У третьому і четвертому матчах на турнірі українці змогли здолати збірну Туреччини і програти Новій Зеландії 

Мало хто вірив у те, що збірна України зуміє здолати сильну команду Туреччини і для цього було чимало підстав. Волею долі поєдинок українських баскетболістів проти турків на нинішньому чемпіонаті світу в Іспанії мав особливе значення, оскільки виграш у ньому максимально наближав себе до завоювання путівки в другий раунд турніру. 

Як відомо, в попередньому протистоянні з Фінляндією наша збірна зазнала серйозної втрати в особі травмованого капітана Сергія Гладиря, тому її шанси котирувалися значно нижче. Але така вимушена жертва стала шляхом для шахового турецького гамбіту і довела усім, що підопічні Майка Фрателло здатні вирішувати найважливіші завдання навіть в екстремальних умовах.

Якщо дивитися на регалії команд, то фактично українці грали проти чинних віце-чемпіонів світу. Хоча з того моменту, як в 2010 році збірна Туреччини завоювала срібні нагороди світової першості, пройшло чимало часу, і нині турки далекі від зразка колективу, здатного повторити те славне досягнення. Однак наші суперники завжди будуть украй незручною командою для будь-якого суперника, і перемога над ними видатне досягнення. 

Головною зброєю турків є суперзірка – центровий Омер Ашик. Нейтралізація цього баскетболіста практично гарантує перемогу. Але щоб це зробити, слід вибудувати грамотні колективні заслони. На жаль, українці цього зробити не змогли і гравець був королем під обома щитами. Він не лише став кращим снайпером турків, набравши 16 очок, а й зібрав просто вражаючий врожай з 20 підборів. 

Однак на щастя, в українців були інші аргументи. Так вони дозволили Ашику діяти як завгодно, але з іншого боку спробували шукати щастя в бомбардуванні кошика з далекої відстані. І це принесло успіх попри доволі низькому відсотку влучання, який сягнув 32,3%. Ця цифра говорить про те, що лише  один з кожного третього кидка з-за меж дуги потрапляв у кошик. Але цих кидків було 31, майже стільки з середньої дистанції (33). А враховуючи, що дуже часто триочкові спроби ставали двоочковими через заступи, то можна наочно пересвідчитись у тактиці, яку обрав американський тренер українців. 

Загалом, напевно варто подякувати нашим суперникам за одвічно пропоновані неспішні швидкості і головну ставку на Ашика. Адже навіть при цьому підопічні Майка Фрателло примудрялися дозволяти суперникам виводити один одного на вільні кидки. На щастя, дальній приціл у них був геть збитий, інакше поєдинок цілком міг скластися зовсім інакше. Як і раніше, досить “беззубими” виглядали під чужим щитом всі наші “великі” гравці. Особливо Корнієнко. В середині першої чверті він залишився там у гордій самоті, однак настільки нервував, що примудрився промахнутися, а у відповідь прилетіла рідкісна “трійка”. Не краще виглядав і Натяжко. Що ж до Кравцова і Зайцева, то перший з них вдало діяв лише фрагментарно, а другий голосно заявив про себе тільки наприкінці поєдинку. 

До великої перерви головною дійовою особою на паркеті був Ашик, до того часу записав собі в актив 10 очок і 15 підборів. Наші хлопці намагалися зупинити потужного центрового турків за допомогою фолів, але з лінії штрафних той пробивав майже бездоганно. Плюс на нашу користь наприкінці першої і другої чверті раптово прокидався Мішула. Так у першій десятихвилинці, коли за хвилину до завершення наші програвали 8:13, Мішула спершу поклав двоочковий, а згодом зі сиреною влучив з далекої відстані, зрівнявши рахунок. 

У другій половині наші знову дозволили туркам відірватися на п’ять пунктів, але перед сиреною той самий Мішула скоротив відстань до одного очка 24:25 

А ось після великого відпочинку підопічні Майка Фрателло почали грати агресивніше, і незабаром Джетер дальнім кидком і трьома влучаннями зі штрафної лінії забезпечив їм багатообіцяючі “+6”. Але повернувся на майданчик Ашик і за допомогою Прелджіча цей гандикап швидко ліквідував. До речі, згадуючи американського гравця української команди, варто зауважити, що він провів одну з їх гірших ігор у “жовто-синій” майці. Часто виконував абсолютно невиправдані й тому неточні кидки, а також п’ять разів втрачав м’яч в результаті авантюрних ривків у гущу чужих виконавців. Словом, лідером збірної він явно не був, і це здорово, що знайшлися хлопці, які в кульмінаційний момент попросту “забомбили” турків здалеку. 

За чотири хвилини до сирени своїм першим у матчі триочковим влучанням вибухнув Зайцев – 53:47. Через 80 секунд він же знову з-за меж периметра ще більш зміцнив відрив – 56:49. Далі на дальній кидок від Прелдзіча двома такими ж відповів Мішула, і хоча Арслан своїм влучанням скоротив відставання до чотирьох пунктів, останнє слово залишилося за українцями. І зробив його Зайцев, холоднокровно вразивши чуже кільце з п’яти з половиною метрів! Ось так долю найважливішого поєдинку вирішили гравці, від яких, впевнений, цього очікували значно менше за інших. 

Україна перемагає 64:58 в абсолютно невиразному матчі і величезною кількістю помилок і при цьому ні в кого не повернеться язик сказати, що ця звитяга не заслужена. Просто турки грали ще гірше за наших.

Аби точно гарантувати собі місце в 16-ці кращих, українцям вчора слід було перемогти Нову Зеландію, команду, яка на цьому турнірі ще не перемагала. Однак замість того, аби зібратися і зіграти на найвищому рівні, наші хлопці просто провалилися. 

Як і в поєдинку з командою Ергена Отамана українська збірна з перших хвилин виглядала не надто впевнено, швидко отримавши привіт від лідерів новозеландської команди у вигляді 0:5. Суперник грав у свою гру: команда Вучінича діяла зі звичною агресивністю, частенько навідуючись під чуже кільце. Україна ж не соромилася кидати здалеку і у підсумку нарешті з дальньої дистанції влучний був Корнієнко, який відчувши впевненість, слідом послав ще один триочковий і Україна зуміла вперше вийти вперед за 3 хвилини до першої перерви і втримала перевагу до кінця чверті – 19:18. 

На початку другого періоду острів’яни знову перехопили ініціативу, закинувши два триочкових. Трохи отямити партнерів зумів капітан – Забірченко був точний з-за дуги. А ось Натяжко, який не соромився брати не себе ініціативу під чужим щитом, кидав з відсотком, далеким від ідеалу. Новозеландці тим часом повністю нав’язали ритм гри супернику – задавав тон Корі Вебстер, за яким захисники команди Фрателло встигали з величезними труднощами, а то й зовсім не встигали. У підсумку перша половина залишилася за новозеландцями, які до того ж і перегравали опонентів на підборі – 30:36. 

З неприємним осадом після першої половини зустрічі розпочався третій період, наші відпустили суперника ще на більшу відстань. Але три поспіль влучні кидки Корнієнка і очки Джетера, дозволили наздогнати острів’ян. Але на цьому усі здобутки українців завершилися. Новозеландці раз за разом залишалися наодинці за дугою, розстрілюючи кільце української команди, причому робили це з завидною точністю. Ривок дозволив команді Вучінича збільшити перевагу до 10 балів і зберегти гандикап у 8 очок до заключної перерви. 

Перші очки в заключному періоді набрав все той же Корі Вебстер, повернувши точним дальнім своїй команді двозначну перевагу. Українська збірна ж відверто мучилася. У ці хвилини закрадалися думки про Сергія Гладира, який міг би істотно освіжити гру збірної на чужій половині, та й на своїй відмінні антропометричні дані Сергія нашим би не завадили. Тим часом до екватора четвертого періоду Нова Зеландія була вже на відстані 16 очок від нашої команди.

Останні хвилини матчу пройшли у марних спробах нашої команди наздогнати суперника. У підсумку Україна програла 61:73 і втратила можливість достроково оформити вихід до наступного раунду, отримавши при цьому погану “різницю” в матчі з Новою Зеландією, що може зіграти поганий жарт з командою Фрателло при підсумковому розподілі місць у групі.