У нього дуже часто потрапляють малесенькі діти... з вини батьків

З дитячого опікового відді­лення, що у 8-й міській клі­нічній лікарні, я повернулася хворою. У мене ще довго стояли перед очима заплакані дітки з обпеченими ручками, ніжками, а нерідко й усім тілом. У вухах і досі лунає їхній крик, зойки, стогін.

 Плач, що крає серце

Розшукуючи лікаря дитячого опікового відділення Ростислава Тимощука,  я підійшла до перев'язочної, бо медсестра сказала, що він саме там, але відразу змушена була повернутися. Звідти долинав плач маленької дитини, який несила було слухати.

- Ростиславе Миколайовичу, що з маленькою, чому вона так кричала, - запитую згодом, коли дитину вже винесли з перев'язочної.

- Це Оленька, їй 2,5 року. Ми її купали, і кричала вона не від болю, а від страху. Дитя у нас уже два місяці. Привезли її з глибокими опіками, практично було обпечено 60 % тіла. Зі слів рідних, дівчинка впала у баняк з окропом. Зараз стан її здоров'я покращується, цього тижня випишемо додому. Але у неї залишився страх перед перев'язочною. І він зрозумілий, адже цій дитині стільки довелося витерпіти.

Дівчинку, як довідалася, привезли з Бродівського району. У неї дуже юна мати, їй всього 17 років, а Оленька - вже третя дитина у сім'ї. В опікове відділення мати навідалася ли­ше раз, коли щойно привезли дитину з району. Маленькою все більше опікується старенька бабуся і тітка. Саме тітка забирала  дівчинку після купання. Дитині зробили п'ять пересадок власної шкіри: тоненький шар забирали спеціальним пристроєм зі здорових ділянок і покривали ним ушкоджені. На мою думку, дитя пережило пекельні муки, бо крім обширних опіків, має ще й травмовану поверхню через забір шкіри. Скільки бідолашна натерпілася болю!

Наступного тижня Оленьку випишуть додому. Вона потребує неабиякої уваги, адже її треба заново вчити ходити. На тілі утворилися рубці, які потрібно постійно змазувати, конче потрібні масажі тощо. Та чи буде кому маленькою належно опікуватися, адже бабусі вже за 70?

Довідка

Якщо дитя опекло руку чи ногу, уражене місце потрібно 15-20 хвилин потримати під струменем холодної води, щоб не поглибити опіки. Коли ж малюк  сів чи впав у окріп, то його треба потримати у холодній воді хоч 5-7 хвилин, але не довше, щоб не застудити. Якщо  є протиопіковий аерозоль "Пантеноль", обробити ним ушкоджену поверхню, коли нема, то накласти суху стерильну пов'язку і мерщій до лікарні. Сметаною, яєчними білками, сирою картоплею та іншими речовинами змащувати обпечені місця не можна.

У читачів "Пошти" може скластися враження, що такі невимовні муки терплять діти лише з неблагополучних родин, в яких їм не приділяють належної уваги. Та це помилка. В опі­ковому відділенні дуже багато діток, які народилися і яких виховують в нормальних люблячих родинах. Зараз матері пилинки здувають зі своїх синів та доньок і ніяк не можуть собі пробачити, що не відвернули лиха. А до біди, як мовиться, недалеко.

Нині в опіковому відділенні лікарі виходжують 27 маленьких пацієнтів. Є навіть немовлята. Восьмимісячний малюк ще не навчився ходити, але на ходулях під'їхав до столу, на якому стояло горнятко щойно звареної кави і вилив на себе. Тож його личко, шия нагадують суцільний струп. Ще один хлопчик зі Львова трішки старший, йому тільки-но виповнився рік. Маленький на кухні перекинув на себе каструлю з кип'ятком.

- Найбільше у відділенні дітей  від 8 місяців до 3 років, - каже лікар Ростислав Тимощук. - Це типова травма для дітей цього віку: вони починають ходити, відчуття страху ще немає, тож тягнуть на себе все, до чого тільки дотягнуться.  Діти після 3 років потрапляють до нас рідше, бо вони вже розуміють, що гаряче пече. Хіба що ненароком виллють щось на себе. Другий потік пацієнтів - це діти після 6 років. Вони отримують опіки через свою цікавість. Скажімо, 8-річний хлопчик хотів подивитися, чи залишився спирт у каністрі. І щоб краще було видно, присвітив собі сірником. Внаслідок цього його привезли до лікарні з опіками обличчя, шиї, очей.

Больовий шок впливає  на психіку дитини

Щороку до дитячого опікового відділення (воно на Львівщині єдине) з опіками різного ступеня потрапляє понад 300 малюків. У кожного з них своя трагічна історія. Одні вилили на себе гарячий борщ, бульйон, кип'ячу олію, каву, чай, інші просто впали у баняк з окропом. Скажімо, з Нового Роздолу привезли дитину, яка сіла у каструлю з кип'ятком, тепер ніжки, стегна, поперек геть попечені. Батьки дитини не знали, як правильно діяти у такому випадку. Треба було миттєво на 5-7 хвилин посадити дитину у холодну воду, щоб не поглиблювати опік, а вони відразу посадили малюка в машину і повезли в лікарню до Львова. Уявляєте, який біль витерпіло дитя? Інколи ненароком обпечеш палець і не знаєш, куди подітися від болю, а в дитини така ніжна шкіра і такий великий відсоток опіків тіла.

- Просвітницька робота не допомагає, - сказав "Пошті" завідувач дитячого опікового відділення Василь Савчин. - Скільки ми виступали у пресі, на радіо, телебаченні, пояснювали, що гарячі борщі, маринади, чаї і т. п. повинні стояти у недоступних для дітей місцях, але щороку більшає дітей, котрі потрапляють до нас з опіками, дуже часто з глибокими.

Усіх матерів, котрі мають маленьких дітей, на профілактичну екскурсію у дитяче опікове відділення не поведеш. Лікарі цього відділення мають не один фотоальбом з фотографіями обпечених дітей. Вони збирають їх, аби згодом порівняти результати до лікування і після. Ми не ризикнули опублікувати деякі з них, бо це видовище не для тих, у кого слабкі нерви, може бути й серцевий напад.

Під час опіків страждає не лише тіло, а й психіка дитини. Якщо у дітей опік площею 8-10% поверхні тіла, кажуть лі­карі, то, незалежно від того, який ступінь опіку, він завжди супроводжується больовим шоком, який безслідно не минає для психіки дитини. До того ж, продукти розпаду обпеченої шкіри згодом всмоктуються в кров і розносяться до всіх ор­ганів. Окрім термічного опіку, якого зазнало дитя, є ще таке поняття як опікова хвороба. Опік, окрім місцевих змін, спричиняє також зміни центральної нервової системи, психіки.

Якщо у заподіянні дитині, скажімо, автомобільної травми, є винні й відповідна стаття у Кримінальному кодексі, то за те, що мама не доглянула дитину чи створила такі умови, що дитина обпеклася, нікого не карають. Я не за те, щоб когось притягнути до відповідальності. Просто хочеться ще раз наголосити на тому, що матері, як не прикро, дуже часто прирікають на страждання дітей, яких носили під серцем і появи яких з нетерпінням чекали. А цього можна уникнути, якщо забезпечити синочкові чи донечці належний догляд.