вміє. Тоді жодні страхи не перешкоджатимуть йому відповідати на поставлені запитання. “Під час величезного емоційного навантаження, яким можуть бути й вступні тести у перший клас, людина забуває третину своїх знань та навичок. Зрештою, дитина може боятися продемонструвати усе, що знає і вміє. Тому на таких тестуваннях мають бути присутні фахівці, що працюють із дітьми, – психологи, учителі початкових класів”, – каже Лариса Дідковська.
Дитина, яка йде у перший клас, не зобов’язана вміти читати, писати чи рахувати. Всього цього її навчать у школі
А щоб таке тестування дитина сприймала легше, не варто нагнітати ситуацію фразами: “Якщо не вступиш до школи, підеш замітати вулиці”. Зрештою, якщо вона й не пройде конкурсного відбору у вибрану батьками школу, альтернатива у вигляді інших навчальних закладів, часто нічим не гірших, є завжди.
Дитина, яка йде у перший клас, не зобов’язана вміти читати, писати чи рахувати. Всього цього її навчать у школі. “Майбутній школярик повинен знати кольори, геометричні фігури, вміти рахувати до десяти, розрізняти звуки. Фізіологічно дитина готова йти до школи, коли у неї починають випадати молочні зуби. Влаштовувати їй тестування не варто, адже це додатковий стрес. Зі своєї практики можу сказати, що ті діти, які йшли до школи непідготовленими, часто випереджали однолітків, які вміли читати й писати. Кожна дитина – це окрема особистість, тож не можна оцінювати її ще до початку навчання”, – вважає учитель початкових класів Наталія Коцко.
“Від популярності школи не залежить, як дитина вчитиметься”
Олег Березюк, керівник департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, – про зарахування дітей до першого класу.– Прошу сказати, яким є ваше ставлення до вступних тестів для дітей, що йдуть у перший клас?
– Згідно з українським законодавством, вступні завдання для першокласників можуть давати тільки у спеціалізованих школах, гімназіях та ліцеях. Загальноосвітні школи не мають права робити конкурсного відбору! Кожна дитина має право вчитися за територіальним принципом – у школі, що є найближчою. Загалом тестування першачків – річ дуже відносна. Спеціалізовані школи ставлять перед собою завдання брати тих дітей, які мають здібності до вивчення того чи того предмета. Але часто дитина на тестуванні може й не показати усього свого потенціалу…
– На вашу думку, чи обов’язково майбутньому школярикові проходити вступні випробування?
– Я за вступні випробування до гімназії, ліцею, але не до початкової школи. Їх не можна віднести до повноцінної перевірки знань. Часто самі батьки ставляться з пересторогою до того, що їхня дитина йде у перший клас. Найкраще налаштувати її на позитив. Необов’язково муштрувати. Але є й такі мами і тати, котрі водять малюка до репетиторів, готуються до тесту… Вони і собі, і дитині ускладнюють життя.
Звичайно, кожен хоче, щоб його дитина вчилася у найкращій школі, здобувала найкращі знання. Головне не панікувати! Від популярності школи не залежить, як дитина вчитиметься. Це залежить від учителя. А хороший педагог може бути й у звичайній школі.
– Бувають випадки, що дитину не хочуть брати в найближчу школу. Що робити у такому випадку?
– Звісно, кожна школа має свою репутацію. Перед директорами може постати питання, за яким принципом відбирати дітей: за списком – хто перший прийшов, за територіальною приналежністю чи за рівнем знань. Кожен керівник школи хоче набрати найкращих і найрозумніших, адже це якісніші показники навчання та вищий рейтинг навчального закладу. Та вони не завжди відповідають успіху в житті після школи. Тож потрібно давати рівні можливості усім.
Якщо ж керівництво загальноосвітньої школи відмовляється брати дітей за територіальним принципом, потрібно звернутися до районного відділу освіти. Ну і, звичайно, не відкладати подання заяви до першого класу на останній момент.
– Що порадите батькам майбутніх першокласників?
– За освіту дітей відповідають, звісно ж, батьки. Тому обирати школу потрібно не лише за якістю освіти, а й за місцем розташування, зручністю добирання, комфортністю для дитини. Рекомендую батькам не тільки слухати відгуки знайомих, а й самим пройтися по навколишніх школах. Подивитися, в якому стані класи, туалети, їдальні, поспілкуватися з керівництвом, учителями, іншими батьками і таким чином сформувати власну думку.
Не варто казати, що загальноосвітні школи гірші за спеціалізовані. Якщо дитина матиме певні нахили до математики чи до гуманітарних наук, її варто віддати у спеціалізовану школу з п’ятого класу. А якщо налаштовані йти у спеціалізовану школу одразу, підготуйте майбутнього школярика до співбесіди чи тестування!
Розмовляла Вікторія Дворянин
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Найчастіше тестування проводять у спеціалізованих школах. У загальноосвітні повинні приймати усіх без співбесід!
Відверто кажучи, і вчителі, і директори шкіл хочуть, щоб у них вчилися найрозумніші, тому залишають за собою право не брати того чи того учня. Роблять, як зручніше їм, не думаючи про дітей. Хоч дуже важко тестувати дітей, які ще тільки йдуть на навчання. Якби всі ходили в дитячий садок, то можна було б говорити про рівність. Проте у Львові лише дві третини малюків мають змогу відвідувати дошкільні заклади. Інших виховують удома…
Конкурсні випробування можуть проводити для учнів перших класів, які йдуть у спеціалізовані школи, для учнів п’ятих класів, які навчатимуться у гімназіях, і для учнів восьмих-дев’ятих класів, які мають намір вчитися у ліцеях. Якщо йдеться про загальноосвітню школу, то конкурсні випробування неприпустимі! Керівництво школи не має жодного права на їх проведення! Батьки можуть від них відмовитися.
Також гостро постало питання дошкільної підготовки дітей, що йдуть у перший клас. Коли запроваджували навчання із шестирічного віку, мовилося про те, що діти приходитимуть до школи і там бавитимуться. А тепер виглядає так, що дитина повинна знати майже всю таблицю множення, вміти рахувати і додавати в межах ста… Це суттєво вплинуло на те, що батьки стали масово відмовлятися давати шестирічних дітей до школи. Так не повинно бути! Для дитини, що йде у перший клас, бажано знати літери та цифри. Все! Школа не має права вимагати від неї вміння читати чи писати каліграфічним почерком – це вже завдання шкільної програми.