За перші п’ять місяців цього року на гарячу лінію міста львів’яни із повідомленнями про відкриті або неналежно прикриті колодязі телефонували 70 разів. За такий же період минулого року було майже стільки ж звернень – 76, про це “Пошті” розповіла Віра Фрис, начальник відділу “Гаряча лінія міста”. 

“Ми реєструємо звернення і скеровуємо їх у Львівводоканал, там з’ясовують, чий це люк. Якщо їхній, то вони закривають його, якщо ні – то вони нас інформують, чий саме і ми вже передаємо це у відповідні служби”, – зазначила Віра Фрис. 

У райвідділах міліції Львова про крадіжки люків і пункти прийому металобрухту говорять неохоче. Кажуть, що “за цим пильнують”.

Відповідаючи на запитання “Пошти”, як саме, міліціонери здебільшого ніяковіють, а потім розказують, що мають налагоджені контакти із працівниками пунктів прийому металобрухту, ті повідомляють, якщо до них приносять “підозрілий” об’єкт. Ото і вся пильність, схоже. Сподіваємося, що правоохоронці працюють краще, ніж спілкуються з пресою! Та все ж, можливо, міліція не може розкривати усіх тонкощів роботи із пунктами прийому металобрухту.

Та все ж, як повідомив “Пошті” Олександр Костенюк, заступник начальника львівського міського управління міліції – начальник кримінальної міліції, у Львові нині діє 13 пунктів прийому чорних металів, сім пунктів прийому кольорових металів та один переробний пункт. Усі вони під контролем міліції. За п’ять місяців цього року навіть уже задокументовано п’ять фактів порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. Ці порушення стосуються не лише люків, а й оформлення документів, та іншого… 

“По люках у нас є п’ять кримінальних проваджень по факту крадіжок. Та у деяких зверненнях є повідомлення про крадіжку чотирьох люків, до прикладу. Тож загалом нам відомо про крадіжку 13 кришок. Це інформація за п’ять місяців цього року. По одному факту вже встановили осіб. Проводиться досудове розслідування,  затримано трьох мешканців Львова. Затримали їх під час крадіжки”, – зазначив міліціонер. 

Юрій Кужелюк, депутат Львівської міськради, розповідає “Пошті”, що ситуація із відкритими колодязями “помітно краща, але металеві покришки з них все одно крадуть”. 

“Загалом ситуація покращилась. По місту вже немає так багато відкритих колодязів. Є у Львові багато колодязів різних підприємств, та Львівводоканал має найбільше. Йому доручали зайнятись проблемою відкритих колодязів, підприємство майже впоралось. Ситуація покращилась. Тепер вони ставлять нові люки із замком. 

Та все ж наші любі мешканці крадуть люки і здають їх на металобрухт. Дійшло до того, що вже навіть видовбують той люк із тою всією основою. Катастрофи немає, але ж я не казатиму, що все закрито. Є проблеми з люками на дорозі, – розповідає Юрій Кужелюк. – Коли кладуть дорогу, для люків роблять спеціальні підмурівки, коли їдуть важкі машини вони ті підмурівки розбивають, і люк осідає. Якщо будемо думати, що ми справимося з цією проблемою силами самого водоканалу, до прикладу, так не буде. Проблема буде, допоки ми всі нею не займемось.

Люди мають повідомляти про відкриті колодязі на гарячу лінію міста, в ЛКП. Тих люків є тисячі і не варто сподіватися, що служба водоканалу справиться з обстеженням кожного. Міськрада виділяє кошти у статутний фонд водоканалу, також підприємство має свої власні оборотні кошти, хоч воно і в боргах, та на люки теоретично має вистачати. Передбачити, скільки потрібно буде коштів на заміну люків – не реально, звідки відомо, де, хто, коли люк вкраде”.

Також Юрій Кужелюк каже, що ненадійно замінювати металеві люки на пластикові. Пластик не крастимуть, але він не служитиме довго на проїзній частині, до прикладу. Такі люки ставлять на газонах, на тротуарах. 

“Є два типи люків: пластмасові і металеві. Якщо на тротуар пластмасові люки ставити можна, то на дорогу, де їздять багатотонні машини чи фури – аж ніяк. У нас буває раптом з’являється купа фахівців, які розповідають, що люки можна і пластмасові ставити на дорогу, так їх ніхто не крастиме. На дорогу ніхто не ризикне поставити пластмасового люка. Хоча, м’яко кажучи, деякі бізнесмени кажуть, що їх люки найкращі, і вони витримають все, що завгодно. Але нехтувати безпекою на дорозі не можна!”, – додав депутат.

А ось пан Олег, 65-річний львів’янин, певен, що пластмасові люки ще більш небезпечні, ніж відкритий колодязь! “Пластмасові чи як на них ще кажуть поліетиленові, полімерні, люки не можна використовувати! Вони ще страшніші, ніж просто відкриті дірки. Можна не задумуючись наступити на нього й провалитись. У себе на подвір’ї, маю будиночок за Львовом, я поставив собі такий люк. Матеріал, з якого він виготовлений, під дією сонця та від перепаду температур із часом сильно пошкодився. Я наступив і провалився, ямка там в мене неглибока, але ногу я собі пошкодив”, – каже львів’янин.

Учора на вулиці Тершаковців, на проїзній частині провалився люк. Проїзд цією частиною міста був значно ускладненим, про це інформувало радіо “Львівська хвиля”. У водоканалі, куди стікаються усі повідомлення про пошкоджені люки й не накриті колодязі, про цей випадок не знали. Схоже, містяни не надто активно повідомляють про зяючі діри посеред дороги.

Тим часом Уляна Горбата, прес-секретар Львіводоканалу, розповіла “Пошті”, що на балансі підприємства є близько 30 тисяч різних колодязів. Зазвичай, у людних місцях на дорогах люки не крадуть. Крадуть у тих зонах міста, де люди ходять зрідка. А люки самі не сигналізують про те, що їх вкрали. Багато залежить від обхідника, який має графік обходу. Також люди не мають бути байдужими. Треба повідомляти про відкриті колодязі, пошкоджені люки. 

“За три місяці цього року, з січня по березень ЛМКП “Львівводоканал” накрив 142 колодязі з них 64 пластиковими кришками 39 чавунними і 39 залізобетонними. Львівський завод залізобетонних конструкцій на наше замовлення виготовляє залізобетонні кришки. Їх дуже важко підняти, тому їх так “енергійно” не крадуть. Зате у нас вже пластикові почали красти. Я не знаю навіщо, можливо собі на дачні ділянки. Пластикові люки найдешевші. Такий люк коштує 240 гривень. За залізобетонний ми платимо 285 грн, а за чавунні 1700 грн легкого типу і 2130 грн важкого типу”, – каже Уляна Горбата.

Вона розповідає, що там, де це можна, ставлять пластикові люки. У місцях, де рідко ходять люди, ставлять залізобетонні, адже там важко впильнувати, а якраз у таких малолюдних зонах є велика спокуса люк вкрасти. А він міг бути десь на газоні, а перехожий, який собі вирішив скоротити шлях, і вирішив піти тим газоном та може провалитись. На дорогах встановлюють лише чавуні люки. Виявляється, у місті є чимало люків, які встановлені ще за Радянського Союзу, є й ще давніші, австрійські люки.