Здавна відомо, що редька надзвичайно цінна городня культура, яка не дружить з нітратами. За античною легендою, коли грецького бога Аполлона запитали про достоїнства редьки, покровитель медицини відповів, що вона варта стільки золота, скільки сама важить.

Народний цілитель Євген Товстуха розповів “Пошті”, що така увага до цього коренеплоду невипадкова, адже редька в руках мудрої господині і стіл збагатить, і здоров’я збереже. У ній містяться білки, клітковина, природні цукри, корисні органічні кислоти, мінеральні солі, вітаміни, ферменти, що сприяють правильному обміну речовин, а також фітонциди та ефірні масла, які й надають їй специфічного смаку.
Чорна редька поряд із цибулею, часником та хроном славиться своїми фітонцидними властивостями, тому широко застосовується під час грипу та інших вірусних захворювань. Однак, як зазначає народний цілитель, подрібнивши редьку чи вичавивши з неї сік, треба вживати її оперативно, і щоразу готувати свіжу, фітонциди – леткі сполуки і через 5-10 хвилин вони “випаруються”.

Найбільшої популярності зажила редька в лікуванні кашлю, бронхіту, трахеїту. Вирізавши серединку та наповнивши коренеплід медом, мами та бабусі частували дітей солодкаво-терпкуватим соком. Набагато легше отримати його, потерши редьку разом зі шкіркою на терці, вичавити сік в емальований посуд та додати мед у пропорції 1:1. Ці смачні ліки від самої природи сподобаються навіть найвибагливішим діткам.

Зі жмиху, що залишився, можна приготувати ще один, але вже для зовнішнього використання засіб від бронхіту – редьковий аналог гірчичника: відразу після витискання соку завернути залишки в марлю, рівномірно розподілити та прикласти під лопатку. Прикрити теплою тканиною чи подушкою, але в жодному разі не поліетиленом. Через кілька хвилин відчуєте дію, подібну до дії  гірчичника. Як тільки шкіра порожевіє, редьковий компрес треба зняти.

Також, за словами Євгена Товстухи, чорна редька є ефективним засобом проти стафілококових інфекцій та герпетичних вірусів.

Але вживати редьку мож­на не всім. Вона протипо­казана при виразковій хворобі, запальних процесах в шлунку, тонкому та товстому кишківнику. Її не варто вживати при подагрі, захворюваннях печінки, підшлункової залози та нирок, оскільки пуринові з’єднання та ефірні масла можуть спричинити загострення хвороби, а також тим, хто  перебуває у стресовому чи депресивному стані.